ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.08                                                                                        Справа №  18/114/08

   Носівець В.В.

за позовом приватного підприємства “Вєномєт Метал” (69071, м. Запоріжжя, вул.Чарівна,50)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” (69057, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 158-Б)

про стягнення  66759,56 грн.

                                                                                                                            Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Прокопенко Є.А. (довіреність №164  від 23.06.2008 року)

від відповідача: не прибув

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.06.2008р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Вєномєт Метал” із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” про стягнення 66759,56 грн., у тому числі 50002,01грн. основного боргу, 8450,34 грн. збитків від інфляції, 5786,54 грн. пені, 2520,67 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, на підставі договору поставки №СУ/43-07 від 03.12.2007р. і ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 01.07.2008р. порушено провадження у справі №18/144/08, судове засідання призначено на 07.08.2008р.

Відповідач в судове засідання не прибув, належного представника не направив, відзив на позовну заяву не надав. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, направлена за адресою, вказаною у позовній заяві, до суду не поверталась.

Судове засідання закінчено 07.08.2008 року оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:   

03.12.2007р. між приватним підприємством “Вєномєт Метал” (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” (далі - покупець) укладено договір поставки № СУ/43-07 (далі-Договір).

За умовами Договору, продавець приймає на себе зобов’язання передати у власність покупця продукцію, в подальшому –товар, а покупець приймає на себе зобов’язання прийняти і оплатити товар за номенклатурою, цінами, передбаченими даним Договором (п.1.1.Договору).

Відповідно до п. 3.1 продавець здійснює поставку товару на умовах, передбачених у Специфікаціях, відповідності до “ІНКОТЕРМС-2000”. Продавець не пізніше, ніж за 10 днів письмово повідомляє покупця про дату відвантаження. Згідно Специфікації № 1 до Договору, продавець за договором мав поставити покупцю верстат токарний ДіП300 за ціною 20834,17грн. без ПДВ та верстат вертикально-фрезерний FA5А-V за ціною 20834,17грн. без ПДВ, на загальну суму (з ПДВ) 50002,01 грн.

Згідно п. 4.1 Договору, умови платежів за даним Договором зазначені у Специфікаціях до Договору. Пунктом 3 Специфікації №1 до Договору визначено, що оплата товару у розмірі 100% здійснюється на протязі 20-ти днів з моменту прийомки товару покупцем, згідно виставленого рахунку.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу продукцію, визначену у Специфікації №1 на загальну суму 50002,01 грн.

Факт поставки товару Позивачем та його отримання Відповідачем підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 03.12.2007р., рахунками-фактурами №СФ-0000040 від 03.12.2007р. та №СФ-0000046 від 14.12.2007р., довіреністю ЯОН №686502 від 03.12.2007р., підписаними сторонами.

          Таким чином, позивач виконав умови Договору поставки №СУ/43-07 від 03.12.2007р. належним чином та в повному обсязі.

Відповідач, в порушення умов Договору, товар прийняв, але не оплатив його вартість у строки встановлені Договором.

Судом встановлено, що на день звернення позивача до суду, відповідач має перед позивачем заборгованість за отриману продукцію у сумі 50002,01 грн., яка не була сплачена у встановлений  договором строк.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50002,01 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст.526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати у визначений зобов’язанням термін поставленої продукції на суму 50002,01 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50002,01грн. основного боргу, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення за період з грудня 2007 року по червень 2008року в розмірі 8450,34 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача –збитки від інфляції за період часу з грудня 2007року по червень 2008 року складають 8450,34 грн.

Наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції є необґрунтованим, зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню в частині стягнення 7740,98 грн. В іншій частині стягнення збитків від інфляції, а саме в сумі 709,36 грн., слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5786,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 24.12.2007 р. по 16.06.2008 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, …, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 10.3 Договору обумовили, що у разі  прострочення оплати проти строку,  вказаного у Специфікації до даного Договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової  ставки НБУ на дату  розрахунку.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком пені –сума пені з 24.12.2007р. по 16.06.2008р. складає  5786,54 грн. Дана вимога необґрунтована та підлягає задоволенню частково, в сумі 5028,00 грн. В задоволенні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача 758,54 грн. пені слід відмовити, в зв’язку з необґрунтованістю її нарахування.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2520,67 грн. відсотків за користування коштами позивача, на підставі п.6 ст.231 ГК України.

Суд вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом  або іншим актом цивільного законодавства.

Пункт 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, як вказано вище, згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням положень ст.ст. 536, 625 ЦК України вимога позивача є безпідставною, оскільки ґрунтується на помилковому баченні позивачем відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами позивача в якості штрафної санкції.

Зазначеної правової позиції також дотримуються Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 30.05.2006р. у справі №37/400-05) та Верховний Суд України (постанова ВСУ від 17.01.2006р. у справі №11/690)

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-Б; код ЄДРПОУ 33528556, р/р№26009001019201 у філії Запорізького РУ “ВАТ “Банк “Фінанси і кредит”, МФО 313731) на користь приватного підприємства “Вєномєт Метал” (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 50; код ЄДРПОУ 30958428; р/р № 26004038807902 в АКІБ “УкрСиббанк “ м. Харків, МФО 351005) 50002 (п’ятдесят тисяч дві) грн. 01 коп. основного боргу; 7740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 98 коп. витрат від інфляції; 5028 (п’ять тисяч двадцять вісім) грн. пені, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 71 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                            В.В. Носівець

          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 20.08.2008р.