УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/202/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"20" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В.,Ломанової Л.О.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходів) починаючи з дня подачі позовної заяви.

Позивач свої вимоги обґрунтовує, тим, що відповідач є її сином, проте, ніякої матеріальної допомоги у добровільному порядку їй не надає, хоча й має можливість надавати таку допомогу матері у встановленому законом порядку. Позивач є непрацездатною особою, має інвалідність третьої групи та у зв'язку з поганим станом здоров'я потребує матеріальної допомоги.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 200 грн., щомісячно, починаючі з 31 жовтня 2012 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів скасувати та стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходів).

На думку апелянта, посилання суду на те, що відповідач не має регулярного доходу, спростовується щомісячним погашенням кредитних зобов'язань відповідача перед банком.

Апелянт вважає, що судом не надано відповідної оцінки стану її здоров'я позивача.

Також безпідставним вважає посилання суду на отримання позивачем допомоги у зв'язку з встановленням опіки над неповнолітньою дитиною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку утримувати матір, яка потребує матеріальної допомоги. При цьому, врахувавши майновий стан сторін, суд визначив розмір аліментів у сумі 200 грн.

Вказаний висновок суду колегія суддів знаходить є законним і обґрунтованим, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_6 є матір'ю відповідача ОСОБА_7.(а.с.4).

Згідно довідки МСЕК № 011425 позивач має третю групу інвалідності за загальним захворюванням з рекомендаціями праці без висоти та продовженої ходьби, у зв'язку з чим отримає пенсію по інвалідності, розмір якої на час розгляду справи становить 993,91 грн. (а.с.6,8,49,50)

Разом з цим, відповідач проживає окремо від матері, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого має сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Він не має постійного заробітку, його родина проживає у іпотечній квартирі, на погашення кредитних зобов'язань сплачує щомісяця 460 доларів США (а.с.24,25, 34).

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України (далі - СК України) повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зазначеної норми, підставами виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати батьків виникає у разі наявності двох умов: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі (одержанні аліментів) і не залежить від майнового стану повнолітніх дітей.

Таким чином, висновок суду про те, що позивач має право на утримання від повнолітнього сина, а відповідач несе обов'язок утримувати матір, яка потребує матеріальної допомоги, є законним і обґрунтованим.

Колегія суддів також повністю погоджується з визначеним судом розміром аліментів, зважаючи на відсутність у відповідача стабільного доходу, утримання ним неповнолітньої дитини та необхідність виконання договірних зобов'язань, якими забезпечені житлові умови його сім'ї.

Відповідно до статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно визначеного судом розміру аліментів, оскільки судом враховані обставини життя сторін, зокрема й матеріальний стан відповідача, тобто виконанні вимоги статті 212 ЦПК України щодо оцінки наданих сторонами доказів, а будь-яких інших доказів до апеляційної скарги не надано.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2012 року -залишенню без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко