УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/2067/12-к Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М.М.

Категорія ст.186 ч.2 КК Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Романова О.В.

суддів: Ляшука В.В., Котіка В.П.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 14.04.2004 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ст.ст.309 ч.1, ч.2, 70 ч.4, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

2) 16.06.2010 року Московським районним судом м. Харкова за ст.ст.309 ч.2, 317 ч.1, 70, 71 (ред. 1960 року) до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 14.10.2011 року,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбуття призначеного покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 04.09.2012 року.

Речові докази по справі: паперову бирку із золотого ланцюжка - вирішено залишити в матеріалах справи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні наступних дій.

04.09.2012 року приблизно о 16 годині 05 хвилин ОСОБА_1, перебував в м. Коростишів Житомирської області по вул. Більшовицькій і в цей час у нього виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_2, яка знаходилась в м. Коростишів на вул. Більшовицькій та йшла в сторону вул. Мануільського.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку № 131 по вул. Більшовицькій в м. Коростишеві, підбіг ззаду до ОСОБА_2, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, що виразилось у застосуванні фізичної сили під час зривання золотого ланцюжка із шиї ОСОБА_2, чим заподіяв тілесні ушкодження останній у вигляді 2-х крововиливів на шиї та підключичній області зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. Таким чином, ОСОБА_1 зірвав з шиї, тобто відкрито викрав майно ОСОБА_2, а саме ланцюжок із золота 585 проби, вартістю 1818 гривень та кулон із золота 585 проби, вартістю 2000 гривень, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3818 гривень.

На вирок суду засудженим ОСОБА_1 подано апеляцію, в якій він просить переглянути вирок суду першої інстанції та призначити йому більш м'яке покарання. При цьому вказує, що суд не врахував ряд пом'якшуючих обставин, зокрема те, що він свою вину у вчиненні злочину, за який засуджений, визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно зізнався у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та вчинив злочин внаслідок збігу важких сімейних обставин. Вважає, що суд призначив занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який у своїх поясненнях, судових дебатах та в останньому слові підтримав апеляцію з вищевказаних підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій за ст.186 ч.2 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним у вироку, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується обраного ОСОБА_1 покарання, то як вбачається з вироку, суд першої інстанції, при призначенні покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого, вік, характеризуючи дані, обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття у вчиненому злочині та обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, а також те, що останній раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, має не зняті і не погашені судимості, однак на шлях виправлення не став та знов вчинив тяжкий, умисний злочин, з огляду на що, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання співмірне вчиненому злочину та необхідне для його виправлення, перевиховання, та попередження нових злочинів.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, за тяжкий, умисний злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, призначив мінімальне покарання, що передбачене санкцією зазначеного закону.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ОСОБА_1 раніш вже притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, а новий злочин вчинив менш ніж через рік після звільнення його з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за попереднім вироком, колегія суддів підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, навіть з огляду на обставини, зазначені в апеляції засудженого, та підстав для застосування більш м'якого покарання до ОСОБА_1, про що йдеться в апеляції засудженого, не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Судді:

Романов О.В. Ляшук В.В. Котік В.П.