Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Лисенко Л.І. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№2-135/11

26 березня 2013 року Справа № 22ц-778/ 1736/13

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Кримська О.М.

секретар - Волчанова І.М.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 28.11.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління Держкомзему у м.Запоріжжі про встановлення земельного сервітуту та зустрічними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Запорізьке міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління Держкомзему у м.Запоріжжі про встановлення земельного сервітуту, посилаючись на те, що на праві власності їм належить квартира АДРЕСА_1 у цьому ж будинку належить відповідачу ОСОБА_1, треті особи володіють квартирою № 2. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок має загальну площу 0,3675 га і приватизована власниками квартир у долях визначених у Державних актах. Окрім того, співвласники квартир та землекористувачі отримали у оренду земельну ділянку площею 0,0671 га. Їх земельна ділянка жодною із своїх сторін не прилягає до вулиці, не має безпосереднього виходу до дороги. У результаті чого вони не можуть повною мірою скористатися наданими їм законодавством правами щодо користування житлом. Тому просили встановлення земельного сервітуту на право проходу до своєї квартири.

Відповідач у зустрічних вимогах запевняє, що на орендованій земельній ділянці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 висадили дерева, встановили паркан та каналізаційний люк, чим створили для неї перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 28.11.2012 року встановлений безоплатний постійний земельний сервітут у вигляді права позивачів користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шириною 0,94 м та довжиною 17,2 м по АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі. Зустрічні вимоги задоволені частково.

В апеляційній скарзі позивач наголошувала на тому, що суд безпідставно задовольнив первісний позов про встановлення земельного сервітуту меж, а тому просив скасувати рішення і ухвалити нове.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 у цьому ж будинку належить відповідачу ОСОБА_1, треті особи володіють квартирою № 2. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок має загальну площу 0,3675 га і приватизована власниками квартир у долях визначених у Державних актах (а.с.8,18,19,21,23).

Адресною вулицею є - вул.ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_1 та сім"я ОСОБА_6, через належні їм земельні ділянки, мають доступ до адресної сторони вулиці. Позивачі не мають можливості доступу до земельної ділянки та квартири.

Відповідно до ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки. а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно зі ст.98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу чи право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Земельний сервітут здійснюється способом, який є найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, стосовно котрої він встановлений.

Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості про встановлення сервітуту та про його умови (а.с.51,52,62).

Із матеріалів справи слідує, що для проходу до житла позивачі використовують пішохідну доріжку, яка облаштована тротуарною плиткою.

Зазначена доріжка проходить через земельну ділянку відповідача.

При з'ясуванні обставин справи суд користувався висновками судових експертиз (а.с.100 та а.с.154).

За даними експертних досліджень, доступ до житла позивачі мають тільки через земельну ділянку відповідача. Можливість облаштування проходу в іншому місці свого подвір'я у них відсутня. Також експерт не виключає можливість використання уже облаштованого проходу.

Земельний сервітут, про який йдеться в позові за своїм видом, способом та характером не є обтяжливим для відповідача.

З огляду на вид права земельного сервітуту, враховуючи розмір земельної ділянки необхідної для його встановлення, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та встановив позивачам земельний сервітут.

Доводи відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо заперечення встановлення сервітуту та порушення прав землекористування за мотивами наведеними в зустрічному позові, свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 28.11.2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: