2/463/329/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мартинишина Я.М.

при секретарі судових засідань Здибель І.І.

при участі:

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи

Служби у справах дітей Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області - Кухар З.Р.

представника третьої особи

органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської

міської ради - Сальвицького Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третіх осіб Служби у справах дітей Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, Органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_6 надати йому можливість спілкування з синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щотижня з 19.00 год. п'ятниці до 21.00 год. неділі, з правом ночівлі та з правом виїзду за кордон, під час щорічної відпустки з 30 грудня до 16 січня та з 25 липня до 25 серпня, з правом ночівлі та з правом виїзду за кордон, дозволити змінювати графік побачень лише за взаємною згодою сторін, визначити місце забирання та повернення дітей за адресою: АДРЕСА_2, зобов'язати ОСОБА_6 надавати йому їх документи, а саме свідоцтва про народження та дитячі закордонні паспорти, заборонити відповідачці без його згоди змінювати місце проживання дітей та зобов'язати відповідачку узгоджувати з ним вибір виховних та навчальних закладів для дітей.

Свої вимоги мотивує тим, що 22 листопада 2003 року між ним та відповідачкою ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, який розірваний рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2010 року. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є спільними дітьми позивача та відповідачки. Після розлучення між сторонами спору існувала домовленість, що діти будуть проживати з відповідачкою, позивач буде бачитися з дітьми кожного тижня з 19.00 год. п'ятниці до 21.00 год. неділі. Проте відповідачка чинить йому перешкоди в спілкуванні з дітьми. Дітей для щотижневих зустрічей, дозволу на виїзд дітей за межі території України та необхідних для цього документів не надає. На телефонні дзвінки не відповідає. Зазначає, що хоче та може забезпечувати дітей належним вихованням, відпочинком та оздоровленням.

Відповідачка ОСОБА_6 подала письмове заперечення на позов в якому зазначила, що ОСОБА_2 негативно впливає на дітей, неналежно проводить з ними дозвілля, не виконує домовленостей про повернення дітей. Останній погрожував їй фізичною розправою, чинив хуліганські дії за адресою: АДРЕСА_2 за присутності молодшого сина. ОСОБА_2 має постійні боргові конфлікти, які можуть бути небезпечними для дітей. В останнього в користуванні є спецзасіб пістолет ПГШ 790, до якого можуть мати доступ діти. Після розлучення ОСОБА_2 вигнав її з дітьми з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та залиши собі все спільне майно. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 зобов'язано сплачувати аліменти на утримання дітей, проте останній ухиляється від виконання обов'язку по утриманні дітей. Зазначає, що в провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває справа про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Також зазначає, що у вказаній квартирі відсутні умови для проживання дітей. Вказує, що вона дала дозвіл на виїзд дітей за межі території України з позивачем, проте останнього обмежено у праві виїзду за межі території України ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Просила позовні вимоги задовольнити частково, визначити позивачу спільні побачення із синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щосереди з 18.00 год. до 20.00 год. та щосуботи з 10.00 год. до 12.00 год. за місцем реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_3. В решті позовних вимог просила відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Додатково пояснив, що покликання відповідачки, викладені у запереченні є недоведеними. Ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області, якою його обмежено у праві виїзду за межі території України скасована судом апеляційної інстанції. Також зазначив, що висновок Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 11 грудня 2012 року №545 щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дітей та запропонований відповідачкою графік побачень є не обґрунтованими та такими, що суперечать вимогам про рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання дітей.

Представник відповідачки ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила в частині та з підстав наведених у запереченні на позовну заяву.

Представники третіх осіб Кухар З.Р. та Савицький Р.І. зазначили, що у вирішенні позову покладаються на розсуд суду.

Враховуючи пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 22 листопада 2003 року Відділом реєстрації актів громадського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області зареєстровано шлюб, актовий запис №582. Вказаний шлюб розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2010 року у справі №2-4997/10.

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_2

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично проживають разом і ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Викладене підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами спору.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

У відповідності до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст.153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно приписів ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із частинами 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як врегульовано ст.159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення вказаних норм вбачається, що сімейним законодавством встановлено принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей. Такий принцип може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

В матеріалах справи наявний висновок Служби у справах дітей Виконавчого комітету Стрийської міської ради №545 від 11 грудня 2012 року. Вказаним висновком запропоновано встановити наступний графік зустрічей ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8: щоп'ятниці з 18.00 год. до 20.00 год. та щосуботи з 10.00 год. до 15.00 год. за місцем реєстрації батька ОСОБА_2 в АДРЕСА_3, в канікулярний період щоп'ятниці з 10.00 год. до 15.00 год. та щосуботи з 10.00 год. до 15.00 год. за місцем реєстрації батька ОСОБА_2 в АДРЕСА_3, в літній період один тиждень в серпні для проведення літніх канікул з дітьми із погодженням з матір'ю місця та порядку відпочинку дітей.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом п.74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м.Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Таким чином висновок Служби у справах дітей Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №545 від 11 грудня 2012 року має рекомендаційний характер, повинен базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні, не є обов'язковим для суду.

Враховуючи принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей суд не погоджується із висновком №545 від 11 грудня 2012 року. Такий висновок є недостатньо обґрунтованим.

Зокрема, вказаний висновок ґрунтується на поясненнях ОСОБА_6 про неналежний догляд ОСОБА_2 за дітьми та існуванні конфлікту між сторонами спору. Такі пояснення непідтверджені жодними документами, а конфлікт між батьками не є підставою для обмеження спілкування батька та дитини.

У висновку зазначено про заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дітей станом на 01 жовтня 2012 року в сумі 11 942,00 грн. Суд зазначає, що по-перше, обов'язок утримання дитини не може впливати на обсяг прав по вихованню дитини. У разі ухилення особи від сплати аліментів встановлено іншу відповідальність, в тому числі кримінальну. По-друге, як вбачається із довідки-розрахунку ВДВС Стрийського міського УЮЛО ГУЮ від 05 жовтня 2012 року заборгованість по аліментах ОСОБА_2 погашалася частково, за 2011 рік та 2012 рік нараховано аліментів на суму 31 400,92 грн., сплачено 27 200,00 грн. заборгованість становить 4 200,92 грн. Як вбачається із квитанцій електронного переказу від 20 лютого 2013 року та від 21 березня 2013 року ОСОБА_2 сплачено ще 6 400,00 грн. аліментів. За таких обставин неможна стверджувати про ухилення позивача від сплати аліментів.

Вказаний висновок обґрунтований також тим, що відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов в квартирі АДРЕСА_1 поданого СуСД Личаківської РДА ЛМР встановлено припинення у квартирі газопостачання та електропостачання.

Вказаного акту третьою особою суду не додано. Проте в матеріалах справи наявний акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 підписаний начальником відділу у справах дітей, завідуючим сектору з питань опіки та піклування ВуСД, затвердженим головою Личаківської РДА. Такий акт не містить інформації про відключення у квартирі газопостачання та електропостачання. Навпаки вказаний акт містить висновок, що у вказаній квартирі є все необхідне для проживання, розвитку та навчання дітей. Зокрема обладнано простору та світлу дитячу кімнату із двохярусним ліжком, іншими меблями, великою кількістю дитячих іграшок та книжок.

Незважаючи на формальне зазначення у висновку про проведення бесіди з обома батьками, висновок містить лише пояснення ОСОБА_6 та не містить будь-яких пояснень ОСОБА_2

У висновку необґрунтовано та у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б були підставою для обмеження спілкування ОСОБА_2 із дітьми чи доводили б що таке спілкування шкодить дітям. Тобто необґрунтовано існування обставин для відступу від принципу рівності обох батьків у питаннях виховання дітей.

Зі змісту запропонованого органом опіки і піклування способу участі батька у вихованні дітей вбачається, що діти будуть мати можливість бачити батька лише вісім годин в тиждень підчас навчання, дванадцять годин в тиждень в канікулярний період та один тиждень в період літніх канікул. Причому спілкування буде проходити за адресою: АДРЕСА_3.

Виходячи з графіку побачень батько буде позбавлений можливості в повній мірі впливати на розвиток дитини, не зможе забезпечити її оздоровлення та вжити інших заходів, необхідних для нормального розвиту і виховання дитини, що в свою чергу призведе до обмеження дитини у належному догляді батька та порушення її права на спілкування з останнім.

З урахуванням повного та об`єктивного встановлення усіх обставин, що мають істотне значення для справи, судом визначено наступний спосіб участі батька у вихованні дітей: в перший та третій тиждень місяця з 19.00 год. п'ятниці до 21.00 год. неділі; протягом одного календарного місяця в період літніх канікул та протягом десяти календарних днів в період зимових канікул з правом ночівлі. При цьому місце забирання та повернення дітей слід визначити за їх фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо надання дозволу на виїзд дітей за межі території України то слід зазначити, що у відповідності до ст.313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

За змістом наведеного Закону у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків, а при задоволенні такого позову судом ухвалюється рішення про дозвіл на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон.

Із приписів Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231 вбачається, що для виїзду неповнолітніх за межі території України необхідним є або запис відомостей про дітей в паспорти батьків чи одного з батьків, або проїзний документ на дитину або паспорт громадянам України для виїзду за кордон. При цьому для оформлення таких документів подаються свідоцтво про народження, а на дітей віком від 16 років - паспорт громадянина України.

Таким чином позовні вимоги про надання дозволу на виїзд за межі території України та наданні при цьому документів необхідних для такого виїзду підлягають до задоволення.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме: дозволити змінювати графік побачень лише за взаємною згодою сторін, заборонити відповідачці без його згоди змінювати місце проживання дітей та зобов'язати відповідачку узгоджувати з ним вибір виховних та навчальних закладів для дітей слід відмовити. Щодо вказаних обставин відсутній спір між сторонами, відсутнє порушене, невизнане чи оспорене право позивача.

Заперечення відповідачки проти задоволення позову висновків суду не спростовують. Окрім того такі заперечення не доведені та не відповідають дійсності. Так із витягу із реєстру №179-07112012/46210 за автоматизованими обліками, виданого Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області вбачається, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та в розшуку не перебуває. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2012 року було скасовано постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 лютого 2013 року скасовано ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2011 року, в задоволенні подання ВДВС Стрийського МУЮ у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст.ст. 19, 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_2 на зустріч з малолітніми дітьми: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 два рази на місяць, в перший та третій тиждень, з 19.00 год. п'ятниці до 21.00 год. неділі.

Надати дозвіл ОСОБА_2 на зустріч з малолітніми дітьми: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом одного календарного місяця в період літніх канікул та протягом десяти календарних днів в період зимових канікул з правом ночівлі та правом виїзду за межі території України.

Зобов'язати ОСОБА_6 надавати ОСОБА_2 документи на дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідні для виїзду за межі території України.

Визначити місце забирання та повернення дітей за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: