АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110, м.Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-ц/796/ 3139 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Лук’яненко Л.М.
Доповідач - Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Усика Г.І.
при секретарі: Охневській Т.В.
за участю осіб: позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди;
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05 грудня 2012 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05.12.2012 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду за залиття квартири в розмірі 8 773 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., судовий збір в розмірі 430 грн., а всього стягнуто 11 203 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення на підставі матеріалів справи, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянти зазначають, що позивачем не було надано доказів розміру фактично понесених ним витрат, а отже помилковим є висновок суду про наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження позивачем фактичних витрат на ремонт квартири. Крім того, позивачем не було наведено жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та її розміру.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що воно є законним та обґрунтованим. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи. ОСОБА_5 вказав на те, що він перебуває у службовому відрядженні, а відповідачі, за станом здоров'я, не мають можливості брати участі у розгляді справи. Колегія суддів розцінила причини неявки відповідачів та представника відповідача ОСОБА_5 в судове засідання як неповажні, оскільки суду не надано будь - яких доказів, які б підтверджували поважність причин їх неявки в судове засідання. Крім того, відповідач ОСОБА_4 має ще інших представників, це ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які також в судове засідання не з'явились. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідачів в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та розглянув справу у відповідності до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про право власності на житло а.с.20). Відповідно до довідки Форми №3 в даній квартирі зареєстрований лише позивач (а.с.12).
В квартиріАДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до акту від 02.08.2012 року,складеного КП РЕО -7 Святошинського району м.Києва,працівниками ЖЕО була обстежена АДРЕСА_1 після залиття, та при обстеженні було виявлено, що кв.НОМЕР_1, яка знаходиться на першому поверсі, була залита з вини мешканців кв.НОМЕР_2, яка розташована на четвертому поверсі, а також про необхідність проведення ремонтних робіт, причиною залиття встановлено халатне відношення мешканців кв.НОМЕР_2 до сантехнічного обладнання (а.с.8).
Відповідно до локального кошторису №2-1-1 від 13.09.2012 року, складеного КП РЕО-5, з визначення вартості збитку нанесеного позивачу, загальна вартість робіт для усунення пошкоджень складає 8 773 грн. (9-11).
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ст.177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до санітарно - технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітинах та в інших місцях загального користування.
Згідно п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 ( в редакції Постанови КМ України від 27 січня 2007 року №457 ) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Таким чином, відповідачі (як наймач житла та член сім'ї наймача) зобов'язані бережно ставитись до санітарно - технічного обладнання квартири, де вони проживають, чого вони не виконали, оскільки відбулось, з їх вини, залиття квартири позивача.
Не погоджуючись з актом, складеним 02.08.2012 року, відповідач звернулась з заявою і 22.10.2012 року комісією було проведено обстеження АДРЕСА_2 , та складено акт РЕО 5 від 12.11.2012 року у відповідності до якого встановлено, що відповідачами були замінені труби ГВП та ХВП без офіційного звернення до ЖЕО, в ванній кімнаті відсутня герметизація між ванною та стіною. На даний час, після залиття, - 22.10.2012 сантехнічне устаткування знаходиться в задовільному стані, в період часу з 2008 року заяв до РЕО від мешканців не надходило з приводу ремонту водопостачання та сантехнічного обладнання ( а.с. 28,29 ).
Після залиття, а саме після 02.08.2012 року відповідач по справі зверталась з письмовими заявам до Служби допомоги Київського міського голови - киянам (а.с.31,32 ), до Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації (а.с. 33,34,35,36). В період часу з 2008 року заяв до РЕО від мешканців квартири № НОМЕР_2 не надходило з приводу ремонту водопостачання та сантехнічного обладнання. Всі звернення від відповідачів були вже після залиття, а тому дані докази подані відповідачем не спростовують обставини справи, а саме не встановлюють відсутність вини відповідачів у залитті квартири позивача, яке сталось 02.08.2012 року.
У відповідності до п. 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків за призначенням власники житла, наймачі житла та члени їх сімей зобов'язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків. При наявності несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що вина відповідачів в спричиненні майнової шкоди позивачу, залиттям його квартири, повністю доведена та підлягає відшкодуванню, так як згідно вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка завдала її. Відповідачі не довели суду того, що залиття квартири позивача відбулось не з їхньої вини.
Стосовно розміру майнової шкоди, заподіяної позивачу залиттям його квартири, суд дійшов вірного висновку про те, що стягненню підлягає сума згідно з локальним кошторисом № 2-1-1 від 13.09.2012 року, оскільки він логічний, ґрунтується на розрахункових методах визначення вартості ремонтно-будівельних робіт з врахуванням наукових вимог. Крім того, відповідачами не було надано обґрунтованих заперечень з приводу даних локального кошторису, які б давали підстави суду для сумніву у вірності даного висновку. Відповідачі не надали суду будь - яких доказів, які б спростовували висновок зазначеного кошторису, а відповідно і розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу, залиттям його квартири. Таким чином, майнова шкода у розмірі 8 773 грн., заподіяна ОСОБА_2 залиттям його квартири обґрунтовано стягнута з відповідачів, які повинні слідкувати за сантехнічним обладнанням квартири.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи те, що з вини відповідачів позивачу була заподіяна майнова шкода, було пошкоджено майно ОСОБА_2, судом правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 3000 грн.
Колегія суддів вважає, що суд визначив розмір моральної шкоди виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та з врахуванням моральних страждань позивача, який вимушений проживати в пошкодженій квартирі.
Отже, твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про порушення судом норм процесуального та матеріального права, на думку суду, є необґрунтованими, а обставини, на які вони посилаються - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем доведенообставини, на які він посилаються, як на підставу заявлених позовнихвимог. В свою чергу відповідачами не доведено обставини, якими обґрунтовувались їхзаперечення проти позову.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих сторонами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: