АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/846/2012 Номер провадження 11/786/11/2013 Категорія: ч.2 ст. 121 КК України - Т.З.Головуючий у 1-й інстанції Миронець Доповідач Голубенко Н. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Голубенко Н.В.,
суддів Корсун О.М., Герасименко В.М.,
при секретарі Гринь А.В.,
з участю прокурора Гринь А.С.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2012 року,-
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
· 18 серпня 2000 року Карлівським районним судом Полтавської області за ст. 17, ч.3 ст. 140, ст. 44 КК України (1960 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіск. майна, відповідно до ст. 45 КК України умовно з іспитовим строком на 2 роки;
· 26 червня 2001 року тим же судом за ч.3 ст. 140, ст. 43, 44 КК України (1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
· 20 грудня 2001 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185,ч.1 ст. 89, ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
· 25 липня 2003 року Машівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України на 2 роки 8 місяців позбавлення волі;
· 7 жовтня 2003 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі;
· 18 грудня 2008 року Карлівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
· 30.07.2009року Карлівським районним судом Полтавської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та на підставі ст. 78 КК України направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі;
· 23 лютого 2011 року на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.02.2011року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 5 місяців 5 днів;
· 23 грудня 2011 року тим же судом за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України на 3 роки 5 місяців 15 днів позбавлення волі,-
засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 7 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України частково зараховано покарання за вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2011 року і остаточно призначено покарання 8 років позбавлення волі.
Зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою ОСОБА_2 з 2 грудня 2011 року по 14 червня 2012 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України 1960 р.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 1 грудня 2011 року близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті зали АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_4 три удари кулаком правої руки в голову, внаслідок чого останньому відповідно до висновку судово - медичної експертизи №119а від 2 грудня 2011 року спричинено тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток носа з синцем, забитої рани на нижній губі ліворуч, визначених крововиливів у тканини міжбрів'я, лівої лобно-скроневої та лівої тім'яної ділянок голови, пластинчастого крововиливу під тверду мозкову оболонку лобно-скронево-тім'яної часток півкулі головного мозку (вагою 150 гр.), обмежених крововиливів під м'які мозкові оболонки лівої лобної, лівої скронево-тім'яної та лівої потиличної часток, які відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що становлять загрозу для життя, а в даному конкретному випадку знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась переломом кісток носа, забитою раною губи, крововиливами в м'які мозкові оболонки, набряком-набуханням речовини головного мозку.
Після чого близько 18:50 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав кросівки «PUOS», належні потерпілому ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 239 грн.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вказує, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України.
Зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України доведена рядом доказів по справі. В апеляції прокурор звертає увагу на особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, злочини вчинив в стані алкогольного сп'яніння, характеризується негативно.
При постановленні нового вироку просить призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді 7 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі, на підставі ч.ч. 1,4 ст. 70 КК України зарахувавши частково відбуте покарання у виді 6 місяців 7 днів та остаточно призначити покарання 9 років 11 місяців 8 днів позбавлення волі.
В апеляції захисник-адвокат в інтересах засудженого ОСОБА_2 вважає вирок незаконним, просить його скасувати в частині засудження останнього за ч.2 ст. 121 КК України та закрити справу у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину. При цьому вказує, що висновок судово - медичної експертизи та пояснення експерта, дані ним в судовому засіданні є суперечливими, а саме, в частині часу утворення субдуральної гематоми.
На думку захисника - адвоката між нанесеними ОСОБА_2 потерпілому ударами та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_4 відсутній причинно-наслідковий зв'язок, оскільки згідно пояснень судово - медичного експерта під час судового слідства, з часу нанесення потерпілому ударів від яких настала смерть і до моменту смерті пройшло близько шести годин. Апелянт вказує, що на момент спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень від яких настала смерть, ОСОБА_2 в приміщенні домоволодіння не було. Стверджує, що сліди крові в будинку вказують на переміщення трупа потерпілого, яке відбулося у відсутність засудженого, коли в житлі перебували свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3
В апеляції адвокат посилається на показання свідка ОСОБА_6, яка 1 грудня 2011 року бачила ОСОБА_4 побитого, і він їй пояснив, що 28-29 листопада 2011 року його побили троє осіб, один із них Іванюх, у нього був переламаний ніс та сильно боліла голова. Захисник - адвокат вважає, що наслідки у вигляді смерті потерпілого могли настати від його побиття 28-29 листопада 2011 року, що не було перевірено органами досудового слідства. Також звертає увагу на висновок судово - медичного експерта № 228 щодо освідування ОСОБА_2, згідно якого у останнього будь - яких тілесних ушкоджень не виявлено, що свідчить про нанесення ОСОБА_2 ударів потерпілому ОСОБА_4 з незначною силою, які не можуть бути в причинно - наслідковому зв'язку з тяжкими тілесними ушкодженнями, які потягли смерть потерпілого.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Гринь А.С., яка не підтримала апеляції принесеної прокурором, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та вважала безпідставною апеляцію захисника в інтересах засудженого ОСОБА_2, пояснення засудженого та в його інтересах адвоката-захисника ОСОБА_1 на підтримання апеляції захисника, їх заперечення проти апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи, наведені в апеляціях не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства у справі додержано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.
Сформульовані у вироку висновки про винність засудженого в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого та у таємному повторному викраденні кросівок ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами, яким суд дав об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 1 грудня 2011 року близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті зали АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_4 три удари кулаком правої руки в голову, внаслідок чого останньому відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи №151 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу у м'які тканини спинки носа, перелому кісток носа, рани нижньої губи зліва, крововиливів по внутрішній поверхні м'яких тканин у ділянці міжбрів'я, у лівій лобно-скроневій та лівій тім'яній ділянках голови, субдурального (під тверду мозкову оболонку) пластинчастого крововиливу у лобно-скронево-тім'яній долі лівої півкулі головного мозку (вагою 150 гр.), обмежені субарахноідальні (під м'яку мозкову оболонку) крововиливи лівої скронево-тім'яної, потиличної та лобних долей головного мозку, що утворилися не менш як від 4-кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками.
Причиною смерті ОСОБА_4 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, набряком-набуханням речовини головного мозку
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2, незважаючи на часткове визнання вини, в первинних поясненнях, впродовж досудового та судового слідства, на неодноразових допитах, під час відтворення обстановки та обставин події, відтворюючи деталі вчиненого, наводив докладні дані щодо своєї участі в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого і в такий спосіб викривав самого себе у вчиненні злочину. Не заперечував цих обставин і в ході часткового судового слідства в апеляційній інстанції. Давав сталі показання про те, що саме він наніс ОСОБА_4 три удари кулаком в ліву частину голови (а.с.55, 56, 100-103, 110-111, 112-121, 128-129, т.1, 328-338,т.2).
Ці обставини підтверджує допитаний судом першої інстанції очевидець події - ОСОБА_5, який дав детальні свідчення щодо часу, місця, способу скоєння злочинів ОСОБА_4 Аналогічні показання свідок дав і під час очної ставки з засудженим ( а.с.137-138,т.1). Наведені показання об'єктивно узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз. Колегією суддів не встановлено обставин, які свідчать про обмову ОСОБА_2 свідком, не навів таких даних і ОСОБА_2
Викладені показання доповнюють логічно одне одного, як в цілому щодо подій, так і в окремих деталях. Деякі неточності у свідченнях, колегія суддів вважає наслідком швидкоплинності подій, що відбувались, станом в якому перебували вказані особи, які не думали, що можуть настати такі наслідки і не придавали значення послідовності подій.
Враховуючи наведене й те, що свідчення ОСОБА_5 по суті відповідали іншим об'єктивним доказам, рішення суду про покладення їх в основу вироку є обґрунтованим.
Відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи №151 ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу у м'які тканини спинки носа, перелому кісток носа, рани нижньої губи зліва, крововиливів по внутрішній поверхні м'яких тканин у ділянці міжбрів'я, у лівій лобно-скроневій та лівій тім'яній ділянках голови, субдурального (під тверду мозкову оболонку) пластинчастого крововиливу у лобно-скронево-тім'яній долі лівої півкулі головного мозку (вагою 150 гр.), обмежені субарахноідальні (під м'яку мозкову оболонку) крововиливи лівої скронево-тім'яної, потиличної та лобних долей головного мозку, що утворилися не менш як від 4-кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками.
Механізм утворення перерахованих тілесних ушкоджень групи а) узгоджується з механізмом на який вказує ОСОБА_2 під час відтворення обстановки та обставин події злочину від 3 грудня 2011 року (а.с.112-121,т.1).
Ці тілесні ушкодження є прижиттєвими, розміщені в одній анатомічній ділянці - на голові, і кожне з них внесло свій еквівалент у розвиток черепно-мозкової травми, вони можуть бути оцінені відносно живої людини лише у своїй сукупності як тяжкі, як такі, що були небезпечними для життя, а в даному конкретному випадку спричинили настання смерті.
Причиною смерті ОСОБА_4 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, набряком-набуханням речовини головного мозку (а.с.395-397,т. 2).
За таких обставин твердження ОСОБА_2 про неможливість настання наслідків, що спричинили смерть ОСОБА_4 від 3-х ударів в ділянку голови є неспроможними.
У висновку комісійної судово - медичної експертизи констатується, що з урахуванням причини та часу настання смерті ОСОБА_4, комплексу макро та мікроскопічних змін вище описані тілесні ушкодження утворилися за 6-8 годин до моменту настання смерті, тобто, 1грудня 2011року з 17 до 21 години, що не суперечить даним матеріалів кримінальної справи.
Отже, аналіз показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5 та засудженого дає підстави для висновку, що тілесні ушкодження спричинені потерпілому в період часу, що охоплюється часом перебування в будинку ОСОБА_3 - засудженого ОСОБА_2 Зважаючи на наведене, доводи апеляції спростовуються матеріалами справи.
Посилання в апеляції на суперечність висновку судово - медичної експертизи та пояснень експерта, дані ним в суді першої інстанції стосовно часу утворення субдуральної гематоми з урахуванням висновку комісійної судово - медичної експертизи (376-397,т.2) не заслуговують на увагу.
Наявність на трупі ОСОБА_4 субдуральної гематоми підтверджується як макроскопічно, тобто, при розтині виявлено крововиливи у м'які тканини обличчя, лівій лобно-скроневій та лівій тім'яній ділянках голови, під твердою мозковою оболонкою крововилив вагою 150 грам у вигляді згортків крові; так і мікроскопічно - при судово-гістологічному дослідженні до внутрішньої поверхні твердої мозкової оболонки прилягає смугастий крововилив частково гемолізованими еритроцитами з початковою клітинною реакцією.
Субдуральна гематома представлена у вигляді блискучих темно-червоних рихлих згортків, є свіжою. У цьому зв'язку посилання в апеляції на можливість її утворення за 2 доби до події злочину ґрунтуються на припущеннях і є неспроможними.
У відповідності з висновком комісійної судово - медичної експертизи між заподіяною потерпілому ОСОБА_4 закритою черепно-мозковою травмою та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. Тому доводи апеляції захисту про відсутність такого зв'язку є безпідставними.
Даний висновок є мотивованим, науково обґрунтованим та не викликає сумніву в його об'єктивності.
В ході часткового судового слідства в порядку ст. 311КПК України здійснено допит судово-медичного експерта ОСОБА_8, яка роз'яснила, що стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 на виникнення черепно-мозкової травми та на об'єм крововиливу не впливає.
Згідно роз'яснень експерта, гематома це - натік крові з виникненням порожнини. Вона прилягає до твердих та м'яких оболонок мозку, які і показують реакцію цих клітин і судин на травму. Сам згорток крові не є основним показником дослідження. Обов'язковим є дослідження шматочків мозку з оболонки. В ході якого встановлено, що спайки між твердою мозковою оболонкою та черепом немає, нашарування рихлих згортків це накладення. А зрощення самих згортків з мозковою оболонкою відсутнє, що підтверджує давність утворення гематоми не більше 6-8 годин.
З огляду на наведене твердження в апеляції в інтересах засудженого щодо того, що наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4 могли настати від його побиття 28-29 листопада 2011 року є безпідставними. Матеріалами справи встановлено, що давність утворення, виявлених на тілі потерпілого інших тілесних ушкоджень, не відноситься до даної події злочину, оскільки вони утворилися не менше як за 4-5 діб до настання смерті(а.с.396,т.2).
В мотивувальній частині первинної судово-медичної експертизи зазначено, що для судово-гістологічного дослідження взято лівий скроневий м'яз з крововиливом (а.с.145,т.1).
А тому посилання в апеляції захисту про не відібрання на дослідження зразків гематоми не впливає на результат гістологічного дослідження, а також на висновок комісійної судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_4
З висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що об'єктивних судово-медичних даних про переміщення трупу не виявлено (а.с.397,т.2). Зважаючи на це, доводи апеляції захисту про переміщення ОСОБА_4 є лише припущенням.
Заперечення засудженого про те, що він не наносив ударів потерпілому в ділянку грудної клітки узгоджується із формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним. Матеріалами справи встановлено, що тілесні ушкодження в означеній ділянці не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із заподіяними ударами та наслідками, що спричинили смерть. Тому ці посилання ОСОБА_2 не впливають на правильність висновків суду про доведеність вини засудженого.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлено наслідки перелому лівої ліктьової кістки у нижній третині правого передпліччя у вигляді деформації дистального відділу правої ліктьової кістки, контрактури суглобів ІV-V пальців правої кисті з порушенням функції міжфалангових та п'ястково-фалангових суглобів 0 ст (незначного), нейропатії гілок правого ліктьового нерву з чутливими і трофічними розладами кисті та ІІІ-ІУ-У-го пальців правої кисті, які утворилися за декілька років до моменту проведення експертизи, можливо у строк на який вказує підекспертний, тобто у 2004-2005рр.
Однак наявність виявлених у ОСОБА_2 змін не позбавляє його здатності виконувати правою верхньою кінцівкою активні дії, в тому числі, і наносити удари, стиснутими в кулак пальцями. У нього не виявлено патології нервової системи, яка б порушувала координацію рухів ( а.с.406,т.2).
Судово-медичний експерт ОСОБА_8 пояснила, що у ОСОБА_2 є зниження сили м'язів ІІІ, ІУ, У-го пальців правої кисті, при цьому пальці руки стискаються в кулак. А функція правої кінцівки в комплексі плеча, передпліччя та кисті не змінена і сила її не знижена, що дозволяє казати, що підекспертний не позбавлений можливості наносити удари зі значною силою прикладення і такі, що призводять до внутрішньо-черепного крововиливу.
Зважаючи на наведене, твердження захисту в апеляції про нанесення ударів ОСОБА_2 незначної сили, які не можуть бути в причинно - наслідковому зв'язку з тяжкими тілесними ушкодженнями, що потягли смерть потерпілого, з посиланням на відсутність у ОСОБА_2 будь - яких тілесних ушкоджень є неспроможними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляції захисника в інтересах засудженого про відсутність будь-яких доказів, що вказують на наявність у діях засудженого об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України є неспроможними.
Місцевий суд, оцінивши зібрані у справі та перевірені в ході судового слідства докази, мотивовано дії ОСОБА_2 перекваліфікував з ч.2 ст. 186 на ч.2 ст. 185 КК України, навівши у вироку докладні мотиви цьому. За таких обставин доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону не заслуговують на увагу.
В результаті докладного дослідження і належної сукупності здобутих у справі доказів, суд першої інстанції дії ОСОБА_2 відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 та ч.2 ст. 185 КК України.
Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального законодавства, які могли б бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. З огляду на наведене, судом першої інстанції за ч.2 ст. 121 КК України засудженому призначено мінімальне покарання, за ч. 2 ст. 185 КК України - покарання, наближене до мінімального. З дотриманням правил, передбачених як ч.1 ст. 70 так і ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання.
Посилання прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого не відповідають матеріалам справи та чинному кримінальному закону.
З урахуванням викладеного, доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та захисника в інтересах засудженого в апеляційній інстанції в зв'язку з надмірною суворістю не грунтуються на законі та зібраних матеріалах справи.
Вирок відповідає вимогам ст. ст. 323, 327 КПК України.
Отже, вирок суду є законним і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2012 року щодо останнього без зміни.
С у д д і:
Голубенко Н.В. Герасименко В.М. Корсун О.М.