Справа № 22ц/1290/6381/12

Провадження № 22ц/1290/6381/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Лісіциної А.І.

суддів: Галан Н.М., Іванової І.П.

при секретарі Сидоровій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 діючого в інт. ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2012р.

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено.

Судом визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю, яка зареєстрована на ОСОБА_2

Судом скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, які були застосовані згідно з ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.02.2012р., та знятий арешт з ? квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2

Не погодившись з рішенням суду апелянт подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 1986р. по 2000р. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно копії свідоцтва про право власності на житло № 5275 від 20.10.1993р. (ас. 6) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було приватизовано спірну квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках та отримано свідоцтво про право власності.

З листопада 2000р. (ас. 8) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був розірваний, після цього ОСОБА_2 виписалась з вищезазначеної квартири, оскільки не мешкала в ній ще раніше. Весь час ОСОБА_4 добросовісно, відкрито та безперервно володів квартирою, робив ремонт, сплачував видатки на утримання будинку та прибудинкової території.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_3 є його спадкоємицею, яка отримала право власності в порядку спадкування на ? частину спірної квартири, згідно свідоцтва від 20 вересня 2012 року, яке зареєстроване у спадковому реєстрі ( а.с. 20).

Відповідно до діючого законодавства, добросовісним володільцем є такий, що не набув майно злочинним шляхом або способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

На час заволодіння спірною часткою квартири позивачеві було відомо, що вона належить іншій особі, а саме відповідачці. Але судом також встановлено, що відповідачка добровільно залишила квартиру, знялася з реєстрації за місцем знаходження квартири у 2000 році, тривалий час не приймає участі в утриманні своєї власності: а саме: не сплачує видатки на утримання будинку та прибудинкової території, витрати на теплозабезпечення , не приймала заходів до визначення своєї реальної долі у квартирі, не забороняла позивачу володіти належною їй часткою.Всупереч вимогам ст..322 ЦК України не виконувала свого обов'язку щодо утримання майна.

За таких обставин з поведінки відповідачки вбачається, що вона втратила інтерес до своєї власності. Якщо власник майна тривалий час не виявив наміру визнати річ своєю, то він погодився з її втратою, тому є підстави визнати цю річ власністю фактичного добросовісного володільця. Добросовісність володільця такого майна, у даному випадку, обумовлена відсутністю будь-яких претензій з боку попереднього володільця.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, тобто таким, яке виникло за обставин, які не дають найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Строк володіння - це весь строк володіння, що здійснюється володільцем універсального правонаступництва, яке наступає в силу спадкування. Оскільки ОСОБА_3 є правонаступником ,як спадкоємиця, суд обгрнутовано визнав за нею право власності в порядку набувальної давності.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Судом першої інстанції правильно, відповідно до ст. 344 ЦК України, визначено ознаки володіння, необхідні для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме , що володіння є добросовісним; відкритим та безперервним протягом визначених законом строків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 не можна вважати володільцем спірного майна спростовуються наявними у матеріалах справи доказами ( а.с.20), які свідчать про володіння нею квартирою після смерті батька - ОСОБА_4

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 діючого в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 листопада 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: