справа № 2-2386/11

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2011 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

у складі: головуючого судді Гібалюк Т.Я.

при секретарі Бардадим О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача- фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2, треті особи- Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська,

за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеним трудового договору, зобов»язання зробити запис в трудовій книжці, стягнення суми,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеним трудового договору, зобов»язання зробити запис в трудовій книжці, стягнення суми. Свій позов мотивує тим, що він з 31 травня 2004 р. був прийнятий фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_2 на роботу на посаду менеджера по збуту рідкого скла. Трудові відносини були припинені 30 квітня 2010 р. Весь час праці трудова книжка знаходилась у відповідача. Записи до трудової книжки про роботу ОСОБА_1 відповідач не зробив. Заробітна плата виплачувалась у розмірі 3000 грв. щомісяця, зарплату отримував у «конвертику», відрахувань за найманого працівника у пенсійний фонд відповідач не робив. Вироком Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська відповідач притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення трудового законодавства. Просить визнати укладеним трудовий договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який займав посаду менеджера зі збуту рідкого скла з 31 травня 2004 р. по 30 квітня 2010 р. Зобов»язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 зробити записи в трудовій книжці ОСОБА_3 : «№ запису 24, число 30 місяць квітень рік 2010 в графі відомості про прийом на роботу, про переводи на іншу роботу та про звільнення: звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням». Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 компенсацію за несплачені до Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська страхові внески на загальнообов»язкове пенсійне страхування в розмірі 15714,94 грв.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечував, пояснив, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення трудового законодавства. Позивач знав про те, що він працює без відповідної реєстрації трудового договору, але його це влаштовувало.

Третя особа- управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська надала суду заяву про розгляд справи у відсутності представника управління.

Представник третьої особи- управління пенсійного фонду України в Заводському районі проти задоволення позову не заперечував.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 21,24 Кодексу Законів про працю України, трудовий договір-це угода між працівником та власником підприємства, установи чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 24-1 Кодексу Законів про працю України, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством парці та соціальної політики України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України, трудова книжка є основаним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві.

Відповідно до вироку Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 2 червня 2011 р., ОСОБА_2 визнаний винним за ч. 1 ст. 172 КК України, та притягнутий до кримінальної відповідальності в вигляді штрафу за те, що з 22 квітня 2003 р. по теперішній час є приватним підприємцем. З вересня 2004 р. ОСОБА_2 прийняв у майстерню з виробництва рідкого скла на посаду підсобного працівника майстерні з виготовлення рідкого скла ОСОБА_4 та на посаду менеджера ОСОБА_1 Забезпечив їм умови праці необхідні для виконання роботи та поклав на себе обов»язок встановлювати внутрішній трудовий розпорядок, вид та послідовність виконання робіт. В порушення вимог трудового законодавства, при укладанні трудового договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 ,приватний підприємець ОСОБА_2 не зареєстрував у передбачений законом строк укладений трудовий договір в державній службі зайнятості та не сплачував внесків до державного бюджету, чим позбавив ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права на отримання соціального страхування, пенсійного страхування.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не були зроблені відповідні записи до трудової книжки позивача ОСОБА_1, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача зробити записи в трудовій книжці : «№ запису 24, число 30 місяць квітень рік 2010 в графі відомості про прийом на роботу, про переводи на іншу роботу та про звільнення: звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням», підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 компенсації за несплачені до Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська страхові внески на загальнообов»язкове пенсійне страхування в розмірі 5714,94 грв. - не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», в редакції що діяла в період з 2004 по 2010 роки, передбачено обчислення та сплата страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а не особисто застрахованим особам.

Керуючись ст.ст. 10,11,59-61, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати укладеним трудовий договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який займав посаду менеджера зі збуту рідкого скла з 31 травня 2004 р. по 30 квітня 2010 р.

Зобов»язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 зробити записи в трудовій книжці ОСОБА_3 : «№ запису 24, число 30 місяць квітень рік 2010 в графі відомості про прийом на роботу, про переводи на іншу роботу та про звільнення: звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 компенсації за несплачені до Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська страхові внески на загальнообов»язкове пенсійне страхування в розмірі 15714,94 грв. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 188,20 грв.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гібалюк Т. Я.