Справа № 2-171/11

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2013 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поновлення строку позовної давності для захисту порушеного права, визнання домоволодіння спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на ? частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2009р. позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Позивач вказує, що з 25.11.1992р. по 22.09.2005р. вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від даного шлюбу мають повнолітню доньку. Після реєстрації шлюбу відповідач був зареєстрований в даному домоволодінні, як член сім'ї. З 10.08.2002 року відповідач залишив вищевказаний будинок та перейшов жити в інше місце, але знятись з реєстраційного обліку він не бажає, що перешкоджає позивачу належним чином користуватись і розпоряджатись належним їй майном. Посилаючись на ч.2 ст. 405 ЦК України, позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням (а.с.5).

23.03.2010р. відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, який в подальшому уточнив та просив поновити йому строк позовної давності для захисту свого порушеного права, визнати домоволодіння АДРЕСА_1, спільним сумісним майном подружжя - його, ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1, та визнати за ним право спільної часткової власності на 1/ 2 частку спірного домоволодіння, посилаючись на те, що за період шлюбу з відповідачкою вартість цього будинку істотно збільшилась в декілька разів внаслідок його трудових та грошових витрат (а.с.27, 72).

Також позивач та відповідач звернулись з заявами про застосування відповідно до відповідача та позивача наслідків пропуску ними строку позовної давності, передбачених ч.4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні відповідно первісного та зустрічного позовів (а.с.219, 221).

Суд, заслухавши позивачку, її представника за довіреністю ОСОБА_3, відповідача та його представника за довіреністю ОСОБА_4, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім`ї права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.11.1992р. по 22.09.2005р. (а.с.29, 30 оборот.).

Сторони підтвердили, що від шлюбу мають повнолітню дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

До шлюбу з відповідачем, позивачка ОСОБА_1 22.01.1991р. на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за цією адресою з 27.02.1993р. згідно копії домової книги та копії паспорта відповідача (а.с.30 оборот.).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 цього ж кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового будинку визначені в ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що з 2004 року вона мешкає у м. Харьків, до Бердянську приїжджає по-різному, коли через 3 тижні, коли через місяць. Пояснила, що ОСОБА_2 не мешкає у спірному будинку з 2001 року. При цьому підтвердила, що особисті речі ОСОБА_2, одяг, телевізор, холодильник дійсно знаходяться в спірному будинку, у дворі він миє свій автомобіль, сушить рибу. Також коли позивачка приїжджала до Бердянську, то бачила відповідача разом зі своєю теперішньою дружиною і дитиною від другого шлюбу у дворі спірного будинку. Позивач у судовому засіданні також підтвердила, що ОСОБА_2 проживає у спірному будинку, але не постійно. Суд приймає до уваги пояснення позивачки про те, що вона не проживає постійно у спірному будинку, а тому приходить до висновку, що позивач не може достовірно знати про те, чи проживає відповідач у спірному будинку.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що знають сторони по справі більше 20-ти років, бо вони дружили сім'ями. Їм відомо, що коли сторони по справі були у шлюбі, то вони за спільні кошти зробили парове опалення у будинку, поміняли 2 вікна у будинку, провели водопостачання та зробили каналізацію. Ці роботи в основному виконувалися особисто ОСОБА_2, також йому допомагали друзі і робітники по найму. Свідок ОСОБА_7 також допомагав виконувати будівельні роботи, деякі безоплатно, деякі за гроші, які йому давав ОСОБА_2 На той час ОСОБА_2 був єдиним годувальником сім'ї, бо ОСОБА_1 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. ОСОБА_2 їздив за сигаретами, автозапчастинами, возив з Криму яблука. Також ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_2 часто брав у неї гроші у борг на ремонт спірного будинку. У дворі будувалося поступово сарай, душ, вбиральня, літня кухня, вирівнювали та штукатурили стіни будинку, зробили у будинку санвузол, тому що його не було, обклали його плиткою, заасфальтували двір. Свідки також пояснили, що відповідач проживає у спірному будинку весь час за виключенням зими, вони і тепер приходять до нього у гості. У нього є окрема кімната з окремим входом.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає сторони по справі з 1993 року, бо проживає з ними по сусідству. Пояснив, що попередніми власниками спірного будинку були старі люди, у домі не було ані води, ані каналізації, постійно були перепади напруги електропостачання, двір був у зарослях, навіть не було огорожі та воріт. ОСОБА_2 в будинку убрав пічне опалення, розширив кухню та поклав в ній кахель, проклав водопровід, каналізацію, змінив електропроводку, збудував в будинку ванну кімнату та туалет. ОСОБА_2 запрошував його, як свідка, показати, яку він зробив ванну та опалення у будинку. ОСОБА_2 побудував сарай, заасфальтував двір. Свідок на прохання ОСОБА_2 привозив цемент, за який з ним розраховувався саме ОСОБА_2

Згідно показань свідка ОСОБА_9, який є сусідом позивачки та відповідача по справі, за час спільного проживання сторін по справі на території спірного домоволодіння були побудовані душ та туалет літнього варіанту, сарай, літня кухня, металевий гараж, поставлені ворота, заасфальтований двір, у будинку зроблені каналізація та водопостачання, також частково зроблено у будинку капітальний ремонт даху. Кут будинку був замінений цегловою кладкою, зроблені по сучасній технології відкоси за допомогою гіпсокартону, і всі ці роботи свідок допомагав робити ОСОБА_2, який оплачував йому за роботу та за всі будівельні матеріали. Також йому відомо, що ОСОБА_2 на город цього ж домоволодіння завіз приблизно 80 вантажних машин 10-тонною вагою чорнозему. Свідок також пояснив, що у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 приблизно з 2008 року зроблені самостійні входи до будинку, незалежні один від одного. ОСОБА_1 не проживає у цьому будинку, приїжджає до нього коли 1 раз у місяць, коли 1 раз у 2 місяці. ОСОБА_2 за станом здоров'я не став проживати у спірному будинку лише тільки взимку після поломки опалення, в інші сезони року проживає в цьому будинку разом з новою сім'єю. В його кімнаті є диван, шифоньєр, телевізор. Він за фахом є будівельник і йому відомо, що на 80% з усіх виконаних робіт у спірному домоволодінні зроблено безпосередньо ОСОБА_2

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які також підтвердили факт проживання відповідача ОСОБА_2 у спірному будинку.

Відповідно до наданих копій медичних довідок відповідач ОСОБА_2 з 1998 року перебуває на диспансерному обліку у лікарів пульмонолога, терапевта, ендокринолога Бердянської міської поліклініки з діагнозом: бронхіальна астма 4-го ступеня гормонозалежна, персистуючий важкий перебіг, хронічне легеневе серце, цукровий діабет стероїдного ґенезу (а.с.36-38).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що показання свідка ОСОБА_12 в частині проживання у спірному будинку та об'єму виконаних у спірному домоволодінні робіт, безпосередньої участі в їх виконанні відповідача ОСОБА_2, суд не може брати до уваги на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та в цій частині відноситься до них критично, оскільки цей свідок дала не конкретні та суперечливі пояснення, які не підтверджуються будь-якими доказами і які повністю спростовуються поясненнями вище перелічених свідків та поясненнями самої позивачки ОСОБА_1, а також наданим письмовим доказам по справі.

Суд також критично ставиться до довідки вуличного комітету №14 без дати (а.с.13), оскільки вона суперечить показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та фактам, які встановлені у постановах про відмову у порушенні кримінальних справ від 04.06.2009р. та 04.09.2009р. (а.с.39, 40), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини та надані сторонами докази в їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що факт не проживання відповідача за спірною адресою не знайшов свого підтвердження, а тому позовні вимоги про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Згідно з вимогами ст. 25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічна норма передбачена і ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України.

Так згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 62 СК України передбачає перетворення за певних умов правового режиму майна, яке належало одному з подружжя, із об'єкта права особистої власності в об'єкт права спільної сумісної власності. Підстави для цього є спільні грошові кошти і ( або ) трудові затрати дружини та чоловіка або затрати другого з подружжя.

Для виникнення права спільної сумісної власності майна, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у свої вартості.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні пояснив, що в період шлюбу на сумісні кошти і спільним зусиллями сторони побудували літню кухню замість знесеної старої, встановили металевий гараж, збудували сарай, підвал, літній душ, туалет, встановили паркан, арку, заасфальтували двір, у житловому будинку обладнали автономне опалення, провели водопровід та каналізацію, зробили капітальний ремонт будинку. З метою з'ясування вартості здійснених подружжям поліпшень у будинку судом у справі призначалась судово-технічна експертиза.

