4-с-1/07

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2007 року Обухівський районний суд Київської

області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Хіцькій К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Обухівського району про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою в якій зазначила, що постановою державного виконавця ВДВС Обухівського РУЮ ОСОБА_2 від 17 листопада 2005 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для виконання рішення Обухівського районного суду було накладено арешт на автомобіль ВАЗ 2107, 2004 року випуску д.н.3. АІ 7598 АА. Оскільки при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем було порушено вимоги Закону України „Про виконавче провадження" та ст. 60 Сімейного Кодексу України, а саме накладаючи арешт державний виконавець не врахував, що даний автомобіль належить на праві спільної сумісної власності і позивачці, просила скасувати арешт майна та стягнути з відповідача моральну шкоду 6000 гривень.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та скасуванні арешту автомобіля ВАЗ 2107, 2004 року випуску д.н.з. НОМЕР_1, накладеного Постановою державного виконавця ВДВС Обухівського РУЮ від 17 листопада 2005 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що державний виконавець вчиняючи дії по арешту автомобіля порушив вимоги ст. 60 СК України, так як зазначений автомобіль придбаний в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя і позивачка має право на 1/2 його частину. Оскільки діями відповідача при опису даного автомобіля завдано моральних страждань, просив стягнути на користь позивачки і моральну шкоду в уточнених розмірах 8000 гривень та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснив, що підстав хтя їх задоволення не має, оскільки всі виконавчі дії ним проводились у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження". Вважає, що посилання позивачки на те, що арештований автомобіль є спільним майном подружжя і половина його належить позивачці, спростовується свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу, в якому зазначено, що власником даного автомобіля являється лише ОСОБА_4. Крім того вважає, що заявляти будь-які вимоги щодо арештованого автомобіля має право лише ТОВ „Автоклуб" у якого він придбаний в кредит і який не надав зауважень після його арешту. Позивачка не є стороною у виконавчому провадженні, між його діями та моральною шкодою нема причинного зв'язку. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 вважає, що позовні вимоги його дружини підлягають задоволенню, оскільки арештований автомобіль придбаний ними в період шлюбу є спільною сумісною власністю.

Залучений в якості третьої особи ТОВ „Автоклуб" в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений натежним чином, заперечень щодо позовних вимог не надав.

Суд, вислухавши сторони, третю особу, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору про надання послуг №5761 та договору комісії №5761/1 укладеного 04 липня 2003 року між ТОВ „Автоклуб" та ОСОБА_5, останньому 10.08.2004 року переданий автомобіль ВАЗ 2107 з розписом його оплати в термін 89 місяців.

При примусовому виконанні виконавчого листа №2-767-02 виданого Обухівським районним судом 27.08.2002 року про усунення перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_6 Постановою Державного виконавця відділу ДВС Обухівського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 листопада 2007 року накладено арешт на автомобіль ВАЗ 2107, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Як вбачається із свідотва про реєстрацію транспортного засобу виданого 10.08.2004 року Обухівським МРЕВ ДАІ власником автомобіля ВАЗ 2107, 2004 року випуску є ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого Куйбишевським райбюро ЗАГС 31.12.1952 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 21.12.1952 року.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Статею 59 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Позивачка вважає, що діями державного виконаця по арешту автомобіля порушені її права і тому вона вправі самостійно захистити свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача, що право розпоряджатись даним автомобілем належить ТОВ „Автоклуб", оскільки це спростовується матеріалами справи, в яких вдсутні будь яких претензій з боку ТОВ щодо даного автомобіля.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо скасування арешту майна такими, що підлягають задоволенню, оскільки представник позивача довів, що арештований автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди то суд вважає їх необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець під час накладення арешту на підставі свідотва про реєстрацію транспортного засобу вважав автомобіль власністю ОСОБА_4.

Підлягають задоволенню і судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 15, 57, 60, 212-214 ЦПК України, ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 60 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Скасувати арешт на автомобіль ВАЗ 2107, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2., накладений Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №01232дв9 від 17 листопада 2005 року.

Стягнути з Відділу ДВС Обухівського РУЮ 8 гривень 50 копійок сплаченого позивачкою судового збору та 55 гривень витрат, що пов'язані з явкою до суду представника позивачки.

В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.