Провадження № 22ц/790/1700/13 Головуючий 1 інст. - Рубіжний С.О.
Справа № 2030/1338/12 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: стягнення суми
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Шаповал Н.М.,
Кружиліної О.А.
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,
встановила:
В липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу в сумі 172 000 грн., посилаючись на те, що 11 березня 2007 року він позичив відповідачу 172 000 грн., що еквівалентно 26000 Євро в строк до 11 березня 2009 року. На підтвердження договору сторін було надано письмову розписку. У встановлений судом строк відповідач борг не повернув.
В судовому засіданні позивач підтримав позов до ОСОБА_3 та просив стягнути суму боргу в повному обсязі. При цьому зазначив, що ОСОБА_3 безпідставно залучили до участі у справі, вважає законним рішення суду про стягнення суми боргу з ОСОБА_4, оскільки останній знав про розгляд справи і не заперечував проти позову.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не позичав суму боргу та розписку не складав в підтвердження цього. В подальші судові засідання відповідач та представник не з'являлися, причини суду не повідомили.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, поновивши заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10.121.2009 року і ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.04.2010 року, чи змінити його, посилаючись на незаконність ухвал суду від 20.09.2011 року та 26.10.2011 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 11, 57, 60, 179 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Відповідно до ст. ст. 1046, 1049, 1051, 1082 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі,рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.
11 березня 2007 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 172 000 грн., що еквівалентно 26 000 євро та зобов'язався повернути кошти 11 березня 2009 року. Договір позики оформлений письмовою розпискою, оригінал якої позивач надав суду (а.с. 12).
Заочним рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 172 000 грн та судові витрат 1990, 76 грн..
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2010 року визнано мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рахунок боргу в еквіваленті 16000 ЄВРО (105846, 15 грн) за договором позики, укладеного 11.03.2007 року, шляхом відчуження на користь стягувана, належного боржнику майна, а саме: 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за Державним актом серії ХР № 96247. Залишок суми боргу в 10000 ЄВРО за даною визнано подовженням строку позики за договором від. 11.03.2007 року на два роки від дати підписання даної мирової угоди.
За заявою ОСОБА_3 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 вересня 2001 року скасовано заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2010 року про визнання мирової угоди.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2011 року залучено до участі у справі в якості відповідча ОСОБА_3, як спадкоємця правонаступника відповідача - ОСОБА_4, який вибув з процесу у зв'язку зі смертю.
В підтвердження доводів позивача, що ОСОБА_4 було відомо про розгляд справи про стягнення боргу були допитані свідки в судовому засіданні.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала свідчення, що вона в 2009-2010 роках працювала поштарем та доставляла судову кореспонденцію на адресу ОСОБА_4. Всі документі надіслані судом, вона вручала дружині ОСОБА_4 або його сину ОСОБА_2. Жодних документів передати ОСОБА_4 ій не надавалось можливим, оскільки члени сімї постійно повідомляли, що він не може підійти в зв'язку із зайнятістю або хворобою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала свідчення, що 07 листопада 2009 року її син ОСОБА_3 привіз з лікарні батька ОСОБА_4 і в цей день прийшла поштарка та вручила ОСОБА_4 судову повістку на 09 листопада 2009 року. При цьому йому розповіли з якого питання його викликають до суду.
В підтвердження заперечень проти позову, а саме спростування підпису в розписці, відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2012 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.
Для проведення експертизи, відповідачу було запропоновано надати додаткові матеріали та оплатити вартість робіт по проведенню експертизи.
В зв'язку з невиконанням відповідачем клопотання, судовим експертом було надано суду повідомлення №9645 від 16.11.2012 року про неможливість надання висновку.
Таким чином, відповідач не вчинив жодних дій необхідних для проведення експертизи, а тому суд вважав що, факт належності підпису в борговій розписці ОСОБА_4 є доведеним.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 144).
За життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, згідно якого заповів останньому все своє майно (а.с. 146).
ОСОБА_3 прийняв спадщину за заповітом, подавши заяву до нотаріальної контори (а.с. 140).
Згідно листа Первомайської державної нотаріальної контори від 09 липня 2012 року № 745/01-16, ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та 1/2 частку житлового будинку, але в зв'язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на нерухому майно, постановами нотаріуса від 31 березня 2012 року та 05 червня 2012 року було відмовлено у вчинені нотаріальних дій.
Як пояснив позивач, йому було відомо, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, судові рішення, які були ухвалені за наслідком розгляду справ були ним оскаржені в апеляційному порядку та скасовані. Після цього відповідач втратив інтерес до спадкового майна.
На неодноразові роз'яснення та пропозиції суду заявляти клопотання про встановлення факту прийняття відповідачем майна у спадщину та визначення його вартості, позивач відмовлявся вчиняти будь які процесуальні дії.
Таким чином, суд вважав доведеним факт наявності боргу, проте враховуючи, відсутність у справі даних щодо майна, отриманого відповідачем у спадщину, в межах вартості якого можуть бути задоволені вимоги позивача, суд відмовив в задоволенні позову.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.
Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - Судді: