6
Справа №0907/5422/2012
Провадження № 22ц/779/763/2013
Категорія 39
Головуючий у І інстанції: Шамотайло О.В.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.
секретаря Сем'янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач у тексті апеляційної скарги від 21.11.2011 року виклала недостовірну інформацію, яка стосувалася безпосередньо його особисто, зокрема: «… ОСОБА_2 на сьогоднішній день має два паспорти на два прізвища: ОСОБА_2 і ОСОБА_5, в тому числі і заграничні та проводить операції по переоформленню спільно нажитого майна на своїх родичів. Проти нього Службою безпеки України порушено кримінальну справу.» Оскільки дана інформації не відповідає дійсності, просив визнати таку інформацію недостовірною, спростувати її, заборонити відповідачу вчиняти дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію шляхом розповсюдження недостовірної інформації, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2, а саме: в апеляційній скарзі на ухвали від 09 і 14 листопада 2011 року по справі №0907/2-4251/2011 року про те, що ОСОБА_2 на сьогоднішній день має два паспорти на два прізвище: ОСОБА_2 і ОСОБА_5, в тому числі і заграничні та проводить операції по переоформленню спільно нажитого майна на своїх родичів. Проти нього Службою безпеки України порушено кримінальну справу.» В решті позовних вимог відмовлено.
На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_4 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої не врахував той факт, що спростування інформації здійснюється у той же спосіб у який вона була поширена. Вказує, що просив суд зобов'язати відповідачку подати на ім'я позивача письмову заяву про спростування недостовірної інформації та вибачення, однак дані вимоги судом залишені без задоволення.
На думку апелянта, суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, яка спричинена йому винними діями відповідачки, оскільки поширена нею недостовірна інформація мала для нього негативні наслідки, що призвели до погіршення загального стану здоров'я, загострення хронічних захворювань.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_3 вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що судом не враховано тих обставин, що інформація, яку суд визнав недостовірною була викладена в апеляційні скарзі, яка адресована апеляційному суду для проведення її оцінки разом з іншими обставинами справи на підтвердження вимог та заперечень, які містились в апеляції. А також зазначає, що дана інформація носить оціночний характер і не підлягає спростуванню як недостовірна.
На думку апелянта ОСОБА_3, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, викладена в апеляційній скарзі ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 і спростування якої просить позивач є недостовірною, оскільки нічим не підтверджена.
Однак з таким висновком колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.
У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
З таким правом кореспондується обов'язок, визначений ст. 68 Конституції України про недопустимість посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і вчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації: поширення в мережі Інтернет.
Як встановлено судом та доводиться матеріалами справи, ОСОБА_3 не погоджуючись із ухвалами Івано-Франківського міського суду від 09.11.2011 року та 14.11.2011 року по цивільній справі про поділ спільного майна подружжя, подала апеляційну скаргу від 21.11.2011 року, у якій зазначила наступне: «… ОСОБА_2 на сьогоднішній день має два паспорти на два прізвища: ОСОБА_2 і ОСОБА_5, в тому числі і заграничні та проводить операції по переоформленню спільно нажитого майна на своїх родичів. Проти нього Службою безпеки України порушено кримінальну справу». Підставою для викладення в зазначеній апеляційній скарзі інформації про порушення відносно позивача Службою безпеки України кримінальної справи стала постанова Тисменицького районного суду від 10.08.2011 року, відповідно до якої задоволено подання слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС в Івано-Франківській області та надано дозвіл на проведення обшуку квартири по місцю проживання ОСОБА_2.(а.с.19). Згідно копії листа УСБУ в Івано-Франківській області від 04.02.2012 року №60/Б-2/7/16-1135, станом на 03.02.2012 року стосовно ОСОБА_2 УСБУ в Івано-Франківській області кримінальна справа не порушувалась(а.с.6).
Звертаючись в суд із зазначеним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що розповсюджена відносно нього негативна та недостовірна інформація в поданій відповідачем апеляційній скарзі 21.11.2011 року, є такою, що порушує права, свободи, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію позивача, а також такою, що підлягає спростуванню.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким чином, відомості, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі оцінювались судом при ухваленні судових рішень по вищевказаній цивільній справі. Позивач був учасником процесу розгляду даної цивільної справи, а отже вправі був подавати свої заперечення та спростування щодо доводів апелянта.
Крім того, жодних доказів того, що ОСОБА_3 розповсюджувала інформацію широкому колу осіб: сусідам, знайомим, позивач не надав, як і не довів факт порушення його особистих немайнових прав у інший спосіб.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи те, що доводи позивача про порушення його особистих немайнових прав не знайшли свого підтвердження, вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у даній справі судове рішення підлягає скасування з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, тому у даній справі слід постановити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Я.Д. Горблянський
Г.І. Шалаута
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк