Справа №2/0908/5376/2012

Провадження №22ц/779/533/2013

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В.В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретарів: Сем'янчук С.Й., Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та індексації розміру аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 5285 грн. 69 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 52 грн. 77 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 90828 грн., індексацію розміру аліментів та судові витрати.

Апелянт зазначає, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.12.2007 року присуджено стягнення із ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 250 грн. щомісячно на кожну дитину, але менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття, починаючи з 25.09.2007 року. Станом на 01.09.2010 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 17961,10 грн. Дану заборгованість відповідач погасив тільки 18.01.2013 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо сплати аліментів, однак судом невірно зроблено розрахунок пені в частині визначення кількості днів прострочення, за які проводиться стягнення пені.

Судом нарахована неустойка на суму нарахованих та несплачених аліментів в розмірі 17961,10 грн. за період з 25.09.2007 року по 01.09.2010 року. При цьому, судом кількість днів прострочення була обрахована лише виходячи з кількості днів у тому місяці за який не було сплачено аліменти, тоді як відповідно до ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

Також не заслуговує на увагу висновок суду в частині не задоволення позову в частині стягнення індексації суми аліментів, що встановлені у твердій грошовій сумі. В межах виконавчого провадження здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах за період з 25.09.2007 року по 01.09.2010 року та надано довідку про наявність заборгованості по стягуваним аліментам. Однак, судом не враховано, що даний розрахунок державного виконавця здійснено без врахування індексації аліментів, як це передбачено ч.2 ст.184 СК України. Суд при дослідженні обставин справи повинен був з'ясувати, що під примусового виконання рішення суду державний виконавець здійснював стягнення аліментів, визначених у твердій грошовій сумі і при цьому не вживав жодних заходів щодо індексації аліментів.

Висновок суду про те, що згідно вимог ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" не передбачена індексація аліментів, є необґрунтованим, оскільки, відповідно до вимог даного закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому, числі і оплата праці (грошове забезпечення), з якої відраховуються аліменти.

Вислухавши суддю-доповідача, заперечення відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.12.2007 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в розмірі по 250 грн. щомісячно на кожну дитину на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів вирішено розпочати з 25.09.2007 року і проводити до повноліття дітей. В частині стягнення аліментів рішення допущено до негайного виконання. 12 грудня 2007 року судом видано виконавчий лист, на примусове виконання якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Дане рішення відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому набрало законної сили 24.12.2007 року.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах старшого державного виконавця Івасіва Я.Я. по виконавчому документу №2-2692 від 12.12.2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів, відповідач аліменти не сплачував, а тому, станом на 01.09.2010 року утворилась заборгованість в сумі 17961 грн. 10 коп. Дану заборгованість ОСОБА_3 сплатив тільки 18.01.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 має право на стягнення з ОСОБА_3 неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні обчислення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_3, суд дотримався вимог Сімейного Кодексу України та врахував положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Згідно положень Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, а тому за змістом ст.196 Сімейного кодексу України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до наступних, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Отже, доводи апелянта з приводу неправильності зробленого судом розрахунку неустойки (пені) не заслуговують на увагу.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків за прострочення сплати аліментів.

Статтею 196 Сімейного кодексу України передбачено спеціальний вид відповідальності платника аліментів за виникнення заборгованості по їх сплаті - право одержувача аліментів на отримання неустойки (пені).

Правовідносини щодо стягнення індексу інфляції регулюються ст.625 ЦК України,

згідно якої настає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Тобто, стягнення індексу інфляції є видом відповідальності боржника за несвоєчасне виконання зобов'язання.

ОСОБА_2 не являється кредитором ОСОБА_7., між ними склалися правовідносини

з приводу заборгованості по аліментам, а тому позивач не може вимагати стягнення втрат від інфляції по несплаченим аліментам, відповідно до вимог ст.11 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук