АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22-ц/790/1125/13

Справа №1210/12 Головуючий 1 інст.- Демченко І.М.

категорія -відшкодування шкоди Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю. А.

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О

при секретарі: Каплоух Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 6 грудня 2012 року по цивільній справі позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином до ОСОБА_1, посилаючись на наступне. Згідно вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а саме в тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 03.05.2001 року, близько 21год 10 хв., керуючи автомобілем КІА-SPORTAGE, д.з. НОМЕР_1, та рухаючись автошляхом с.Канцедалівка - сел.Куп'янськ - Вузловий Куп'янського району Харківської області, всупереч вимогам пунктів 1.4, 2.8, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху на ділянці дороги, яка має закруглення, не обрав для цієї обстановки швидкості, допустив занос автомобіля, в результаті чого виїхав за межі проїзної частини та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, з послідуючим наїздом на дерево. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5, пасажир автомобіля ОСОБА_6 загинули на місці пригоди, пасажир автомобіля ОСОБА_7, помер у лікарні, а інші пасажири ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Позивачі були визнані потерпілими та цивільними позивачами у вказаній кримінальній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року вирок місцевого суду щодо відповідача ОСОБА_1 скасовано, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України засудженого звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст.ст. 7-1,11-1 КПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19 червня 2012 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року залишено без змін. Позовні вимоги залишено без розгляду, роз'яснено, що згідно вимог ст.28 КПК України закриття кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України не позбавляє потерпілих права звернутися до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих злочином, у порядку цивільного судочинства.

В ході розгляду цивільної справи позивачі уточнили свої позовні вимоги, вказавши, що від вимог про стягнення матеріальної шкоди вони відмовляються, оскільки після спливу 11 років розслідування та судового розгляду кримінальної справи у них вже на теперішній час втрачені письмові докази, які підтверджують розмір матеріальної шкоди, тому в частині стягнення матеріальної шкоди від позовних вимог відмовилися.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 6.12.2012 року уточнений позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000 грн. компенсації моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 200000 грн. компенсації моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 200000 грн. компенсації моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 107,30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 поставлене питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того, що моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Судом 1 інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 03 травня 2001 року приблизно о 21-й годині, керуючи автомобілем КІА-SPORTAGE, д.з. НОМЕР_1 та рухаючись автошляхом с. Канцедалівка - сел. Куп'янськ-Вузловий Куп'янського району Харківської області, всупереч вимогам пунктів 1.4, 2.8, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху на ділянці дороги, яка має закруглення, не обрав безпечної для цієї обстановки швидкості, допустив занос автомобіля, виїхав за межі проїзної частини та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 з подальшим наїздом на дерево. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 та пасажир автомобіля ОСОБА_6 загинули на місці пригоди, пасажир автомобіля ОСОБА_7 помер у лікарні, а інші пасажири - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Позивачі по даній цивільній справі були визнані потерпілими по кримінальній справі, а інтереси малолітньої ОСОБА_3 представляла на той час її мати ОСОБА_11

21.12.2011р. Куп'янським міськрайонним судом був постановлений вирок, яким ОСОБА_1 був визнаний винним за ст.286 ч.3 КК України, йому призначено покарання та він звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строку давності.

Вказаний вирок був скасований ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 15.03.2012р., а провадження по кримінальній справі закрито на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2012р. ухвала апеляційного суду Харківської області від 15.03.2012р. була залишена без змін.

Виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК і статей 28, 49, 50 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.

Відповідно ст. 28 КПК України закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам. Відповідач ОСОБА_1 не відшкодував шкоду, завдану злочином, протягом розгляду кримінальної справи.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч.ч.2,5 названої статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з подальшими змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що відповідальність за шкоду, заподіяну особі і майну, покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам ( усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Постановою Пленуму Верховного суду України №4 (із змінами та доповненнями) від 31.03.1995р. передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях, стражданнях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, інших негативних наслідках. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. Також враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 компенсації моральної шкоди в зазначених розмірах виходячи з наступного.

Позивачі, які втратили своїх рідних і близьких мають право на стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 втратила свого єдиного сина, який був батьком її онуки ОСОБА_3 та у зв'язку зі смертю якого померла її невістка і вона повинна була опікуватися своєю онукою, який на той час виповнилось лише 7 років. ОСОБА_4 втратив єдину неповнолітню доньку ОСОБА_5 Перенесені позивачами у зв'язку з цим душевні страждання і муки є непоправними і не можуть бути повністю відновленими, вони призвели до значного погіршення стану здоров'я позивачів, порушення нормальних життєвих зв'язків до душевних страждань, пов'язаних зі втратою дітей.

Характер цих страждань, їх тривалість та конкретні обставини даної справи свідчать про обґрунтованість висновків суду 1 інстанції, щодо стягнення моральної шкоди саме в цьому розмірі. Крім того, ОСОБА_2 є пенсіонером, її чоловік ОСОБА_12 є інвалідом 1 групи, потребує постійного стороннього догляду, вони не мають інших дітей, самостійно виховують онуку ОСОБА_3, яка втратила батька ОСОБА_6 та залишилася сиротою і на теперішній час має незадовільний стан здоров'я, потребує постійного нагляду та лікування. ОСОБА_4 пояснив, що після втрати доньки ОСОБА_5 в нього втрачений ценз до життя.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куп'янського міскрайонного суду Харківської області 6 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: