УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №294/1897/12-к Головуючий у 1-й інст. Мельничук
Категорія ч.2,3 ст. 191, ч.3 ст.366, ч.3 358 КК України Доповідач Шенін П. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого - судді Шеніна П.О.
суддів: Ткаченка В.Л., Крижанівського В.В.
з участю прокурора Селюченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача по кримінальній справі Закірова Р.К. та прокурора Шпака В.В., який затверджував обвинувальний висновок у справі, на постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 03.01.2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою вказаного суду 1-ої інстанції кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працює головним лікарем державного закладу Романівська районна санепідстанція /СЕС/, несудимого, -
за ст.191 ч.2 КК України;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_2, не працює , несудимої, -
за ст.ст.191 ч.3 і 366 ч.1 КК України та
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки АДРЕСА_3, не працює, несудимої, -
за ст. ст.191 ч.3, 358 ч.1 КК України ,-
в порядку ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) повернуто прокурору Романівського району для організації додаткового розслідування у зв'язку з істотною неправильністю проведеного досудового слідства.
За матеріалами справи і постановою суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звинувачуються у тому, що у невстановлений слідством день, час та місці у ОСОБА_2, який згідно наказу № 20 від 02.10.1992 року був призначений на посаду головного лікаря державного закладу - Романівська рай-СЕС, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, являючись службовою особою, виник злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, а саме державних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в державному закладі Романівська рай-СЕС, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
31.07.2009 року ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 94 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-8, ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95- ВР та п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, п. 1.5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 року № 308/519, не маючи на меті використовувати фактичну працю ОСОБА_5, видав наказ № 24 від 31.07.2009 року по державному закладу Романівська рай-СЕС, згідно якого працевлаштував останню на посаду лікаря-епідеміолога державного цього закладу.
В подальшому, 15.04.2010 року ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні цього державного закладу, що розташований за адресою: Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вул. Леніна, 103, корпус А, видав наказ № 11 від 15.04.2010 року «Про преміювання», згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 призначено премію в сумі 992 грн., який скріпив власним підписом.
Після цього ОСОБА_2 в той же день та час надав усну вказівку головному бухгалтеру Романівської рай-СЕС ОСОБА_3, яка згідно наказу № 21 від 23.02.2001 року була призначена на вказану посаду та наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і являлась службовою особою, включити до виплати в розрахунково платіжну відомість премію в сумі 992 грн. лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 У свою чергу гол. бухгалтер ОСОБА_3, виконуючи усну вказівку головного лікаря ОСОБА_2 та достовірно знаючи про те, що вказана вказівка є незаконною, так як ОСОБА_5 фактично не працює у вказаній установі та не виконує функції лікаря-епідеміолога, нарахувала та включила до виплати в розрахунково платіжну відомість за квітень 2010 року вищевказану грошову суму як премію. Таким чином, ОСОБА_3 склала і видала завідомо неправдивий документ, який скріпила власним підписом, тобто вчинила службове підроблення офіційного документу.
У подальшому ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до карткового рахунку ОСОБА_5, на який було нараховано преміальні кошти в сумі згідно вищевказаного наказу, шляхом вільного доступу до банківської платіжної картки «VISA ELECTRON» № НОМЕР_2, яка з моменту видачі знаходилася при ньому, з метою доведення до завершення свого злочинного умислу, у відділенні ЖРУ ПАТ КБ «Приват-Банк» привласнив грошову суму в розмірі 992 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Далі ОСОБА_2 30.06.2010 р., знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, видав наказ № 22 від 30.06.2010 року «Про преміювання», згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 було призначено премію в сумі 1032 грн.
Після цього, у той же день ОСОБА_2 надав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_3 включити до виплати в розрахунково платіжну відомість премію в сумі 1032 грн. лікарю-епідеміологу ОСОБА_5. У свою чергу, ОСОБА_3, виконуючи цю вказівку ОСОБА_2 та достовірно знаючи про те, що вказівка є незаконною, так як ОСОБА_5 не виконує функції лікаря-епідеміолога, нарахувала та включила до виплати в розрахунково платіжну відомість вищевказану премію. Таким чином ОСОБА_3, будучи службовою особою, внесла до офіційного документу (в розрахунково платіжну відомість за червень 2010 року) завідомо неправдиві відомості про нарахування ОСОБА_5 до виплати премію в сумі 1032 грн., тобто склала і видала завідомо неправдивий документ. Його скріпила власним підписом, тобто вчинила службове підроблення офіційного документу.
У подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до карткового рахунку ОСОБА_5, на який було нараховано преміальні кошти в сумі згідно вищевказаного наказу, шляхом вільного доступу до банківської платіжної картки «VISA ELECTRON» № НОМЕР_2, яка з моменту видачі знаходилася при ньому, у відділенні ЖРУ ПАТ КБ «Приват-Банк» привласнив гроші у сумі 1032 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свій злочинний умисел і зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, аналогічно видав наказ № 28 від 26.07.2010 року «Про преміювання», згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 було призначено премію в сумі 2074 грн.
Після цього ОСОБА_2 в той же день надав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_3 включити до виплати в розрахунково платіжну відомість премію в сумі 2074 грн. лікарю-епідеміологу ОСОБА_5. У свою чергу ОСОБА_3, виконуючи усну вказівку ОСОБА_2 та достовірно знаючи про її незаконність, так як ОСОБА_5 не відвідує місце роботи та не виконує функції лікаря-епідеміолога, нарахувала та включила до виплати в розрахунково - платіжну відомість за липень 2010 року вищевказану премію. Таким чином ОСОБА_3, будучи службовою особою, внесла до офіційного документу /розрахунково - платіжну відомість/ завідомо неправдиві дані, які полягали в тому, що ОСОБА_5 нараховано премію в сумі 2074 грн., тобто склала і видала завідомо неправдивий документ, який скріпила власним підписом.
У подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до карткового рахунку ОСОБА_5, на який було нараховано преміальні кошти в сумі згідно вищевказаного наказу, шляхом вільного доступу до банківської платіжної картки «VISA ELECTRON» № НОМЕР_2, яка з моменту видачі знаходилася при ньому, у відділенні ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» привласнив грошову суму в розмірі 2074 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 22.02.2011 року, знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, видав наказ № 7 від 22.02.2011 року «Про матеріальну допомогу», згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 було призначено матеріальну допомогу в сумі 1400 грн.
У той же день ОСОБА_2 надав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_3 включити до виплати в розрахунково платіжну відомість матеріальну допомогу в сумі 1400 грн. лікарю-епідеміологу ОСОБА_5. У свою чергу ОСОБА_3, виконуючи усну вказівку ОСОБА_2 та достовірно знаючи про те, що вона є незаконною, так як ОСОБА_5 не відвідує місце роботи та не виконує функції лікаря-епідеміолога, нарахувала та включила до виплати в розрахунково платіжну відомість вищевказану матеріальну допомогу. Тобто ОСОБА_3, будучи службовою особою, внесла до офіційного документу (в розрахунково-платіжну відомість за лютий 2011 року) завідомо неправдиві відомості, які полягали в тому, що ОСОБА_5 нараховано матеріальну допомогу в сумі 1400 грн. Тобто склала і видала завідомо неправдивий документ, який скріпила власним підписом.
Після чого ОСОБА_2 шляхом вільного доступу до банківської платіжної картки ОСОБА_5, яка знаходилася при ньому та на яку було нараховано матеріальну допомогу, привласнив та в подальшому розпорядився на власний розсуд грішми на суму 1400 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, зловживаючи службовим становищем, ОСОБА_2 у липні 2009 року, знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, надав усну вказівку ОСОБА_4, яка згідно наказу № 28 від 28.01.2004 року призначена на посаду бухгалтера Романівської рай-СЕС та згідно функціональних обов'язків не була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а відповідно не являлась службовою особою, проводити табелювання робочого часу лікаря-епідеміолога ОСОБА_5.
У свою чергу ОСОБА_4, до обов'язків якої входило забезпечувати повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку, за погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку подавати в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платниками, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань виконувати окремі службові доручення свого безпосереднього керівника, виконуючи усну вказівку ОСОБА_2 та достовірно знаючи про те, що ця вказівка є незаконною, так як ОСОБА_5 була відсутня на робочому місці та не виконувала функції лікаря-епідеміолога, проводила табелювання робочого часу останньої в період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки. Тобто ОСОБА_4 в період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки вносила до документів /табелів робочого часу працівників Романівської рай-СЕС за вищевказаний період/ завідомо неправдиві відомості, які полягали в тому, що ОСОБА_5 ніби-то перебувала на робочому місці в період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки та виконувала обов'язки лікаря-епідеміолога. Таким чином, ОСОБА_4 в період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки систематично складала і видавала завідомо неправдиві табелі робочого часу працівників державного закладу Романівська рай-СЕС.
Крім цього, зловживаючи своїм службовим становищем, обвинувачений ОСОБА_2 у липні 2009 року, знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, надав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_3 проводити на підставі підроблених табелів робочого часу нарахування заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок «VISA ELECTRON» № НОМЕР_2 ЖРУ ПАТ КБ «Приват-Банк» лікарю-епідеміологу ОСОБА_5. Обвинувачена ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що вказівка ОСОБА_2 є незаконною, так як ОСОБА_5 не відвідувала робочого місця та не виконувала обов'язки лікаря-епідеміолога, а табелі робочого часу останньої бухгалтером ОСОБА_4 є підробленими та не відповідають фактичним даним, в період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки, в порушення ст. 94 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322- 8, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР та п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, п. 1.5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 року № 308/519, згідно розрахунково-платіжних відомостей безпідставно нараховувала на картковий рахунок заробітну плату та інші виплати лікарю-епідеміологу ОСОБА_5 на загальну суму 30928,86 грн., а саме: в липні 2009 р.-1082,77 грн., в серпні 2009 р.- 1140,80 грн., в грудні 2009 р. -1086,33 грн., в січні 2010 р.- 1488 грн., в лютому 2010 р.-1482,54 грн., в березні 2010 p.-2880,49 грн., в квітні 2010 p.-1408,86 грн., в травні 2010 p.-1463,84 грн., в червні 2010 p.-1412,13 грн., в липні 2010 p.- 1798,72 грн., в серпні 2010 p.-1404,69 грн., в вересні 2010 p.-1495,63 грн., в жовтні 2010 p.-2416,76 грн., в листопаді 2010 p.-1755,48 грн., в лютому 2011 p.- 1664,87 грн., в березні 2011 p.-1664,87 грн., в квітні 2011 p.-1720,85 грн., в травні 2011 p.-629,09 грн., в червні 2011 p.-797,40 грн., в липні 2011 p.-1778,18 грн., в серпні 2011 p.-356,53 грн. Таким чином ОСОБА_3, будучи службовою особою, внесла до офіційних документів, а саме в розрахунково-платіжні відомості за період з 01.07.2009 по 17.02.2012 роки, завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_5 нараховано заробітну плату за невідпрацьований робочий час на загальну суму 30 928,86 грн., тобто вчинила службове підроблення офіційного документу.
В подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою доведення до завершення свого злочинного умислу, шляхом вільного доступу до банківської платіжної картки ОСОБА_5, яка знаходилася при ньому та на яку були нараховані виплати по заробітній платі та інші нарахування, привласнив та в подальшому розпорядився на власний розсуд грішми на загальну суму 36 426,86 грн.
У квітні 2010 року в невстановлений слідством день та час, перебуваючи в приміщенні державного закладу Романівська рай-СЕС, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, а саме державних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в Романівській рай-СЕС, шляхом зловживання своїм службовим становищем. В той же день гол. бухгалтер ОСОБА_3 спільно з бухгалтером ОСОБА_4, діючи з особистих корисливих мотивів, домовились між собою про те, що шляхом внесення до меморіальних ордерів, тобто до офіційних документів, завідомо неправдивих відомостей, які буцімто свідчать про їх преміювання, а також складання і видачі завідомо неправдивих документів, вони незаконно будуть мати змогу отримувати додаткові кошти. Тобто ОСОБА_3, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, вступила в попередню змову з ОСОБА_4.
Реалізовуючи цей умисел і зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 у квітні 2010 р., червні 2010 р., серпні 2010 р., жовтні 2010 р., грудні 2010 р. та в грудні 2011 р., знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, внесла завідомо неправдиві відомості до меморіальних ордерів № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за квітень-грудень 2010 року та за грудень 2011 року, в порушення вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ України від 05.10.2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», положення про преміювання та умов колективного договору, при відсутності наказів головного лікаря державного закладу Романівська рай-СЕС на виплату премій та виплату премій в більшому розмірі, ніж передбачено наказами, після чого провела нарахування та виплату незаконних преміальних собі та ОСОБА_4. При цьому, на адресу головного бухгалтера ОСОБА_3 в серпні 2010 р. безпідставно було нараховано премії в сумі 1324 грн., в жовтні 2010 р. в сумі 1941,50 грн., в грудні 2011 р. в сумі 3102 грн., а всього на загальну суму 6 367,50 грн., та на адресу бухгалтера ОСОБА_4 в квітні 2010 р. безпідставно було нараховано премії в сумі 447 грн., в червні 2010 р. в сумі 465 грн., в жовтні 2010 р. в сумі 861 грн., в грудні 2010 р. в сумі 247 грн., в грудні 2011 р. в сумі 500 грн., а всього на загальну суму 2 520 грн.
В подальшому ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою доведення до завершення свого умислу, за допомогою банківської платіжної картки, яка була оформлена на її ім'я, з рахунку № НОМЕР_1 Житомирської ОД «Райффайзен Банк Аваль» отримала, тобто привласнила та в подальшому розпорядилася на власний розсуд грішми на загальну суму 6 367,50 грн.
Крім цього, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3 в один із днів квітня 2011 р., перебуваючи в приміщенні Романівської рай-СЕС, спільно з бухгалтером ОСОБА_4 домовились між собою про те, що шляхом внесення до меморіальних ордерів завідомо неправдивих відомостей, які буцімто свідчать про виплату надбавки за складність та напруженість в роботі в розмірах, більших ніж визначено наказами керівника, а також складання і видачі завідомо неправдивих документів, вони в незаконний спосіб будуть мати змогу отримувати додаткові кошти.
Так, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 у лютому 2010 р., березні 2010 р., квітні 2011 р., травні 2011 р., червні 2011 р., серпні 2011 р., вересні 2011 р., жовтні 2011 р., листопаді 2011 р., грудні 2011 р., квітні 2012 р. та в травні 2012 р., знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, внесли завідомо неправдиві відомості до меморіальних ордерів № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за лютий-грудень 2010 року та за квітень-грудень 2011 року, в порушення вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ України від 05.10.2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення». Так, бухгалтером ОСОБА_4 за період з лютого місяця 2010 року по травень 2012 року було проведено нарахування та виплату надбавки за складність та напруженість в роботі собі та ОСОБА_3. Таким чином, гол. бухгалтеру ОСОБА_3 в квітні 2011 р. зайво нараховано надбавку в сумі 145,20 грн., в травні 2011 р. в сумі 145,20 грн., в червні 2011 р. в сумі 145,20 грн., в квітні 2012 р. в сумі 922,50 грн., в травні 2012 р. в сумі 922,50 грн., а всього на загальну суму 2280,60 грн., та бухгалтеру ОСОБА_4 в лютому 2010 р. зайво нараховано надбавку в сумі 178,80 грн., в березні 2010 р. в сумі 178,80 грн., в квітні 2011 р. в сумі 102 грн., в травні 2011 р. в сумі 102 грн., в серпні 2011 р. в сумі 52,50 грн., в вересні 2011 р. в сумі 40,61 грн., в жовтні 2011 р. в сумі 108,30 грн., в листопаді 2011 р. в сумі 54,10 грн., в грудні 2011 р. в сумі 115,90 грн., а всього на загальну суму 933,06 грн.
В подальшому ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою доведення до завершення свого злочинного умислу, за допомогою банківської платіжної картки, яка була оформлена на її ім'я, з рахунку № НОМЕР_1 Житомирської ОД «Райффайзен Банк Аваль» отримала, тобто привласнила та в подальшому розпорядилася на власний розсуд грішми на загальну суму 2 280,60 грн.