В ухвалі Бердянського міськрайонного суду від 15.04.2011р. про призначення судово-технічної експертизи зазначено, що подружжям за період з 1991 по 2005рр. зроблено: повна заміна підлоги у коридорі, влаштування нового санвузлу, облицювання поверхні стін у санвузлі та кухні новим матеріалом (плиткою), штукатурення та шпаклювання стін та стелі, оклеювання шпалерами стін та стелі будинку, повна заміна вікон, заміна даху, перекладка цегли на одному з кутів будинку, повна заміна електропроводки, проведення парового опалення, влаштування каналізації з місцевим зливом стічних вод, водопостачання; у літній кухні: покладення лінолеуму на підлозі, штукатурення та шпаклювання стін на стелі, оклеювання шпалерами стін, встановлення металевих воріт та забору, влаштування арки виноградної, асфальтування двору житлового будинку, будівництво сараю, літньої кухні, душу, туалету, погребу, гаражу (а.с.142).

Як вбачається з висновку експерта № 98/10 від 17.12.2012р. (а.с.170-180) первинний огляд домоволодіння АДРЕСА_1 проводився у присутності позивача (відповідача) ОСОБА_1, відповідача (позивача) ОСОБА_2 та їх представників. На додатковому огляді об'єкту позивач (відповідач) ОСОБА_1 присутня не була, повідомлення отримала 08.06.2012р., постійно ухилялася від проведення експертизи, а також від проведення технічної інвентаризації домоволодіння, що підтверджується актом БТІ від 31.10.2012р. (а.с.167) та листом судового експерта від 31.05.2012р. (а.с.151).

Експерт за вихідні дані при проведенні експертизи прийняв відомості про будівельні і ремонтні роботи, які були надані сторонами по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та співпали у обох сторін.

Сторони визнали, що за час перебування їх у шлюбі за рахунок їх спільної трудової участі та спільних грошових затрат у спірному домоволодінні проведені наступні будівельні роботи: будівництво літньої кухні-котельні з підвалом, влаштування в житловому будинку з житловою прибудовою та верандою літ."АА1а" опалювання від водонагрівального котла замість пічного з будівництвом нового приміщення під котельню і монтажем устаткування, влаштування нового санвузлу, облицювання поверхні стін у санвузлі та кухні новим матеріалом (плиткою), шпалерні та малярні роботи стін будинку, прибудови, заміна 2-х дерев'яних вікон на нові дерев'яні, влаштування нових водозаборів усередині приміщення, влаштування каналізації з місцевим зливом стічних вод, додаткове влаштування електроосвітлення, перенесення приладу обліку в літню кухню, влаштування асфальтного покриття.

Таким чином, обставини, визнані сторонами, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно договору купівлі-продажу та технічного паспорту на домоволодіння від 28.11.1990р. на земельній ділянці площею 525,0 м кв. станом на дату придбання були розташовані: житловий будинок з житловою прибудовою літ."АА1", рік побудови - 1936 та господарські будівлі і споруди: веранда літ."а", сарай літ."Б", надвірний водопровід літ."В", вбиральня літ."Г", паркан №1, хвіртка №2, ганок, козирок. Житлова прибудова літ."А1" одного й того самого призначення, з одного і того самого матеріалу, зведена в той самий період, що і житловий будинок літ."А".

Проведеним експертом оглядом домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці 525,0 м2 розташовані: житловий будинок з житловою прибудовою літ."АА1", рік побудови - 1936 та господарські будівлі і споруди: цегляна веранда літ."а", цегляна літня кухні-котельня з підвалом, металевий гараж, металевий сарай, цегляна душ-вбиральня, навіси, металеві ворота, металева хвіртка, паркан з бетону, паркан з металевої сітки, металевий паркан. Сарай літ."Б", надвірний водопровід літ."В", вбиральня літ."Г", паркан №1, хвіртка №2, ганок, козирок знесені. Житлова прибудова літ."А1" одного й того самого призначення, з одного і того самого матеріалу, зведена в той самий період, що і житловий будинок літ."А".

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №98/10 від 17.12.2012р. залишкова вартість заміщення спірного домоволодіння відповідно до характеристик основних конструктивних елементів будинку та господарських будівель та споруд, які викладені в технічному паспорті станом на 1991 рік, за яким здійснювалася купівля-продаж спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.1991р., приведена к цінам на теперішній час загалом складає: (51110 + 5588 + 2414 + 2392 + 1396 + 1671) = 64571 грн. (без врахування вартості права користування земельної ділянки, яка прийнята експертом як незмінна величина); залишкова вартість заміщення спірного домоволодіння з урахуванням виконаних у домоволодінні з 1991 року будівельних робіт по вересень 2005 року приведена к цінам на теперішній час загалом складає: (56474 + 5588 + 32274 + 6874 + 6714 + 3047 + 4173 + 7667 + 4805 + 829 + 8139 + 1675 + 11983 + 2296) = 152538 грн. (без врахування вартості права користування земельної ділянки, яка прийнята експертом як незмінна величина), тобто вартість домоволодіння збільшилася більш ніж вдвічі. Частка ОСОБА_2 у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1, з урахуванням виконаних невід'ємних поліпшень, станом на вересень 2005 року, а саме: будівництво літньої кухні-котельні з підвалом, влаштування в житловому будинку з житловою прибудовою та верандою літ."АА1а" опалювання від водонагрівального котла замість пічного з будівництвом нового приміщення під котельню і монтажем устаткування, влаштування нового санвузлу, облицювання поверхні стін у санвузлі та кухні новим матеріалом (плиткою), шпалерні та малярні роботи стін будинку, прибудови, заміна 2-х дерев'яних вікон на нові дерев'яні, влаштування нових водозаборів усередині приміщення, влаштування каналізації з місцевим зливом стічних вод, додаткове влаштування електроосвітлення, перенесення приладу обліку в літню кухню, влаштування асфальтного покриття, які встановлені експертом за відомостями про будівельні і ремонтні роботи, які надані сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та результатами проведених досліджень, знаходиться в межах 53% питомої ваги невід'ємних поліпшень в ринковій вартості домоволодіння АДРЕСА_1.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 заперечував проти суттєвого збільшення вартості житлового будинку, посилаючись на те, що експертом при розрахунку вартості поліпшень включена вартість самочинних будівель.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача за зустрічним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності самочинних будівель на території спірного домоволодіння. З цього приводу за клопотанням представника відповідача був допитаний експерт ОСОБА_13, який пояснив, що при проведенні експертизи та визначенні вартості поліпшень експерт керувався положеннями Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127 із змінами, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.12.2002р. за №1009/7297 (далі-Інструкція).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції (в редакції від 09.08.2012р., діючої на момент проведення експертизи) не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо, тому твердження представника відповідача за зустрічним позовом про те, що металевий гараж, вбиральня, паркан, ворота, літня кухня є самочинними є безпідставними.

Оскільки при розгляді цієї цивільної справи судом об'єктивно встановлено, що після придбання будинку було повністю прокладено водопостачання, каналізацію, опалення, влаштування нового санвузлу, побудовано літню кухню-котельню з підвалом, проведено додатково електроосвітлення, заасфальтовано двір, суд не може вважати такі поліпшення тільки косметичним ремонтом, проти якого не заперечує відповідачка за зустрічним позовом, і враховуючи те, що здійснені поліпшення в будинку є життєво необхідними, тобто такими, без яких нормальне проживання в будинку не є можливим, суд робить висновок про суттєвість і істотність грошових і трудових вкладань позивача за зустрічним позовом, і про визнання цього майна спільним сумісним майном подружжя.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими і вважає за можливе визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння.

Також,суд вважає необґрунтованими вимоги по заяві представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 від 25.02.2013р. (а.с.219) про необхідність застосування позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_2 за його зустрічним позовом та про відсутність підстав для відновлення строку його звернення з цим позовом, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР (в ред.1963р.) та ст. 261 ЦК України (в ред.2003р.) позовна давність починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав або про особу, яка його порушила. Згідно статті 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить 3 роки.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 04.09.2009р. звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням (а.с.5), і саме з цього часу ОСОБА_2 дізнався про порушення (невизнання) його права на частину цього майна, яке він вважав спільним сумісним майном подружжя.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання спірного домоволодіння спільним сумісним майном подружжя та

визнання за ним право спільної часткової власності на ? частку цього ж домоволодіння 23.03.2010р. (а.с.27), тобто в межах строків, передбачених ст. 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України.

Таким чином, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за позовними вимогами ОСОБА_2, передбачені ст. 80 ЦК УРСР та ст. 267 ЦК України, відсутні.

Суд також вважає зайвим вирішувати питання про необхідність застосування наслідків пропуску позивачкою ОСОБА_1 строків позовної давності за заявою представника відповідача ОСОБА_4 (а.с.221), оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 визнані судом необґрунтованими та недоведеними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24 ч.1, 25 КпШС України, ст. 62 ч.1 СК України, ст.ст. 9, 150, 156 ч.4 ЖК України, ст.ст. 71, 76, ЦК України 1963 року, ст.ст. 16, 257, 261, 317, 319, 383, 405 ч.2 ЦК України 2003 року, ст.ст. 10, 57-61, 212, 214, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності для захисту порушеного права.

Визнати домоволодіння АДРЕСА_1, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на ? частку домоволодіння АДРЕСА_1.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Г. Пахоменко