Справа № 105/377/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд АР Крим у складі:

головуючого – судді Басової О.А.

при секретарі – Кузь Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у липні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений 15.09.2007 року між ним та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вони проживають порізно, сімейні та подружні відносини припинені наприкінці 2010 року, причинами розпаду сім’ї є відсутність взаєморозуміння, що призвело до втрати почуттів любові. Вважає неможливим подальше збереження шлюбу, наполягає на розірванні шлюбу, повідомивши про відсутність спору майнового характеру.

Позивач у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на розірванні шлюбу.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що сторони не проживають спільно з вересня 2011 року, відповідач згодна на розірвання шлюбу, але в суді Німеччини, де в повній мірі будуть захищені її права на спільно нажите майно. Також вказує на непідсудність справи даному суду через не визначення її суддею Верховного Суду України в порядку ст. 111 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб Київським відділом РАЦС Сімферопольського міського УЮ АР Крим, актовий запис № 405 (а.с.4). Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Подружжя спільно не проживають з вересня 2011 року, відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, загального бюджету не мають, проживають порізно. Вказані обставини визнані сторонами, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доведенню не підлягають.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (чч. 3, 4 ст. 56 СК).

Ураховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладення обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК.

Згідно положень ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя неможливе й збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а позивач зберегти сім'ю не бажає, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд визнає наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи представника відповідача про непідсудність справи даному суду та неможливість розгляду позову у зв’язку з розглядом аналогічного позову в судді Німеччини, суд вважає неспроможними.

Суд визнає, що сторони мають місце проживання у Німеччині. Разом з тим, обидва – є громадянами України, а відповідач має зареєстроване місце проживання в м. Джанкой (а.с. 61), що дає підстави суду розглядати позов відповідно до ст. 109 ЦПК України.

Посилання представника відповідача на вимоги ст. 111 ЦПК є безпідставними, оскільки ініціативи про визначення підсудності від позивача не надходило, позивач наполягає на тому, що він проживає в Україні та відповідно до ст. 109 ЦПК України погодився на розгляд його позову саме за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання відповідача. Ані позивач, ані представник відповідача не оскаржили ухвалу судді Київського районного суду м. Сімферополя про передачу справи на розгляд до Джанкойського міськрайонного суду АРК (а.с. 54).

Представником позивача заявлено, що в суді Німеччині розглядається клопотання вже ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 77). Ці обставини можуть свідчити про те, що відповідач не згодна на продовження шлюбу та не заперечує проти його розірвання.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 16 ч.1 ЗУ «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вони є, отже особистим законом позивача та відповідача – є право України. Правовідносини припинення шлюбу (ст. 63,60 Закону) визначаються спільним особистим законом подружжя. Відповідно до ст. 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків виключної підсудності (ст. 76 Закону).

Враховуючи спільний особистий закон сторін у справі, те, що провадження по справі про розірвання шлюбу відкрито судом України 14.07.2011 року, тобто до порушення аналогічної справи в суді Німеччини, те, що ця справа не має ознак виключної підсудності та відповідно до ст. 109 ЦПК України територіально підсудна Джанкойському міськрайонному суду, суд визнає наявність повноважень саме даного суду для розгляду позову про розірвання шлюбу.

Оскільки знайшли своє підтвердження як процесуальні підстави розгляду позову даним судом так і підстави для розірвання шлюбу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а шлюб, зареєстрований між сторонами, – розірванню.

На підставі ст.ст.24, ст.104 ч. 2, ст.105 ч. 3, 110 ч.1, 112, Сімейного кодексу України, ст. 16 ч.1, 60 ЗУ «Про міжнародне приватне право», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 15 вересня 2007 року Київським відділом РАЦС Сімферопольського міського УЮ АР Крим, актовий запис № 405 - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_3