КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа№ 12/117-12/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Гусак Б.М. - дов. від 08.01.2013 року, № 14-5

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства ,,Науково - дослідний виробничий агрокомбінат ,,Пуща - Водиця" на рішення господарського суду Київської області від 21.01.2013 року

у справі № 12/117-12/4 (суддя Щоткіна О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (м. Київ)

до Державного підприємства ,,Науково - дослідний виробничий агрокомбінат ,,Пуща - Водиця" (Київська область, с. Софіївська Борщагівка)

про стягнення 24 404 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" з позовом до Державного підприємства ,,Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат ,,Пуща-Водиця" про стягнення 24404,19 грн., з яких 2839,37 грн. інфляційні втрати, 2937,44 грн. 3% річних, 14920,68 грн. пеня, 3706,70 грн. 7% штрафу.

Рішенням від 21.01.2013 року господарський суд Київської області позов задовольнив частково.

Стягнув з Державного підприємства ,,Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат ,,Пуща-Водиця" (08131, Київська обл., Києво - Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, код ЄДРПОУ 00849296) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень) 37 коп. інфляційних втрат, 2937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень) 44 коп. 3% річних, 14920 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень) 68 коп. пені та 1365 (одну тисячу триста шістдесят п'ять гривень) 04 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Державне підприємство ,,Науково - дослідний виробничий агрокомбінат ,,Пуща - Водиця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.01.2013 року у справі № 12/117-12/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 12/117-12/4 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 21.03.2013 року представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30.09.11р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством ,,Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат ,,Пуща-Водиця" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2650/11 (Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, ввезеного на митну територію України ПАТ ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приписами п.п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.п. 11.1 Договору).

14.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством ,,Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат ,,Пуща-Водиця" (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2650/11, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до статті 5 Договору ,,Ціна газу".

31.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством ,,Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат ,,Пуща-Водиця" (покупець) було укладено додаткову угоду №2 до договору на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2650/11, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до статті 5 Договору ,,Ціна газу" та до статті 12 ,,Адреси та реквізити сторін".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність покупця протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - серпня 2012 імпортований природний газ на загальну суму 2 662 061,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому - передачі природного газу від 31.10.11р. на суму 202 147,02 грн., від 30.11.11р. на суму 301 317,61 грн., від 31.12.11р. на суму 391 588,26 грн., від 31.01.12р. на суму 431 081,59 грн., від 31.03.12р. на суму 376 757,65 грн., від 30.04.12р. на суму 220 672,21 грн., від 31.05.12р. на суму 102 646,51 грн., від 30.06.12р. на суму 41 966,41 грн., від 31.07.12р. на суму 50 048,10 грн., від 31.08.12р. на суму 52 953,20 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Однак, відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, (п. 6.1 договору) невчасно здійснював оплату за поставлений природний газ та остаточно розрахувався лише 16.10.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача вимогу, відповідно до якої вимагав протягом 3-х днів з моменту отримання даної вимоги сплатити основний борг в розмірі 52 952,90 грн. та штрафні санкції в сумі 18 605,68 грн. Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення та належного реагування.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до с. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки надані позивачем щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, загальною сумою 20 697,49 грн., вважає їх правильними та обґрунтованими, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу - 3706,70 грн. в розмірі 7% від суми простроченого платежу, оскільки ця вимога не відповідає умовам договору (п. 7.2) та чинному законодавству.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства ,,Науково - дослідний виробничий агрокомбінат ,,Пуща - Водиця" на рішення господарського суду Київської області від 21.01.2013 року по справі № 12/117-12/4 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 21.01.2013 року по справі № 12/117-12/4 - залишити без змін.

3. Справу № 12/117-12/4 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 21.03.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Тарасенко К.В.