УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/381/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"19" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення суми індексу інфляції та відсотків річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, просила стягнути солідарно на її користь за прострочення виконання грошового зобов'язання три відсотки річних за 1 854 дні у розмірі 1656 грн. 10 коп. та встановленого індексу інфляції за період з 03 лютого 2005 року по 01 березня 2010 року у розмірі 10 958 грн.33 коп., а загалом 12 614 грн. 43 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 жовтня 2004 року з відповідачі повинні були сплатити на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 9 868 грн., а за рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 лютого 2005 року у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. У зв'язку з відмовою відповідачів від добровільного виконання рішень суду, стягнення виконувалось у примусовому порядку Відділом державної виконавчої служби у м. Феодосії. Оскільки обов'язок щодо повернення вказаної грошової суми відповідачами вчасно не був виконаний позивач вважає за можливе застосування положень ст. 625 ЦК України.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення суд не врахував правову позицію Верховного суду України щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладену у постанові від 14 листопаду 2011р., послався на Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування ст. 625 ЦК України» від 16 січня 2013 р., у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявні деліктні правовідносини, які виникли з рішення суду, а не на підставі договірного зобов'язання, тому норма ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не може бути застосована.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із положень ст. 625 ЦК України випливає, що цивільно-правова відповідальність застосовується тільки за порушення грошового зобов'язання між кредитором і боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21.10.2004р. та рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02.02.2005р. з відповідачів стягнуто солідарно на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 9868 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. внаслідок залиття відповідачами квартири позивача (а.с. 9-10).

Вказані рішення відповідачами у добровільному порядку виконані не були та виконувались у примусовому порядку виконавчою службою на підставі виконавчого листа №2-127/2004. Виконавче провадження закінчено у зв'язку з погашенням заборгованості 13 квітня 2010р.(а.с. 64).

Тобто, між сторонами виникли деліктні зобов'язання, а саме - зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди. Сторони не перебувають між собою у договірних правовідносинах. У даному випадку між сторонами виникли відносини щодо виконання судового рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивача.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, у зв'язку з чим на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.

Положення ст. 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Указані норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Доводи апелянта про те, що між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі рішення суду колегія суддів вважає неспроможними.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для застосування до спірних правовідносин правил ч.2 ст. 625 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п.1 ч1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді :

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько