АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №2001/2549/12 Головуючий

Провадження№22-ц/790/2023/2013 1-ї інстанції: Усенко С.І. Категорія: спадкові Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 4 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи Андріївської селищної ради, про встановлення факту мешкання з спадкодавцем та визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2012р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила встановити факт мешкання з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., з 1989р. по день його смерті та визнати заповіт ОСОБА_6 посвідченого 03.08.2011р. Андріївською с/радою на користь ОСОБА_5, недійсним.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_5 є її рідним братом по матері ОСОБА_7 З 1989р. їх мати мешкала цивільним шлюбом з ОСОБА_6 26.06.1990р. їх мати зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 З того часу, як їх мати стала проживати з ОСОБА_6 вона також стала мешкати разом з ними за адресою АДРЕСА_1, а через 3 роки з ними став мешкати відповідач ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати ОСОБА_7. 03.08.2011р. ОСОБА_6 було складено заповіт, згідно якого він заповів все своє майно ОСОБА_5. Вищевказаний заповіт позивачка вважає недійсним з тих підстав, що її вітчим - ОСОБА_6 на момент складання та підписання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. З 1972р. ОСОБА_6 знаходився на обліку у врача психіатра після отримання травми голови Він періодично знаходився на лікуванні в психіатричних лікарнях. В зв"язку з тим, що вітчим хворів, він потребував сторонньої допомоги, у нього була неадекватна поведінка, галюцінації, також у нього були епілептичні приступи.

Відповідач проти позову заперечував, пояснив, що ОСОБА_6 на час складення та підписання заповіту знаходився у свідомості, значення своїх дій усвідомлював у повному обсязі та керував ними, жодного тиску на спадкодавця він не вчиняв, ОСОБА_6 сам почав вести з ним розмову про необхідність складення заповіту, оскільки рідних дітей в нього не було, він забажав написати на його користь заповіт, бо саме він доглядав його в цей період. У зв"язку зі станом здоров"я ОСОБА_6 не міг самостійно дійти до селищної ради, тому він запросив відповідального співробітника виконкому Андріївської селищної ради для складання та посвідчення заповіту. В момент посвідчення секретар селищної ради перевірила особу ОСОБА_6 за його паспортом, пересвідчилась у дійсності його наміру, після чого він сам власноручно підписав заповіт.

Третя особа - секретар Андріївської селищної ради Балаклійського району позов не визнала, пояснила, що 3 серпня 2011 року вона посвідчила заповіт, складений на користь відповідача. ОСОБА_6 під час розмови з нею виявив свою волю, сказав що він бажає залишити майно відповідачеві. Він особисто підписав заповіт На всі її запитання заповідач відповідав ясно, чітко, називав свої прізвище, ім'я та по батькові, вів себе адекватно. Ніяких дій щодо його недієздатності чи неадекватності нею не помічено.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 4 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильне і неповне дослідження та оцінка доказів; висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана належна їм оцінка і відповідно до встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,213 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 3 серпня 2011 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, ОСОБА_5. Зазначений заповіт посвідчений секретарем Андріївської селищної ради Балаклійського району. ОСОБА_5 був рідним сином померлої дружини спадкодавця ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 помер.

Відповідно до статті 225 ЦК України та роз'яснень, що містяться у п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Згідно акту № 1208 посмертної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_6 за життя виявлено ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді органічного розладу особистості внаслідок епілепсії. За своїм психічним станом ОСОБА_6 під час оформлення та підписання ним заповіту 03.08.2011 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження перебування ОСОБА_6 під час складання заповіту у стані, з яким закон (ст. 225 ЦК) пов'язує можливість визнання його судом недійсним, позивачем не надано та її ствердження щодо цього спростовуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 які показали, що впродовж всієї хвороби поведінка ОСОБА_6 була адекватною та він розумів значення своїх дій. Свідок ОСОБА_11, який є братом сторін, зазначив, що ОСОБА_6 говорив йому, що хоче залишити будинок ОСОБА_5.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачка не надала безперечний доказів того, що ОСОБА_6 при складанні заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд обгрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідків, на яких посилалась позивачка, оскільки ці пояснення спростовувались іншими доказами по справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при складанні оспорюваного заповіту волевиявлення ОСОБА_6 було вільним та відповідало його внутрішній волі, було вчинено у межах цивільної дієздатності, у зв'язку з чим суд ухвалив рішення, яким визнав заявлені позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для зміни чи скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 4 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий:

Судді: