19.03.2013 Єдиний унікальний номер 422/10620/12
Справа №2/205/135/2013
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Тауса М.М.,
при секретарі Попович Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 19 листопада 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 1983 році його мати - ОСОБА_4 отримала у власність трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_4. На час отримання зазначеної квартири, ОСОБА_4 зі своїм чоловіком ОСОБА_5, тринадцять років була розлучена, і ОСОБА_5 мешкав у своїй однокімнатній квартирі, розташованій за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_5, яку він одержав як інвалід війни.
На час, коли відповідач ОСОБА_2 вирішив одружитися, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 помирилися та почали жити разом, а однокімнатну квартиру, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_5, передали у власність ОСОБА_2 по обміну між родичами - батьком і сином. Після того, як ОСОБА_2 отримав від батька квартиру, його відношення до батьків різко змінилося: він уникав спілкування з ними, навідувався до них один раз на рік, зовсім не допомагав батькам грошима, в тому числі сплачувати комунальні послуги за квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_4. У подальшому ОСОБА_5 тяжко захворів на онкологічне захворювання, і ОСОБА_1 разом з матір'ю доглядали батька до самої смерті.ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер і звернувшись до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини ОСОБА_4 дізналася, що за життя ОСОБА_5 написав заповіт на перехід дачі у с. Думівка Перещепинського району Дніпропетровської області у власність ОСОБА_2
Таким чином, за життя ОСОБА_5, його син ОСОБА_2 став власником квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_5, а також дачі у с. Думівка Перещепинського району Дніпропетровської області. Проте, ОСОБА_2 приховав той факт, що він також подав заяву на успадкування 1/9 частини квартири АДРЕСА_1.
Позивач просив усунути від права на спадкування 1/9 частини квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_4 його брата ОСОБА_2, яку він прийняв у порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частину зазначеної квартири.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 ухилявся від догляду за батьком, який хворів на онкологічне захворювання, не допомагав батьку ні матеріально, ні продуктами. Зазначив, що відносини між батьком та відповідачем були дуже погані. Після смерті батька ОСОБА_5, відповідач також не доглядав їх матір ОСОБА_4 Пояснив, що за життя батьків було прийнято сімейне рішення про те, що доля після смерті батьків залишається молодшому сину - ОСОБА_1, і відповідач повинен відмовитися від цієї частки, так як у нього є квартира, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_5. Однак, в порушення зазначеної домовленості, відповідач прийняв спадщину та отримав 1/9 частину квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_4.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову. Суду пояснив, що з батьками (ОСОБА_5 та ОСОБА_4) у нього були нормальні стосунки, він доглядав та піклувався за ними. Зокрема, кожні чотири дні він супроводжував батьків на дачу, де вони усі разом працювали й обробляли земельну ділянку, яка належала батькам, де він (відповідач ОСОБА_2) безпосередньо працював на городі, вирощуючи сільськогосподарську продукцію, привозив врожай до батьків додому. Батьки споживали вирощенні на дачній земельній ділянці продукти харчування, а надлишки, мати, ОСОБА_4, продавала на ринку. Від продажу овочів вона за певний час скопила 29000,00 грн., які потім віддала позивачу ОСОБА_1, через те, що він потребував матеріальної допомоги, оскільки ніде не працював. Відповідач пояснив, що коли їхній батько захворів онкологічним захворюванням, він постійно відвідував батьків, допомагав їм продуктами харчування, грошима, купував ліки тощо, а також продовжував з матір'ю їздити на дачу де обробляв город. Після смерті батька ОСОБА_6, усі організаційні заходи стосовно поховання, а також усі витрати пов'язані з похованням, були покладені на відповідача, а позивач, в свою чергу, не приймав ніякої участі у похованні батька. ОСОБА_2 зазначив, що за власні кошти він облагородив могилу батька та встановив пам'ятник, а після смерті матері - також за свій рахунок повністю займався її похоронами і на цей час займається благоустроєм її могили. Зазначив, що на благоустрій могил батьків, позивач ОСОБА_1 ніяких витрат не несе.
В судове засідання представник третьої особи - Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, пояснила, що відповідач ОСОБА_2 мав погані стосунки з батьком ОСОБА_5, за його життя йому не допомагав, постійно сварився з як з батьком так і з матір'ю, не цікавився їх життям, не доглядав них, не піклувався за ними. Також свідок ОСОБА_7 зауважила, що з боку відповідача ОСОБА_2 мало місце нанесення батькові ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Натомість, свідок підтвердила той факт, що після смерті батька усі витрати, пов'язані з похованням батька ОСОБА_5 та їх організацією були покладені саме на відповідача, оскільки позивач ОСОБА_1 знаходився в тяжкому психічному стані.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється сином ОСОБА_5 (а.с. 45);
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1997 року № 6/153-97 квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації житла (а.с. 16).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 79 років. Причиною смерті у свідоцтві про смерть зазначено: рак правого легені (а.с. 8).
08.06.1998 року ОСОБА_6 оформив заповіт, засвідчений секретарем Перещепинської селищної ради, яким заповів належний йому будинок та приватизовану присадибну земельну ділянку в селі Олександрії Новомосковського району Дніпропетровської області - ОСОБА_2 (а.с. 47, 49).
28.02.2013 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 видано свідоцтво № 2-77 про право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частину спадкового майна, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 113).
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2013 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/9 частину вищезазначеної спірної квартири (а.с. 114).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 надав суду накладні від 15.08.2005 року та 27.02.2013 року, відповідно до яких останній здійснив та оплатив замовлення виконання робіт по благоустрою могил його батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановлення на них пам'ятників. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував факт, що благоустроєм могили батьків займається відповідач ОСОБА_2 (а.с. 118-120).
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В силу ч.ч. 3 та 5 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Таким чином, нормами ст. 1224 ЦК України визначений вичерпний перелік правових підстав та умов їх застосування для усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.
Суд не бере до уваги доводи позивача з приводу того, що відповідач за життя своїх батьків, в порядку родинного обміну з батьком, отримав однокімнатну квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_5, у зв'язку з чим втратив своє право на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 1/9 частини спірної квартири, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, і, в силу норм ст. 1224 ЦК України, не можуть бути застосовані в якості правової підстави для усунення відповідача від права на спадкування.
Суд бере до уваги, що за життя спадкодавець склав заповіт від 08.06.1998 року на користь відповідача ОСОБА_2, яким розпорядився щодо частини належного йому майна, що свідчить про розуміння спадкодавцем (заповідачем) обсягу своєї цивільної дієздатності і можливості самостійно вирішувати питання цивільно-правового характеру щодо себе та свого майна.
Той факт, що ОСОБА_5 за життя не скасував заповіт від 08.06.1998 року складений на користь свого сина ОСОБА_2, з урахуванням сукупності інших обставин, встановлених в судовому засіданні, суд розцінює як підтвердження того, що між відповідачем ОСОБА_9 та його батьком ОСОБА_5 за життя останнього були нормальні родинні стосунки.
Суд не бере до уваги доводи позивача щодо обставин звернення матері ОСОБА_4 до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення останнього права власності та визнання за нею права власності на 1/9 спірної квартири, оскільки ухвалою судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.10.2012 року позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачці, отже зазначений позов не був по суті розглянутий судом, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, суд не може надавати оцінки обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2
Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_7 в частині того, що відповідач знаходився в поганих стосунках з батьками, не допомагав їм та застосовував фізичну силу до батька, ОСОБА_5, оскільки в судовому засіданні сторонами, а також іншими особами не надано жодних доказів, які б підтвердили зазначені обставини, в тому числі відсутні звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень, не надана медична документація на підтвердження отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень або будь яких інших травм тощо, а встановлені в судовому засіданні обставини, у своїй сукупності, спростовують таку оцінку взаємовідносин ОСОБА_2 зі своїм батьком ОСОБА_5 Крім того, при оцінці показань суд враховує, що свідок ОСОБА_10 являється дружиною позивача ОСОБА_1, у зв'язку з чим надані нею показання можуть мати суб'єктивний характер.
Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу заяву ОСОБА_4 від 27.10.2011 року, адресовану Ленінському районному суду м. Дніпропетровська (а.с. 112) на яку посилається позивач у позовній заяві та у судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні не встановлена автентичність зазначеної заяви саме ОСОБА_4 Крім того, у заяві не вбачається відомостей, стосовно ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання обов'язків по утриманню та догляду батька ОСОБА_5 на надання йому допомоги.
З огляду на викладене, суд вважає, що в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання обов'язків щодо утримання та догляду свого батька ОСОБА_5, а також від надання йому допомоги, у зв'язку з перебуванням останнього у безпорадному стані через похилий вік та тяжку хворобу. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, для усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті його батька ОСОБА_5 відсутні правові підстави, передбачені ст. 1224 ЦК України.
Оскільки судом не встановлено підстав для усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права на 1/9 частину спірної квартири також не підлягають задоволенню, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав право власності на 1/9 частину спірної квартири, зареєструвавши своє право власності в установленому законом порядку.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_3 підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 16, 1216, 1224 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 88, 212-215, ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Таус