Справа № 1/1312/19/12 Головуючий у 1 інстанції: Г.І. Шеремета

Провадження № 11/1390/900/12 Доповідач: Леон О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Леона О.І.

суддів Данка В.В., Березюка О.Г.

за участю прокурора Горин У.І.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги державного обвинувача та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Личаківського районного суду м. Львова області від 8 травня 2012 року, -

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з вищою освітою , не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

засуджено,

за ч. 4 ст. 358 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

Згідно ст. 49 ч. 2 КК України звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 за ст.ст.28 ч.2; 366 ч.1; 190 ч.4 КК України виправдано.

Міру запобіжного заходу арешт - скасовано, звільнено ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 -відмовлено.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 28.07.2008 р., використав, шляхом пред'явлення до ПАТ «УкрСиббанк», завідомо підроблену довідку №014 про отримувану ним заробітну плату в ТзОВ «Світ для молоді», на підставі якої уклав із банком договір споживчого кредиту на суму 49500 дол. США, знаючи про те, що вказаний розмір заробітної плати, ніби то ним отримуваної, не відповідає дійсності.

В апеляції державного обвинувача зазначено, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а судом допущено порушення вимог КПК України.

Апелянт вказує, що судом ОСОБА_6 визнаний винним по ст.358 ч.4 КК України і йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. Але він звільнений на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності. Таке рішення може прийняти лише за наявності згоди на закриття справи з відповідної підстави, а така заява була відсутня. Тому в даному випадку необхідно було звільнити ОСОБА_6 від покарання, а не від кримінальної відповідальності.

Також зазначає, що суд незаконно виправдав ОСОБА_6 по ст..190 ч.4 КК України, оскільки на думку апелянта, суд не дав належної оцінки всім доказам по справі, а тому висновок суду є однобічним.

Із врахуванням наведеного просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

В апеляції потерпіла ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку та постановленні вироку по ст. 190 ч.4 КК України по епізоду вчинення шахрайських дій відносно неї, а цивільний позов задоволити повністю.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку внесеної апеляції, представника потерпілої ОСОБА_2 про підтримку апеляції потерпілої, а апеляції прокурора - частково, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечили проти апеляцій, перевіривши матеріали справи і розглянувши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція потерпілої ОСОБА_5 -до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 367 КПК України підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали, постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до ст. 370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обгрунтований вирок.

Відповідно до ст. 371 КПК України, неправильним застосуванням кримінального закону є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Так, в резолютивній частині вироку зазначено, що ОСОБА_6 засуджено на 1 рік 6 місяців обмеження волі в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням його до праці та, на підставі ч.2 ст.49 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 08 травня 2012 року (а.с. 51-55), ОСОБА_6 просив суд виправдати його, тобто винести щодо нього виправдувальний вирок.

Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

В данному випадку, суд першої інстанції не міг закрити кримінальну справу з нереабілітуючої підстави, а саме, у зв'язку з закінченням строків давності, оскільки таке можливо лише за згодою особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Так, суд повинен був звільнити ОСОБА_6 від покарання, а не від відповідальності.

Цих вимог закону суд при розгляді справи не дотримав та прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, незважаючи на те, що він наполягав на своїй невинуватості у вчиненні злочину.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обгрунтованим.

Окрім цього, як вбачається з апеляції прокурора в ній не оспорюється доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, однак при цьому не погоджуючись з виправданням останнього у вчиненні шахрайських дій, передбачених ч.4 ст.190 КК України, а також звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд безпідставно дійшов висновку щодо виправдання ОСОБА_6 за ст. 190 ч.4 КК України, оскільки таке рішення є необґрунтованим та винесене в порушення вимог ст. 22 КПК України, щодо всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи та вимог ст. 369 КПК України, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд постановив вирок з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а тому такий підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно перевірити всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини по справі з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, дати правильну юридичну оцінку діям винного щодо кваліфікації його дій за ст.190 ч.4 КК України по епізоду вчинення шахрайських дій у відношенні ОСОБА_5, та в залежності від здобутого прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366,367 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора задоволити.

Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 задоволити частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова області від 8 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Судді:

Леон О.І. Данко В.В. Березюк О.Г.