Справа №22а- 932                                                                                          Головуючий у І інстанції

Категорія 13                                                                                                    Костів О.З

Доповідач - Козак І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

„_23          " жовтня 2007 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Тернопільської області в складі :

головуючого -     Козак І.О.

суддів -                                                                                    Бахметової В.Х.,  Ткач О.І.

при секретарі -    Танцюрі О.В.

з участю -                                                                                  апелянта ОСОБА_1 та її

представників ОСОБА_2 таОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 доОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування,  -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом доОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1,  укладеного ним 14.12.2005 року. ОСОБА_4посилався на те,  що його волевиявлення було спрямовано на укладення вказаного договору за умови догляду з боку обдаровуваної за ним як інвалідом І -ї групи,  який не може самостійно пересуватися та поратися по господарству. За цих умов він погодився підписати договір,  текст якого не читав в силу свого хворобливого стану,  вважаючи,  що в договорі передбачено права та обов"язки сторін,  про які вони домовилися із відповідачкою. В лютому 2007 року йому стало відомо,  що договір має інший зміст і не передбачає ніяких зобов'язань утримувати його,  позбавляє права власності на квартиру. В нього не було жодних підстав передавати безкоштовно свою квартиру у власність зовсім чужій та посторонній людині,  оскільки будь-якого іншого житла в нього немає.

Підписуючи договір,  він вважав,  що укладає договір пожиттєвого утримання,  оскільки мова перед тим ішла про те,  що відповідачка буде доглядати за ним,  утримувати його,  а він у зв"язку з цим передав їй у власність квартиру. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 14.12.2005 року,  посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори

Кашанською М. І.,  зареєстрований в державному реєстрі за №3883,  згідно із яким

ОСОБА_4  подарував ОСОБА_6  належну  йому

квартиру за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,  як незаконне,  оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В дійсності фактично між нею та позивачем було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких мотивів.

14.12.2005 року позивач ОСОБА_4уклав договір дарування квартири АДРЕСА_1,  що належала йому на праві власності,  в користь відповідачки ОСОБА_1

Визнаючи вказаний договір недійсним,  суд виходив з того,  що договір позивачем укладено внаслідок помилки.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду,  так як він зроблений на підставі доказів,  що є у справі,  та відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до  ст.  229 ч.1 ЦК України,  якщо особа,  яка вчинила правочин,  помилилася щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вказував позивач,  на час укладення договору в нього був дуже поганий стан здоров"я. Підписуючи договір,  він вважав,  що укладає договір пожиттєвого утримання,  оскільки мова перед тим ішла про те,  що відповідачка буде доглядати за ним,  утримувати його,  а він у зв"язку з цим передав їй у власність квартиру.

Суд прийняв до уваги такі твердження позивача і колегія з цим погоджується,  оскільки з матеріалів справи вбачається,  що позивач є інвалідом 1-ї групи,  переніс два інсульти,  тому потребував стороннього догляду. Крім того відповідачка сама підтвердила як в суді 1-ї інстанції,  так і в суді апеляційної інстанції,  щодо укладення договору вона більше року здійснювала догляд за позивачем.

При таких обставинах колегія вважає,  що суд прийшов до правильного висновку,  що в зв"язку зі станом свого здоров"я та обставинами при яких укладався договір дарування квартири,  позивач помилявся щодо предмету договору.

Судова колегія критично оцінює твердження апелянтки ОСОБА_1 та її представників,  що фактично між нею та позивачем було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири,  оскільки жодних письмових доказів,  які передбачені діючим законодавством щодо передачі апелянткою грошей позивачу,  вона не представила ні в суді 1-ї інстанції,  ні в суді апеляційної інстанції. Пояснення свідка суд правильно не прийняв до уваги.

Не приймає колегія до уваги і твердження апелянтки ОСОБА_1 про те,  що у позивача є дружина і діти які можуть піклуватись позивачем,  а тому не могла йти мова про договір пожиттєвого утримання,  оскільки як встановлено судом дружина позивача вже багато років проживає у м.  Москві,  діти -ум.  Києві. Крім того

апелянтка сама підтвердила в суді,  що вона більше одного року здійснювала догляд за позивачем.  При таких обставинах колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись  ст.  ст.  304,  307,  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2007 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно після його ухвалення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.