копія

Провадження № 11/792/175/13

Справа №2209/2375/12 Головуючий в 1-й інстанції Красняк В.І.

Категорія:ч.1 ст.122 КК України Доповідач Ващенко С.Є.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розляду кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бондар В.В., Курдзіля В.Й.,

з участю секретаря Лук'янчук О.М.,

прокурора Леськіва В.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

виправданого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не військовозобов'язаного, не судимого, пенсіонера, інваліда третьої групи,

у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України визнано невинним і по суду виправдано на підставі п.1 ст.6 КПК України - за відсутністю події злочину.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання вирішено скасувати негайно після проголошення вироку.

ОСОБА_1 в задоволенні цивільного позову до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин: „12 червня 2012 року близько 07 години 30 хвилин в с. Маленки Красилівського району Хмельницької області на сільському пасовищі знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які пасли свою худобу, в ході чого корови почали битися, із-за чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка. В сварку втрутився ОСОБА_6, після чого між ним та ОСОБА_1 виникла сутичка, в ході якої ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 впали в рів.

ОСОБА_3, намагаючись розборонити сутичку між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, палицею вдарив ОСОБА_7 по спині. Захищаючись від подальших ударів палицею, які намагався нанести ОСОБА_3, ОСОБА_7 схопив палицю, яка була в руках останнього і потягнувши ОСОБА_3 на себе, разом з ним впали в рів таким чином, що ОСОБА_1 знаходився знизу, а ОСОБА_3 знаходився зверху, утримуючи ОСОБА_1 біля землі. ОСОБА_7 намагався вирватись від ОСОБА_3, відштовхував його руками від себе, під час чого ОСОБА_3 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 зубами вкусив його за мізинний палець правої руки, внаслідок чого спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, які по своєму характеру відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я».

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за відсутністю події злочину суд першої інстанції виходив з того, що:

„В судовому засіданні встановлений та не ставиться під сумнів факт отримання потерпілим ОСОБА_1 тілесного ушкодження у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, яке згідно висновку експерта №141 від 24.08.2012 року кваліфіковане як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

...обвинувачення базується, в основному, на показаннях потерпілого ОСОБА_1, його матері ОСОБА_1., бабусі ОСОБА_9 та протоколах відтворення потерпілим обстановки та обставин події, які вказують, що підсудний 12.06.2012 року, своїми зубами схопив ОСОБА_1 за мізинець правої руки та покусав і пожував його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження. Також обвинувачення ґрунтується на акті СМД №102 від 18.06.2012 року (а.с.34) та висновку експерта №141 від 24.08.2012 року (а.с.95), в яких зазначено, що у ОСОБА_1 згідно медичних документів, виявлено перелом основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, які могли утворитися від дії тупих твердих, дещо загострених предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути зуби сторонньої людини.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10, яким проводилися судово-медичне обстеження потерпілого і судово-медична експертиза останнього, в судовому засіданні показав, що він не встановив точну дату, коли утворився вказаний перелом в ОСОБА_1 і що він виник лише від зубів сторонньої особи, а не від дії інших тупих твердих, дещо загострених предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею.

Оцінюючи наведений висновок судово-медичної експертизи та враховуючи надане в судовому засіданні роз'яснення експерта щодо свого висновку, суд не бере до уваги як джерело доказу висновок експерта №141 від 24.08.2012 року в частині припущення можливості отримання потерпілим тілесного ушкоджень у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача правої китиці шляхом дії зубів сторонньої людини, оскільки він є лише припущенням.

Суд не приймає до уваги посилання органу досудового слідства на покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_1., як на докази винуватості підсудного, вважає їх упередженими, оскільки ці свідки є відповідно бабцею та матір'ю потерпілого, та такими які прямо не вказують на вчинення підсудним інкримінованого йому діяння (є непрямими доказами), базуються на даних отриманих свідками від пояснень самого потерпілого, та частково є лише припущеннями того, що під час подій на пасовищі, коли підсудний впав на потерпілого, то вкусив йому палець і плече, завдавши тілесних ушкоджень. Оскільки всі сумніви тлумачаться на користь підсудного, такі докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Показання свідка ОСОБА_11 суд не приймає до уваги, оскільки він не був, очевидцем події і його покази не містять доказів доведеності вини підсудного.

Суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 про те, що підсудний захистив його від протиправних дій потерпілого, який першим накинувся на нього, повалив на землю і наносив руками удари по голові. Коли підсудний намагався зупинити протиправні дії потерпілого щодо ОСОБА_6, ОСОБА_1 напав на ОСОБА_3. В його присутності ОСОБА_3 сидів над ОСОБА_1 і прижимав його рукою до землі, але не бив. Коли ОСОБА_3 відпустив ОСОБА_1, останній ні на які ушкодження не скаржився і їх не показував.

Таким чином обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України, ґрунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_1 та відтворенні ним обстановки та обставин події, які судом не приймаються до уваги, оскільки такі є голослівними, не підтвердженими іншими доказами та спростовані показами підсудного і свідка ОСОБА_6, які є об'єктивними та обґрунтованими.

Крім того, підсудний в судовому засіданні заперечив ті обставини, що під час конфлікту між ним та потерпілим на пасовищі 12.06.2012 року він своїми зубами схопив ОСОБА_1 за мізинець правої руки, кусав та жував його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження.

Оцінюючи ці два докази, а саме показання підсудного і зовсім протилежні показання потерпілого, при відсутності інших належних прямих і первинних доказів, у відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, яка містить норму, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд надає перевагу саме показанням ОСОБА_3

Такі наявні у справі докази як показання підсудного, протокол відтворення ним обстановки та обставин події, показання очевидця подій свідка ОСОБА_6 і протокол відтворення ним обстановки та обставин події, є логічними, послідовними, переплітаються між собою і відтворюють реальну картину подій, які мали місце між ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 12.06.2012 року.

Як і в ході досудового, так і в ході судового слідства інших доказів в підтвердження доведеності вини та вчинення підсудним злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, не було здобуто, а всі можливості збору доказів вичерпані.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що ні органами слідства, ні в судовому засіданні не здобуто доказів того, що підсудний вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому, а навпаки здобутими доказами, що наведені вище, стверджується, що подія, поставлена в провину підсудному, не мала місця і не відбулась насправді. Тому за інкриміноване підсудному діяння, що передбачене ч.1 ст.122 КК України, підсудного слід виправдати за відсутністю події злочину."

Прокурор у своїй апеляції, посилаючись на однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить апеляційний суд вирок Красилівського районного суду скасувати та постановити свій вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки і, на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

При цьому прокурор вважає вирок необґрунтованим, а висновки суду такими, що суперечать матеріалам справи.

На його думку, суд безпідставно не взяв до уваги послідовні показання потерпілого, допитаних у якості свідків його матері і бабки, а також висновок судово-медичного експерта, які узгоджуються між собою і підтверджують вину підсудного у заподіянні ОСОБА_1 вказаного середньої тяжкості тілесного ушкодження, та обґрунтував свої висновки про відсутність події злочину непослідовними та суперечливими показаннями ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_6, які перебувають у неприязних відносинах з потерпілим та його родиною.

Прокурор також звертає увагу на те, що, всупереч вимог ч.4 ст.334 КПК України, суд не навів у вироку мотивів, з яких не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12

Наголошує прокурор й на тому, що суд, зазначивши у вироку, що факт отримання потерпілим ОСОБА_1 тілесного ушкодження в судовому засіданні встановлений і під сумнів не ставиться, але виправдав підсудного за відсутністю події злочину.

За змістом апеляції потерпілого, посилаючись на однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, він просить у ній виправдувальний вирок скасувати і постановити свій вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ч.1 ст.122 КК України.

При цьому стверджує, що саме ОСОБА_3 умисно вкусив його за пальця, внаслідок чого заподіяв йому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і вважає висновки суду упередженими і необґрунтованими, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Як на доводи своєї апеляції також вказує на ті обставини, які зазначені у апеляції прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, потерпілого, які підтримали апеляції з посиланням на зазначені у них доводи, пояснення виправданого, на думку якого вирок є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом проведення судового слідства, колегія суддів уважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом вироку факт отримання потерпілим ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці за ознакою тривалого розладу здоров'я суд першої інстанції вважав встановленим та не ставив цього факту під сумнів. При цьому, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в сукупності, суд дійшов висновку, що подія, поставлена у провину підсудному, не мала місця, насправді не відбулася.

Однак з висновками суду першої інстанції про відсутність події злочину з наведених у вироку підстав погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, обґрунтовуючи свої висновки, суд безпідставно поклав в основу виправдувального вироку показання підсудного і свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві та в суді, визнавши їх логічними, послідовними та такими, що переплітаються між собою і відображають реальну картину подій, які мали місце 12.06.2012 року між ними та ОСОБА_1, оскільки саме їх показання є непослідовними, суперечливими та такими, що спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Зокрема, ОСОБА_3 у своїх перших поясненнях під час перевірки заяви потерпілого повідомив, що на його зауваження відігнати корови ОСОБА_1 нецензурно висловився і вдарив ОСОБА_6, тому він підбіг і вдарив ОСОБА_1 палицею і все припинилося, при цьому ОСОБА_3 нічого не розповідав про продовження суперечки, тобто про падіння тощо. У наступних своїх поясненнях та показаннях він говорив, що, коли він вдарив палицею ОСОБА_1 по плечі, останній відпихнув ОСОБА_6 і кинувся до нього, щоб вдарити. То говорив, що після цього він (ОСОБА_3) зачепився за траву і повалився на ОСОБА_1, то казав, що не знає, як опинився на ОСОБА_1 то не виключав, що, можливо, вони впали, коли потерпілий потягнув за палку. То зазначав, що, коли сидів на ОСОБА_1 і рукою біля шиї притиснув його до землі, ОСОБА_1 намагався вирватися від нього, то говорив, що ОСОБА_1 просто тихо під ним лежав і не намагався вирватися. (а.с.а.с.18, 30, 32, 60, 72, 86, 101, 182, 184)

ОСОБА_6 у своїх перших поясненнях повідомив, що на зауваження відігнати корови ОСОБА_1 вдарив його, від чого він впав, та, що ОСОБА_3 припинив дії ОСОБА_1, після чого вони розійшлися, але при цьому нічого не говорив, що ОСОБА_1 наносив йому багато ударів, та про продовження суперечки. Більше того, ОСОБА_6 написав заяву, що відмовляється від проходження судово-медичного обстеження. У подальших своїх поясненнях та показаннях ОСОБА_6 то говорив, що, коли ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 по спині, потерпілий встав і пішов битися з ОСОБА_3, то казав, що не бачив як ОСОБА_1 накинувся на ОСОБА_3 і бійки між ними. То говорив, що, коли ОСОБА_3 сидів на ОСОБА_1 останній намагався вирватися та рукою відштовхував ОСОБА_3 від себе, впирався рукою в обличчя ОСОБА_3, після чого ОСОБА_3 його відпустив і вони розійшлися, то стверджував, що не бачив, щоб ОСОБА_3 бив ОСОБА_1, а останній відштовхувався від нього. То зазначав, що ОСОБА_3 казав ОСОБА_1 щоб той більше не бив ОСОБА_6, то вказував, що не пам'ятає, про що вони говорили.

Крім того, як видно з показань підсудного та свідка ОСОБА_6, потерпілий палицею ОСОБА_6 не бив, у останнього після суперечки не було слідів крові. ОСОБА_6 при цьому говорив, що у нього голова була червона.

В апеляційному суді підсудний та ОСОБА_6 також підтвердили, що крові після суперечки у нього не було.

Однак допитаний у якості свідка ОСОБА_12 (голова сільської ради) повідомив суду, що ОСОБА_6 скаржився йому на те, що ОСОБА_1 побив його палкою, і він бачив у ОСОБА_6 ушкодження та засохлу кров.

Зазначені обставини дають підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності показань підсудного та свідка ОСОБА_6, але суд на це уваги не звернув, що призвело до помилкових висновків про те, що саме їх показання відображають реальну картину тих подій.

Разом з цим апеляційним судом встановлено, що в ході досудового та судового слідства було здобуто достатньо доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність події злочину і підтверджують вину ОСОБА_3 у його вчиненні.

Як видно із заяви потерпілого ОСОБА_1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, тобто, за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, 18 червня 2012 року він повідомив Красилівський районний відділ міліції, що близько 7 години 30 хвилин 12.06.2012 року саме ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження.

Надалі - під час відібрання пояснень у ОСОБА_7 з метою перевірки його заяви, під час його допитів у якості потерпілого як в ході досудового слідства, у тому числі при відтворенні ним обстановки та обставин події і на очних ставках з ОСОБА_3 і ОСОБА_6, так і в судових засіданнях він послідовно розповідав про причини виникнення суперечки з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 Зокрема, за його показаннями, коли він у вказаний час вигнав свою худобу на пасовисько, через те, що його корова підійшла до корови ОСОБА_3, останній та ОСОБА_6 почали обзивати його нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою. Не сприймаючи їх погрози реальними, він також відповів їм нецензурними словами. В ході цієї суперечки, коли він проходив біля ОСОБА_6, останній схватив його за одяг в області грудей. При спробі відпихнути ОСОБА_6 вони разом з ним впали у рів таким чином, що він опинися зверху на ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_6 продовжував тримати його за одяг. Коли ж він намагався встати з ОСОБА_6, який тримався за нього, ОСОБА_3 наніс йому удар палицею в область задньої частини шиї та спини. Оскільки ОСОБА_3 намагався знову нанести йому удари, він прикривався від них ОСОБА_6, тому близько 4 ударів влучили в голову ОСОБА_6. Під час чергової спроби ОСОБА_3 нанести удар палицею він відпихнув ОСОБА_6 в бік, схватив палку, яку ОСОБА_3 тримав в руці, і потягнув на себе, внаслідок чого вони разом впали у рів так, що ОСОБА_3 виявився на ньому, при цьому останній притискав його руками до землі і вкусив за плече. Намагаючись вилізти з-під ОСОБА_3, він лівою рукою вперся йому в лоб, а правою в область підборіддя. Однак в цей час ОСОБА_3 умисно схватив його зубами за палець і почав жувати, внаслідок чого він відчув сильний біль і почав кричати. Після цього ОСОБА_3 його відпустив і вони розійшлися. При цьому потерпілий стверджував, що ударів палицею по руках ОСОБА_3 йому не завдавав. Про те, що його вкусив ОСОБА_3 за плече і за пальця, він розповів своїй бабці і матері.

В судовому засіданні потерпілий також повідомив, що зразу в лікарню не звертався, оскільки не думав, що ушкодження настільки серйозне, однак палець продовжував боліти, а коли 18.06.2012 року звернувся в лікарню і йому зробили рентген, то виявилося, що палець зламаний. Після зняття гіпсу палець не вирівнявся, для відновлення його функції потрібне хірургічне втручання.

В апеляційному суді потерпілий дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_1. (мати потерпілого) підтвердила, що 12.06.2012 року о 10-й годині син по телефону повідомив їй, що у нього з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 вкусив його за плече та за пальця. Приїхавши додому, вона побачила у сина укуси на плечі та на мезинці правої руки, палець тоді був нерухомий і опухлий, хоча до цього у нього ніяких укусів, інших пошкоджень не було. Свідок також повідомила суду, що син спочатку не хотів звертатися в міліцію, але, коли згодом до них прийшов працівник міліції, він все йому розповів і той дав направлення на СМЕ.

Аналогічні показання ОСОБА_1. дала і в апеляційному суді.

Допитана апеляційним судом свідок ОСОБА_9 (бабка потерпілого) дала показання, які співпадають з показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_1.

Не вірити наведеним показанням потерпілого, його матері та бабки підстав немає, оскільки вони, по-перше, є послідовними, по-друге, в деталях співпадають між собою, по-третє, узгоджуються з іншими наявними у справі доказами.

Так, сам ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді підтвердив, що суперечка між ним та ОСОБА_1 виникла через те, що корови потерпілого підійшли до корови ОСОБА_3; що під час суперечки ОСОБА_6 з ОСОБА_1 падали в рів так, що ОСОБА_1 тоді сидів на ОСОБА_6; що він тоді наніс ОСОБА_1 удар палицею по плечах; що потім ОСОБА_1 встав і підбіг до нього; що потім вони впали в рів і він лежав зверху на ОСОБА_1 та упродовж не менше хвилини притискав його до землі, після чого вони розійшлися.

Свідок ОСОБА_6 також не заперечив причини виникнення суперечки через корів ОСОБА_3 та підтвердив, що під час суперечки він з ОСОБА_1 падали у рів, де ОСОБА_1 сидів на ньому, і що потім у рові ОСОБА_3 сів на ОСОБА_1 і тримав його за одяг, після чого вони розійшлися.

Крім того, в апеляційному суді ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_6 не вказували на те, що ОСОБА_1 після того, як встав з ОСОБА_6, намагався нанести комусь з них удари. При цьому ОСОБА_3 говорив, що ОСОБА_1, намагаючись забрати у нього палицю, схватив її і потягнув, у зв'язку з чим вони впали, та підтвердив, що, коли він лежав на ОСОБА_1, то тримав потерпілого рукою, але останній ударів йому не наносив, а ОСОБА_6 зазначив, що після того, як ОСОБА_1 встав з нього, то він лише згодом бачив як ОСОБА_3 сидів на ОСОБА_1.

Підсудний та ОСОБА_6 також повідомили апеляційному суду, що на перше прохання ОСОБА_3 відігнати корови ОСОБА_1 зразу відігнав своїх корів від корів ОСОБА_3, а вже потім між ними виникла суперечка.

Такі показання підсудного та свідка ОСОБА_6 спростовують їх попередні твердження, що ОСОБА_1 з самого початку не відреагував на їх зауваження відігнати своїх корів і зразу почав їх обзивати та бити ОСОБА_6, потім нападати на ОСОБА_3, а останній лише захищав ОСОБА_6 та себе від нападу потерпілого.

Те, що після заяви ОСОБА_1 про заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 йому 18.06.2012 року було видане направлення в судово-медичний заклад для установлення характеру і тяжкості тілесних ушкоджень, підтверджується даними корінця відповідного направлення (а.с.15).

З медичної карти амбулаторного хворого (після її дослідження повернута потерпілому), та акту судово-медичного дослідження (обстеження) №102 (а.с.34) також видно, що в цих документах є записи про те, що зі слів обстежуваного ОСОБА_1 12.06.12р. його побив (вкусив) сусід; що об'єктивно у нього відмічається деформація 5-го пальця правої китиці; що в ділянці деформації - крововилив в м'які тканини; що в ділянці його лівої лопатки є крововилив темно-синього кольору, округлої форми, з нечіткими краями, розміром 4,2 х 4,5см, а в лівій підочній ділянці - крововилив фіолетового кольору з жовтим відтінком по краям, неправильної форми, з нечіткими краями, розміром 4,1 х 4,3см; що на РГ-грамі V пальця правої кисті ОСОБА_1 від 18.06.12 року виявлено перелом основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі; що функція розгинання V пальця правої кисті порушена; що йому була накладена гіпсова пов'язка, а також, що йому рекомендовано оперативне лікування.

Згідно ж з висновком судово-медичної експертизи за №141 від 24.08.2012 року виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, могли виникнути від дії тупих твердих, дещо загострених предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути зуби сторонньої людини; могли утворитися в строк та за обставин, що вказані в постанові, і по своєму характеру відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Характер тілесного ушкодження у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, виключає можливість його утворення при ударі дерев'яною палкою, представленою ОСОБА_3.

Роз'яснюючи свій висновок експерт в суді підтвердив його і зазначив, що перелом на мізинці правої руки ОСОБА_1 утворився саме від удару-стискання, оскільки травмуюча дія була зі всіх сторін, тобто, перелом міг утворитися за обставин, на які вказує потерпілий, тобто від укусу, а не від удару палицею.

Відповідно до роз'яснень експерта в апеляційному суді встановити більш точну дату і час перелому експертним шляхом неможливо, але ознаки перелому та відриву сухожилка на час їх огляду були свіжі, про що свідчив колір крововиливу, будь-які відомості про те, що палець у ОСОБА_1 був деформований раніше, у його медичній картці відсутні, сам потерпілий це заперечував, а зафіксований на рентгенівському знімку перелом ознак консолідації (що можливе лише з 7 по 12-14 день) не мав. Більше того, експерт роз'яснив, що перелом не міг утворитися від удару палицею у спосіб, на який вказав підсудний під час відтворення обстановки та обставин події, оскільки за показаннями ОСОБА_3 він наніс удар палицею по зовсім іншій стороні китиці, що виключало удар по мізинцю.

Аналіз наведених послідовних показань потерпілого, свідків ОСОБА_1. і ОСОБА_9, показань ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 у зазначеній частині, даних протоколів слідчих дій за участю перелічених осіб, інших досліджених документів та висновку судово-медичної експертизи, вказує на те, що вони узгоджуються між собою, у зв'язку з чим не викликають сумнівів у їх достовірності, та з достатністю підтверджують винуватість підсудного у заподіянні ОСОБА_1 на ґрунті неприязних відносин вказаного середньої тяжкості тілесного ушкодження саме шляхом укусу.

З наведених показань потерпілого, підсудного та ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в суді першої та апеляційної інстанцій також видно, що після того, як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 удар палицею по плечі і останній встав з ОСОБА_6, у ОСОБА_3 не було жодних підстав вважати, що він захищає ОСОБА_6 чи себе, і наносити ОСОБА_1 удари чи вчиняти щодо нього будь-які інші насильницькі дії, у тому числі укуси, оскільки ОСОБА_1 залишивши ОСОБА_6, не намагався наносити комусь з них удари, а лише хотів забрати у ОСОБА_3 палицю саме з метою припинити нанесення останнім ударів, тобто з метою захистити себе.

Отже, досліджені апеляційним судом докази вказують на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку показанням потерпілого, його матері та бабки (яка до того ж безпосередньо судом не допитувалася), піддавши сумніву їх достовірність, у тому числі через їх родинні зв'язки, та вважаючи їх показання голослівними, такими, що не підтверджуються іншими доказами, та безпідставно не взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи, оцінивши його окремо від інших доказів як звичайне припущення, яке не може бути джерелом доказу у цій справі.

Апеляційним судом встановлено, що злочин ОСОБА_3 було вчинено за наступних обставин.

12 червня 2012 року близько 07 години 30 хвилин в с. Маленки Красилівського району Хмельницької області на сільському пасовищі на ґрунті неприязних відносин, під час суперечки через місце випасання корів ОСОБА_3, намагаючись розборонити сутичку між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, палицею вдарив ОСОБА_1 по спині. Захищаючись від подальших ударів палицею, які намагався нанести ОСОБА_3, ОСОБА_1 схопив палицю, яка була в руках останнього, потягнув її на себе і вони з ОСОБА_3 впали в рів таким чином, що ОСОБА_1 знаходився знизу, а ОСОБА_3 зверху, утримуючи ОСОБА_1 біля землі. Коли ОСОБА_1 намагався вирватись від ОСОБА_3 і відштовхував його руками від себе, ОСОБА_3 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вкусив його зубами за мізинний палець правої руки, внаслідок чого спричинив ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому основи нігтьової фаланги з підвивихом в дистальному фаланговому суглобі правої китиці, травматичного відриву довгого сухожилка розгинача пальця правої китиці, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими апеляційним судом та оціненими в сукупності наведеними доказами, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

З огляду на викладе, на підставі пунктів 2 і 4 ст.369, ст.378 КПК України, виправдувальний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом свого вироку.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, характеризується позитивно.

Похилий вік ОСОБА_3 та наявність у нього інвалідності третьої групи апеляційний суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання.

Зазначені відомості про особу винного та пом'якшуючі обставини не дають підстав для призначення ОСОБА_3 покарання, зазначеного в апеляції прокурора.

У зв'язку наявністю кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, за відсутності обтяжуючих обставин, враховуючи позитивну характеристику винного та відсутність у нього судимості, а також того, що інших доходів, крім пенсії, він не має, колегія суддів знаходить можливим, на підставі ст.69 КК України, перейти до більш м'якого виду покарання, не зазначеного у ч.1 ст.122 КК України, і вважає, що покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, встановленому цим Кодексом, буде достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин підстав для залишення щодо винного запобіжного заходу до набрання вироку законної сили не убачається, тому його слід скасувати.

Оскільки вина ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, доведеною є і його вина у спричиненні потерпілому моральної шкоди.

Враховуючи, що внаслідок заподіяння вказаних тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_1 переніс фізичний біль та душевні страждання; що це змінило його звичайний ритм життя і створює необхідність оперативного втручання для відновлення функції пальця та докладання додаткових зусиль до відновлення душевного спокою, виходячи з характеру, обсягу та тривалості страждань і життєвих змін потерпілого, а також з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів уважає, що достатньою компенсацією заподіяної злочином шкоди є сума в 4000 грн. Тобто, цивільний позов потерпілого підлягає частковому задовленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

з а с у д и л а:

Апеляції прокурора та потерпілого задовольнити частково.

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і, на підставі ст.69 цього Кодексу, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень, що відповідає тридцяти неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на його користь 4000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід щодо засудженого до набрання вироком законної сили скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суддя

Хмельницької області С.Є.Ващенко