Крім цього, ОСОБА_3 в один із днів жовтня 2009 р., перебуваючи в приміщенні Романівської рай-СЕС, спільно з ОСОБА_4, діючи з особистих корисливих мотивів, домовились між собою про те, що шляхом внесення до відомостей при меморіальних ордерах № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України» та № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України», тобто до офіційних документів, завідомо неправдивих відомостей, які буцімто свідчать про правомірне проведення нарахувань на заробітну плату, а також шляхом складання і видачі завідомо неправдивих документів, вони в незаконний спосіб будуть мати змогу отримувати додаткові кошти.
Реалізовуючи вказаний умисел, направлений на привласнення виділених Романівській рай-СЕС державних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 у жовтні 2009 р., в листопаді 2009 р., в грудні 2009 р., в квітні 2010 р., в травні 2010 р., в березні 2011 р., в червні 2011 р., в липні 2011 р. та у вересні 2011 р., знаходячись в приміщенні Романівської рай-СЕС, шляхом заміни 11 відомостей при меморіальних ордерах № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України» та № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України», безпідставно провели нарахування коштів на особисті вкладні рахунки в Романівському відділенні Житомирської облдирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з жовтня 2009 року по жовтень 2011 рік. Таким чином, на рахунок гол. бухгалтера ОСОБА_3 в грудні 2009 р. зайво перераховані кошти в сумі 1200 грн., у липні 2011 р. в сумі 737 грн., а всього на загальну суму 1937 грн., та на рахунок бухгалтера ОСОБА_4 у жовтні 2009 р. зайво перераховано коштів в сумі 440 грн., в листопаді 2009 р. в сумі 400 грн., в грудні 2009 р. в сумі 1056,99 грн. та 200 грн., в квітні 2010 р. в сумі 30 грн., в травні 2010 р. в сумі 50 грн., в березні 2010 р. в сумі 100 грн., в червні 2011 р. в сумі 600 грн., в липні 2011 р. в сумі 520 грн., в вересні 2011 р. в сумі 502,83 грн., а усього на загальну суму 3 899,82 грн.
В подальшому ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою доведення до завершення свого злочинного умислу, за допомогою банківської платіжної картки, яка була оформлена на її ім'я, з рахунку № НОМЕР_1 Житомирської ОД «Райффайзенбанк Аваль» отримала, та в подальшому розпорядилася на власний розсуд грішми на загальну суму 1937 грн.
Таким чином, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно і за попередньою змовою з ОСОБА_4 привласнила державні кошти на загальну суму 10 585,1 грн.
Дана справа судом 1-ої інстанції була направлена прокурору Романівського району для організації додаткового розслідування і вирішення питань, зазначених у постанові.
В апеляції прокурори, один з яких приймав участь у суді 1-ої інстанції, а другій затверджував обвинувальний висновок, просять вказану постанову Чуднівського райсуду від 03.01.2013 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог прокурори зазначають, що під час прийняття рішення суддею не проголошувалось про закінчення судового слідства, не враховано передбачене ст. 277 КПК України 1960 року право прокурора до його закінчення змінити пред'явлене особі обвинувачення в суді.
На думку апелянтів, наведені судом підстави повернення справи на додаткове розслідування не є порушенням КПК 1960 року, яке є істотним, оскільки це порушення не вплинуло і не могло вплинути на законність встановлення істини у справі, а суперечність обвинувачення можна усунути в судовому засіданні шляхом зміни прокурором обвинувачення. Суд не надав прокурору можливості змінити обвинувачення, оскільки, не завершивши судове слідство, розглянув та задовольнив клопотання захисника про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Крім того вказують, що доводи суду про те, що підставою для повернення кримінальної справи на дорозслідування є необхідність перевірки доводів ОСОБА_2 стосовно використання останнім коштів, які були ним незаконно отримані, саме на потреби Романівської СЕС, є необґрунтованими, оскільки така перевірка могла бути проведена в ході судового слідства, у тому числі шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора, яка апеляції підтримала, перевіривши законність і обгрунтованість прийнятого судом рішення, дійшла до висновку, що апеляції прокурорів слід задовольнити частково з наступних мотивів.
Згідно до вимог ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року), кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з огляду на неповноту чи неправильність попереднього слідства, в тому числі і у разі суттєвого порушення вимог кримінально-процесуального закону органами дізнання та попереднього слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Неповним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження всупереч вимогам ст. 22 КПК не були досліджені або були досліджені поверхово чи однобічно обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На думку колегії суддів, висновки суду 1-ої інстанції щодо недоліків досудового слідства є правильними по таких моментах.
1. Так, в описовій частині обвинувачення /в обвинувальному висновку і постановах про притягнення в якості обвинуваченого: т.11, а.с. 127 - щодо ОСОБА_3, а.с. 153 - щодо ОСОБА_4 і а.с. 178 - щодо ОСОБА_2/, вказуються конкретні дії ОСОБА_2 відносно участі у службовому підробленні документів за участю інших осіб, тобто як організатора чи підбурювача. Однак, в той же час, при кваліфікації його дій в основних процесуальних документах посилання на ст. 366 КК України відсутнє /т.11, а.с. 178-191/. Таким чином, дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за сумісними з ОСОБА_2 епізодами підроблення документів кваліфіковані за ст. 366 КК, а дії останнього - ніяким чином і такого обвинувачення йому не було пред'явлено.
Посилка на те, що у діях ОСОБА_2 по епізодах видання наказів, наслідком чого стало привласнення державних коштів на суму 36 426,86 грн., немає складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України, і з цього приводу орган досудового слідства виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи /т.11, а.с. 65/, суперечить конкретним процесуальним документам про висунуте обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
2. У матеріалах справи в якості доказів досудове слідство визнало та приєднало до справи ряд документів (оригінали окремих відомостей зарахувань на карткові рахунки зарплати та преміальних ОСОБА_5, відомості по зарплаті, а також заявки на видачу готівки і перерахування коштів, в т. ч. на виплату премії і зарплати ОСОБА_5, на значній кількості яких є обидва підписи керівника та гол. бухгалтера Романівської РСЕС), однак, в той же час, в описовій частині обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не конкретизовані документи, які були ними підроблені (в обвинувальному висновку відсутнє взагалі посилання на вказані документи, хоча вони ж визнані слідством в якості речових доказів по справі). З врахуванням вимог, зазначених у п.1 ухвали, конкретизація даних документів має значення.
3. В описовій частині обвинувачення ОСОБА_4 орган досудового слідства наголошує, що дана особа не належить до категорії службових за своєю посадою, а при кваліфікації її дій вказує на те, що вона "привласнила чуже майно шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем". При цьому досудове слідство не взяло до уваги неодноразово висловлені правові позиції Верховного Суду України, згідно яких якщо неслужбова особа сприяє службовій особі у вчиненні службового підроблення чи заволодінні чужим майном, то вона несе відповідальність за співучасть у вчиненні передбачених ст. ст. 191, 366 КК України злочинів. Таким чином колегія суддів вважає, що з врахуванням конкретного висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у тому, що вона за певною частиною епізодів практично виконувала незаконні вказівки ОСОБА_2 по підробці документів, її дії, як і дії останнього, належить кваліфікувати у відповідності до вимог закону.
4. Суд також констатував, що при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 366 ч. 1 КК України досудове слідство взагалі не зазначило вказані в диспозиції вказаної статті ознаки вчиненого злочину. Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи формулювання обвинувачення, викладене у т.11 на а.с. 136 і 264.
Таким чином, як вірно зазначив суд 1-ої інстанції, описова частина обвинувачення, вказана в основних процесуальних документах, не узгоджується з наданою органом досудового слідства кваліфікацією дій підсудних. Дані протиріччя в судовому засіданні не були усунуті, у тому числі не з вини суду. Прокурор до того моменту, коли адвокат ОСОБА_9 заявив своє клопотання, ні після цього ніяких клопотань з цього приводу не заявляв і не ставив питання про можливість зміни обвинувачення. Наведене в апеляції прокурора твердження, що саме суд не надав йому можливості змінити обвинувачення, колегія суддів вважає надуманим, оскільки згідно до протоколу у т.12 на а.а. 54, суд 1-ої інстанції, після дослідження доказів по справі, у встановленому порядку поставив питання про можливість звершення судового слідства. На запитання головуючого прокурор лише висловив свою незгоду у задоволенні зазначеного клопотанні та жодним чином не зазначив про намір змінити обвинувачення в суді.
Таким чином, правом змінити або уточнити обвинувачення у той час прокурор не скористався. На думку колегії суддів, безпідставним є посилання в апеляціях прокурорів на порушення судом прав прокурора змінити обвинувачення в суді.
За вказаних обставин, суд 1-ої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
5. Вказівка суду, що водночас, при проведенні додаткового розслідування, слід провести перевірку показань підсудного ОСОБА_2, який неодноразово вказував в ході досудового слідства на використання (повністю чи частково) вказаних в обвинуваченні отриманих ним коштів на потреби Романівської СЕС при установці котла, ремонті приміщення кімнати для зберігання прекурсорів, тощо, але його показання в цій частині досудовим слідством не перевірялися взагалі, є також обгрунтованою - для відповідної кваліфікації його дій залежно від встановлених обставин.
За таких мотивів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про неможливість усунення зазначених недоліків в ході судового засіданні та повернення даної кримінальної справи прокурору Романівського району для організації додаткового розслідування. Колегія суддів не знайшла підстав для скасування такого судового рішення.
Однак частково доводи прокурора, зазначені в апеляції, підлягають до задоволення. Суд у постанові зазначив, що слідству слід визначитись із обсягом зібраних по справі доказових матеріалів, так як в обвинувальному висновку відсутнє посилання на конкретні зібрані по справі докази (документи), що знаходяться в томах 5-10 (при цьому досудовим слідством не зазначено, які саме із них мають безпосередній стосунок до даної кримінальної справи). Однак та обставина, що у обвинувальному висновку немає посилок на документи у вказаних томах, сама по собі не є підставою для повернення справи на дослідування. Цю вказівку слід виключити з постанови суду.
Також суд зазначив у постанові підставу для повернення справи на дослідування, що в описовій частині обвинувачення ОСОБА_2 вказується на неодноразове заволодіння ним державним майном шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою з іншими особами, однак при кваліфікації дій даної особи за ст. 191 КК України ознаки повторності не зазначені з посиланням на відповідну частину даної статті. Як висловилась прокурор у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 були інкриміновані не повторні злочини, а продовжуваний злочин, передбачений ч.2 ст. 191 КК. У відрізненні до нього, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були інкриміновані як злочини за попередньою змовою групою осіб, так і повторні злочини /одні епізоди вони вчиняли разом з ОСОБА_2, а інші - одна з другою/. Таким чином, за виключенням вимог до слідства - правильно кваліфікувати дії ОСОБА_2, як вчинені за попередньою змовою групою осіб, вказівки суду про необхідність повернення справи на дослідування з мотивів необхідності кваліфікувати їх як повторні - також слід виключити з постанови, як необгрунтовані, якщо не буде встановлено інше.
Тому постанова суду 1-ої інстанції підлягає зміні з вищевикладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 249-1, 281, 365 і 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора у кримінальній справі та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - задовольнити частково.
Виключити з постанови Чуднівського районного суду Житомирської області від 03.01.2013 року про повернення прокурору Романівського району для організації додаткового розслідування у зв'язку з істотною неправильністю проведеного досудового слідства кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 191 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст. 191 ч.3, 366 ч. 1 КК України та ОСОБА_4 за ст.ст. 191 ч.3, 358 ч.1 КК України вказівки про повернення даної справи на дослідування з мотивів необхідності додаткової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191 КК України за ознакою повторності, а також - про необхідність обов'язкового посилання в обвинувальному висновку на аркуші справи о 5-10 томах кримінальної справи.
В решті постанову суду щодо вказаних осіб залишити без зміни, а апеляції вказаних прокурорів - без задоволення.
Судді: