Справа № 105/325/13- ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" березня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого - судді Басової О.А., при секретарі - Кузь Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом Сільського комунального підприємства «Побєдне» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач у січні 2013 року звернувся до суду з позовом, вимоги якого підтримав у судовому засіданні його представник, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з водопостачання та вивозу твердих побутових відходів за період з серпня 2008 року по 08.06.2010 року в розмірі 5729,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 281,21 грн., 3% річних – 41,13 грн., всього просить стягнути 6052,26 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 02.04.2007 року між СКП «Побєдне» та відповідачем був укладений договір про надання послуг по водопостачанню та вивіз твердих побутових відходів, згідно з яким відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати плату за споживання та користування послугами на умовах вільної від споруд земельної ділянки площею 0,255 га, хатніх тварин, кількості мешканців – 4. Оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору та не оплачує послуги в повному обсязі, у зв’язку з цим за спірний утворилася заборгованість, яку позивач й просить стягнути за рішенням суду. Вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних мотивовані ч.2 ст. 625 ЦК України. Зазначає, що строк позовної давності не пропущений, бо переривався зверненням позивача до суду з заявою про видачу судового наказу.
Відповідач та її представник вимоги позивача не визнали. Заявили про застосування до вимог позивача до 01.01.2010 року позовної давності. Вказують, що розмір земельної ділянки, яка фактично поливається й на яку витрачається вода, складає 0,073 га, тому визнають розмір заборгованості в сумі 164,69 грн. Погодились з розміром тарифів за спірний період.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує на права та обов'язки споживача, а саме: споживач має право одержувати послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 02.04.2007 року між СКП «Побєдне» та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг по водопостачанню та вивіз твердих побутових відходів (а.с. 4-7). За умовами договору відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати плату за надані послуги, сторони домовились про наявність вільної від споруд земельної ділянки площею 0,255 га, хатніх тварин, кількості мешканців – 4. Згодом кількість осіб, на які нараховувались послуги, зменшено до 2-х. Зміни до договору щодо розміру земельної ділянки, що припадає під полив, не вносились. Відповідно до наданого розрахунку за відповідачем за період з серпня 2008 року по 08.06.2010 року числиться заборгованість в розмірі 5729,92 грн. (а.с. 40-51).
Вказані обставини, а також те, що позивач є належним постачальником послуг, відповідач – споживачем наданих послуг, розмір тарифів сторонами визнані, що відповідно до ст. 61 ч.1 ЦПК доказуванню не підлягають.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а частина 2 цієї статті передбачає переривання позовної давності зверненням до суду з позовом до боржника та якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд не приймає до уваги довід позивача про застосування ч.1 ст. 264 ЦК, оскільки за період з серпня 2008 року по 08.06.2010 року матеріали справи не містять даних про визнання відповідачем свого боргу, або вчинення дій які переривають строк позовної давності.
Позивач не надав суду доказів визнання відповідачем щомісячної заборгованості з 2008 року, а також існування між сторонами домовленості про першочергове використання поточних платежів для погашення заборгованості за попередні місяці, причому починаючи з 2008 року. (Така ж правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 20.06.2012 року № 6-6939св10).
Судом встановлено, що судовим наказом від 29.07.2011 року з відповідача стягнута заборгованість в розмірі 6052,26 грн.. Цей наказ скасований ухвалою суду від 26.01.2012 року (а.с. 34). Ці обставини свідчать про те, що оскільки первісно в липні 2011 року позивач звернувся з безпідставною заявою про видачу судового наказу, то відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК таке звернення до суду не перериває позовну давність.
Суд погоджується з доводами відповідача, вважає, що позивач втратив право на захист свого цивільного права щодо стягнення боргу з серпня 2008 року, оскільки звернувся до суду в січні 2013 року, тому задовольняє позовні вимоги позивача у межах строку позовної давності, а саме за період з 01.01.2010 року по 08.06.2010 року включно.
Між тим, суд не приймає до уваги довід відповідача про необхідність проведення розрахунку комунальних платежів, виходячи з існуючої площі земельної ділянки, яка фактично поливається.
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до позивача з відповідною заявою про узгодження поливної площі, або з пропозицією відповідно до ст. 651 ЦК змінити умови договору щодо площі земельної ділянки. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 17.05.2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 02.04.2007 року про надання послуг в частині розміру земельної ділянки, яка враховується при наданні послуги (а.с. 15-16).
Надані сторонами докази про наявність у користуванні відповідача в різні періоди часу земельної ділянки різної площі (а.с.33, 52,53,54-55,60) до уваги судом також не приймаються, оскільки підставою для надання послуг та проведення розрахунків їх оплати є розмір земельної ділянки, передбаченої саме в договорі, оскільки послуга надається виключно на умовах, викладених в договорі, якщо інше не передбачено законом чи іншою домовленістю сторін після укладення договору.
Розраховуючи заборгованість суд виходив з періоду: 01.01.2010 – 08.06.2010 року, тарифів, що застосовані позивачем, з якими погодився відповідач, сум, нарахованих та сплачених відповідачем за вказаний період та підтверджених розрахунком, тому визнає, що залишок несплачених відповідачем сум за визначений судом період складає різницю між нарахованими та сплаченими сумами (1900,74 грн. – 302,3 грн. =) 1598,44 грн.
Щодо застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК суд зазначає наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов’язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов’язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з водопостачання та вивозу твердих побутових відходів, є грошовим зобов’язанням, у якому, серед інших прав і обов’язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) – вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання. Причиому закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи встановлений розмір заборгованості - 1598,44 грн., період прострочення - з 09.06.2010 року по день ухвалення рішення суду (1015 днів), сума процентів складає (1598,44 грн. * 3% * 1015 днів : 365 днів = ) 133,35 грн.; індекс інфляції складає (1598,44 грн. * 1,099 (сукупний індекс інфляції за спірний період) =) 158,25 грн. Загальна сума заборгованості є (1598,44 грн. + 133,35 грн. + 158,25 грн. =) 1890,04 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, але за правилами пропорційності задоволеним вимогам, процент яких складає 31,23. Тому відшкодуванню підлягає (229,4 грн.* 31,23% = ) 71,64 грн.
На підставі п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 257, 267,625 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Сільського комунального підприємства «Побєдне» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2010 року по 08.06.2010 року включно в розмірі 1598,44 грн., інфляційні втрати - 158,25 грн., 3% річних – 133,35 грн., всього стягнути - 1890,04 грн. (одна тисяча вісімсот дев’яносто грн. 04 коп.). У задоволенні решти вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Сільського комунального підприємства «Побєдне» у відшкодування судових витрат 71,64 грн. (сімдесят одна грн. 64 коп.).
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
ОСОБА_2