Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/1652/13 Головуючий у 1 інстанції:Щаслива О.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжсільгосптехніка» про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжсільгосптехніка» про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що із ВАТ «Сільгосптехніка», правонаступником якого є ПАТ «Запоріжсільгосптехніка», він перебував в трудових відносинах з 7 грудня 2010 року до 01 липня 2011 року, коли звільнився за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. За час перебування у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжсільгосптехніка», працював за спеціальністю робітника з комплексного прибирання та утримання домоволодінь з прилеглими територіями. З лютого 2011 року під час виконання доручення головного інженера товариства Олексієва В.Л. з прибирання складу № 5 від сміття та обрізків ДСП стався нещасний випадок, у зв'язку з яким йому було пошкоджено ліве око у вигляді проникаючого поранення роговиці, травматичної катаракти. Внаслідок зазначеного каліцтва висновком обстеження медико-експертної комісії від 18.05.2011 року йому встановлено третю групу інвалідності з 25 відсотками втрати професійної працездатності безстроково. Через професійне каліцтво порушено нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізувати повною мірою свої звички та бажання. Таке самопочуття, яке зумовлено захворюванням у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, коли позивач не може належним чином організувати свою життєдіяльність, завдає йому емоційних страждань.

Просив суд стягнути з ПАТ «Запоріжсільгосптехніка» на свою користь 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність, не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника ОСОБА_5, представника відповідача Купцова В.Ю., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що позивач працював у відповідача з 07.12.2010р. по 01.07.2011р. робочим з комплексного прибирання та утриманню будинків та прилеглої території, звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).

03.02.2011р. з позивачем стався нещасний випадок. А саме, отримавши від головного інженера завдання на прибирання складу №5 для прибирання від сміття та обрізків ДСП та дозвіл на використання обрізків ДСП для пічки-буржуйки, розташованої на складі. Серед сміття ОСОБА_3 знайшов пластиковий профіль, вирішив його використати для спалювання у пічці і почав ламати, від чого профіль лопнув та тріскою поранив ліве око. При нещасний випадок працівник нікого не повідомив, відпрацював цей день і наступний 04.02.2011р., а 05.02.2011р. звернувся до лікарні. Причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків, виконання роботи, яка працівнику не поручалася. Вказані обставини відображені в акті розслідування нещасного випадку від 21.02.2011р. комісією ПАТ «Запоріжсільгосптехніка» та в акті №1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.7-10, 11-14).

МСЕК 18.05.2011р. ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому

грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється лише за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

У дані справі встановлено, що порушення прав працівника не нешкідливі умови праці порушене не було, так як працівник при травмуванні не виконував роботу, яка входила до обсягу його обов'язків, а також не виконував разового завдання адміністрації поза межами своїх обов'язків.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом обставин втрати здоров'я позивачем, про погіршення якості його життя, необхідність витрачати кошти на лікування, складнощі з працевлаштуванням не спростовують висновки рішення суду. Вказані обставини не надають підстав для задоволення позову, оскільки судом встановлено, що травмування сталося з вини самого позивача, який на власний розсуд вирішив ламати та палити пластикові деталі, а не виконував роботу в межах своїх трудових обов'язків, що виключає відповідальність підприємства з відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ст. ст. 153, 173 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві…» не спростовують висновки рішення суду, оскільки з рішення видно, що судом ретельно проаналізовано вказані норми матеріального права і зроблено належний висновок про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2013 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: