УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/238/11-к Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В.

Категорія ст.191 ч.3 КК Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів: Євстаф'євої Т.А. , Ляшука В.В.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, з вищою освітою, вдову, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючу, раніше судиму:

1) вироком Малинського районного суду 10.11.2010 року за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальними цінностями в банках та фінансових установах будь-яких форм власності на строк 3 роки, з звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки,

2) вироком Малинського районного суду від 09.02.2012 року за ч.3 ст.191, ч.4 ст.70 КК України до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальними цінностями в банках та фінансових установах будь-яких форм власності на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки,

засуджено ч.3 ст.191 КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальними цінностями в банках та фінансових установах будь-яких форм власності строком на 1 рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальними цінностями в банках та фінансових установах будь-яких форм власності строком на 3 роки.

На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, покладено на засуджену обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертиз в сумі 450 гривень 24 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.

Речові докази по справі: кредитну справу по договору кредиту № 341-07к Ма/Жт від 27.11.2007 року, видатковий касовий ордер № 2245 від 27.11.2007 року - вирішено зберігати при матеріалах справи; журнал обліку вихідної документації та журнал реєстрації довідок передані на відповідальне зберігання до Малинської ЗОШ № 5 - вирішено повернути адміністрації школи після вступу вироку в законну силу.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_1: пральну машину «Харків'янка», газову плиту 1457, холодильник «Гарант 18-8/2», кухонні меблі (6 шт. предметів), килимову доріжку 3,5х1 та меблеву стінку - скасовано.

Відповідно до вироку суду першої інстанції вищезазначену особу визнано винною у вчиненні наступних дій.

27 листопада 2007 року, ОСОБА_1, повторно вчинила розтрату ввірених їй кредитною спілкою «Альянс Україна» кредитних коштів в сумі 5000 грн., видавши їх фактично на руки невстановленій досудовим слідством особі.

Працюючи з 01 грудня 2006 року в кредитній спілці «Альянс Україна» на посаді інспектора, яка згідно посадової інструкції пов'язана з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, в силу чого являлась службовою особою, з якою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження матеріальних цінностей (грошових коштів), довірених їй кредитною установою, умисно, повторно, з метою розтрати ввірених їй кредитною спілкою «Альянс Україна» грошових коштів на користь невстановленої досудовим слідством особи, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 до кредитної спілки «Альянс Україна» про отримання кредиту не зверталась та будь-яких документів для його отримання не подавала, у відповідних документах кредитної справи не розписувалась, незаконно оформила кредитний договір № 341-07к Ма/Жт від 27.11.2007 року від імені КС «Альянс Україна». Відповідно до умов даного договору кредитна установа надала у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 5000 грн. на ім'я ОСОБА_2, без відома останньої, таким чином розтратила кошти в сумі 5000 грн. В результаті неправомірних дій ОСОБА_1 кредитній спілці «Альянс Україна» було завдано матеріальну шкоду на вказану суму.

Засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій вона порушує питання про скасування вироку суду та закриття кримінальної справи за ст.ст.6 п.2, 213 КПК України 1960 року. Зазначає, що з вироком вона не погоджується, оскільки, на її думку, він не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, що призвело до постановлення незаконного та упередженого вироку. Наголошує на тому, що будь-якого відношення до розтрати ввірених їй коштів не має, засуджена безпідставно.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що в її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею злочину, за який вона засуджена та кваліфікацію її дій за ст.191 ч.3 КК України, при обставинах наведених у вироку, ґрунтуються на сукупності досліджених в судовому засідання доказів, яким суд дав належну оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 під час досудового та судового слідства, заперечуючи свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, пояснювала про те, що ОСОБА_2 особисто звернулась до Малинського відділення «Альянс Україна», подавши всі необхідні документи, які були перевірені та написала заяву-анкету на отримання кредиту, після чого був укладений кредитний договір і по видатковому касовому ордеру вона надала ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 грн.

Проте, зазначені доводи ОСОБА_1 судом першої інстанції обґрунтовано не були взяті до уваги, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що кредитний договір № 341-07к Ма/Жт від 27.11.2007 року вона не оформляла, гроші по даному кредитному договору не отримувала, заяву на отримання кредиту не писала, свого паспорту, ідентифікаційного номеру та трудової книжки не передавала, журналом реєстрації вихідної кореспонденції та видачі довідок Малинської ЗОШ I-III ступенів № 5, в яких відсутні відомості про видачу та реєстрацію довідки № 121/11 від 26.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_2, висновками почеркознавчої експертизи із змісту якої вбачається, що підписи особи, яка засвідчила копії особистих документів ОСОБА_2, а також підписи у заяві на оформлення кредиту від імені інспектора кредитної спілки «Альянс» та від імені касира у видатковому касовому ордері на видачу грошових коштів були виконані власноручно ОСОБА_1, а підписи у цих документах від імені ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, як вбачається з матеріалів справи доводи, аналогічні тим, що зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, були предметом дослідження суду першої інстанції, у вироку суду їм надана належна оцінка, з якою погоджується й колегія суддів.

За таких обставин, викладені в апеляції засудженої доводи про те, що при судовому розгляді фактичні обставини справи встановлені невірно, є безпідставними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у розтраті чужого майна, яке було їй ввірене, вчиненого повторно, правильно кваліфікував її дії за ч.3 ст.191 КК України.

Вважати, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, про що також стверджується в апеляції засудженої, за наведених обставин, підстав немає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2013 року щодо ОСОБА_1, - без зміни.

Судді

Романов О.В.Євстаф’єва Т.А. Ляшук В.В.