Справа № 2-3231/11

Провадження № 2/0203/349/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 березня 2013 р. Кіровський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - судді Підберезного Г.А.

при секретарі - Макаренко Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник посилалися на те, що ОСОБА_1 з 2002 року є власником приміщень будинку АДРЕСА_1, який використовується як гуртожиток для проживання громадян, зокрема відповідачем та його сім'єю. Оскільки відповідач не платить позивачу за проживання у приміщенні гуртожитку, у кімнаті НОМЕР_1, з розрахунку 300 гривень за місяць , то виникла заборгованість за період з 01 листопада 2008 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 10200,00 гривень.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог /Т.2, а.с. 70- 75/, просили суд:

· стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 10200,0 грн - за проживання;

· стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 143,20 грн судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 - в судове засідання з'явилася, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що суми які нараховані за користування житлом - безпідставні.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями ЦК України, ЖК України.

В судовому засіданні встановлено, що сім'я відповідача вселилась в гуртожиток, розташований на АДРЕСА_1, який належав ВАТ "Дніпропетровський домобудівний комбінат №2", де до теперішнього часу проживає. Пізніше на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2002 року власником частини будівлі гуртожитку, в якій проживає сім'я відповідача, став позивач, а правовий статус будівлі, як гуртожитку, з того часу не змінювався. При цьому будівля, в якій знаходиться гуртожиток, не знаходиться на обслуговуванні житлово-комунальних підприємств.

Так, 01 січня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір найму №139/1, строком дії до 31.03.2007 року /Т.2 а.с.33, а.с.33 /зворот/, за яким плата за користування приміщенням - кімнатою НОМЕР_1 у зазначеному вище гуртожитку для відповідача була встановлена в розмірі 350,00 гривень на місяць.

З 01.12.2007 року щомісячна плата за користування однією кімнатою була встановлена 300,00 грн на місяць. Однак відповідач відмовився підписувати договір найму, а за користування кімнатою сплачувала виходячи з тарифу 300,00 грн на місяць.

Правилами ст.ст.207, 638, 642 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про узгодження між сторонами умов договору найму, який відповідно до ст..811 ЦПК України повинен був укладений у письмовій формі.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона -власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

За змістом ст.ст.815, 820 ЦК України, ст.162 ЖК України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по оплаті, за період з 01.11.2008 року по 31.08.2011 рік виникла заборгованість у розмірі 10200,00 грн - за проживання та користування нежитловим приміщенням, яка підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 207, 525, 526, 610, 629, 638, 642, 810, 811, 815, 820, 821 ЦК України, ст.162 ЖК України, ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 10200,0 грн - за проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 143,20 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.А. Підберезний