СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 жовтня 2008 року | Справа № 2-13/5918-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
прокурор: Пархоменко Д. П., посвідчення № 229 від 24.11.04 (Військовий прокурор Севастопольського гарнізону);
позивача: 1) не з'явився (Міністерство оборони України);
2) не з'явився (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська);
відповідача: 1) не з'явився (підприємство "Вимпел");
2) не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг");
розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Севастопольського гарнізону на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І. ) від 17 липня 2008 року у справі №2-13/5918-2008
за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ 1, 01001)
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, Севастополь, 99040)
до підприємства "Вимпел" (вул. Крилова, 174, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" (пр. Перемоги, 82, Сімферополь, 95000, вул. Бархатовой, 92, Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2008 року у справі №2-13/5918-2008 у задоволенні позову Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до підприємства "Вимпел", товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій відмовлено.
Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для визнання спірного договору недійсним.
Не погодившись з даним рішенням суду, Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційного подання обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
При цьому заявник апеляційного подання зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність реєстрації прав на майно як на підставу права власності суперечить положенням статті 328 Цивільного кодексу України, статтям 1, 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, згідно яких реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів виникнення переходу таких прав, а не підставою виникнення права власності. Також заступник військового прокурора вказує, що твердження місцевого господарського суду про відсутність доказів того, що майно, яке є предметом спірного договору, належить Міністерству оборони України, спростовується матеріалами справи, які свідчать, що причал №248 неправомірно перейшов у власність підприємства „Вимпел” від Міністерства оборони в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд”. Крім того, заявник зазначає, що обставини, які є підставою позову, помилково трактуються судом в аспекті статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
19 вересня 2008 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, в якій він просить розглянути апеляційну скаргу по існуючим матеріалам справи без участі його представника.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2008 року змінено склад судової колегії, суддю Заплаву Л.М. замінено на суддю Видашенко Т.С.
24 вересня 2008 року у судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційного подання, товариство з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судова колегія відклала розгляд справи на 06 жовтня 2008 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2008 року змінено склад судової колегії, суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Антонову І.В.
06 жовтня 2008 року у судовому засіданні позивачі та відповідачі не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності не з’явившихся представників сторін встановила наступне.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційного подання відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Між підприємством "Вимпел” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4-937 від 16.07.2007 (а. с. 6), відповідно до умов якого покупець придбав у покупця причал №248, швартові тумби №1 будівлі загальною площею 1 625,80 кв. м, розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вулиця Таврійська, набережна, б/н.
Спір у даній справі виник з приводу того, що військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до господарського суду з позовом про визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу №4-937 від 16.07.2007 недійсним з тих підстав, що рішення господарського суду міста Севастополя від 21.12.2006 у справі 20-4/419, на підставі якого підприємство "Вимпел” набуло право власності на майно, яке предметом спірного договору, скасовано постановою Вищого господарського суду від 26.02.2008.
Аналіз змісту позовної заяви і апеляційного подання свідчить про те, що юридичними підставами своїм вимог військовий прокурор визначив положення статей 215, 216, 203 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційного подання і відсутності правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Так, військовий прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на відсутність у продавця спірного договору купівлі-продажу необхідного обсягу цивільної дієздатності, що обумовлено відсутністю у підприємства „Вимпел” належних правових підстав для здійснення права власності щодо військового нерухомого майна –причалу №248.
Однак, судова колегія вважає дані доводи заявника апеляційної скарги непереконливими враховуючи наступне.
Проаналізувавши частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець пов’язує дійсність правочину з дотриманням вимог статті 203 цього Кодексу, крім вимоги щодо форми правочину, саме в момент вчинення правочину.
Таким чином, в розумінні зазначеної норми момент укладення договору визначається тими обставинами, які існували під час домовленості сторін щодо всіх суттєвих умов правочину та впливали на їх волю.
Обставини даної справи і зміст спірного договору свідчать про те, що на момент вчинення правочину кожна зі сторін володіла належним обсягом цивільної дієздатності і мала всі необхідні права для укладення угоди, що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
На думку судової колегії, спір у даній справі необхідно врегулювати за допомогою положень частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, в якій вказано що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Так, дана норма передбачає, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором, головним фактором при цьому є те, що вибуття речі відбулося поза його волею. Однак, якщо майно вибуло з володіння за бажанням його власника, то, за правилами зазначеної статті, він позбавляється права вимагати повернення речі від добросовісного набувача.
Таким чином, на думку судової колегії відповідачі у даній справі мають всі ознаки добросовісних набувачів, які не знали і не могли знати в момент вчинення правочину про приналежність майна, яке є предметом спірного договору, іншій особі.
З огляду на зазначений вище правовий аналіз, а також з урахуванням обставин даної справи, судова колегія дійшла висновку про те, що відсутні достатні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу №4-937 від 16.07.2007, укладеного між підприємства "Вимпел" та товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг", недійсним і відповідно зобов’язання відповідачів повернути все, що вони отримали на виконання даного договору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційне подання по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційного подання не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України при повному з’ясуванні всіх обставин справи.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Військового прокурора Севастопольського гарнізону залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2008 року у справі №2-13/5918-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
Т.С. Видашенко