Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 березня 2013 року м. Ужгород
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Власова С.О.,
суддів - Дроботі В.В., Кондора Р.Ю.,
при секретарі - Козаковій М.В.,
з участю: представників позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачів -ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Берегівського районного суду від 12 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_1 пред'явила до Берегівського об»єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти», ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Берегівської міської ради позов про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, яка прилягає до її будинку.
Позивачка зазначала, що вона у червні 2003 року стала новим власником 74\100 частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, однак належним чином ним користуватися не може, оскільки до існуючої стіни її будинку та впритул до нього відповідачами - фізичними особами, та адміністрацією ринку, прибудовано торгові павільйони з порушенням будівельних норм.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила солідарно зобов'язати відповідачів вивільнити її територію шляхом перенесення будівель на відстань 2 метри від її будинку, зобов'язати Берегівську міську раду видати їй Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0814 га для обслуговування будинку.
В порядку ст. 31 ЦПК України позивачка у суді змінила позовні вимоги, просила зобов'язати відповідачів перенести будівлі магазину по АДРЕСА_2 на відстань 1 метра від межі її земельної ділянки і тим самим усунути перешкоди у користуванні їй будинком, що розташований по АДРЕСА_1.
Рішенням Берегівського районного суду від 12 липня 2012 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно усунути перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом переносу будівлі магазину по АДРЕСА_2 на відстань одного метра від межі земельної ділянки ОСОБА_1
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено судом питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказують на те, що суд неправильно застосував процесуальний та матеріальний закон, зокрема не врахував положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328 ЦК України, та не брав до уваги те, що відповідачі стали власниками магазину до того часу, як позивачка отримала в дар і стала власником частини будинку та зазначають, що жодного разу вони не змінювали зовнішніх розмірів капітальної будівлі магазину, а лише проводили у магазині внутрішнє перепланування, що жодним чином не вплинуло на зовнішні розміри будівлі магазину.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу, позивачка просила скаргу відповідачів відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, які з»явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надані сторонами у апеляційному суді додаткові докази, які перевірено судом та долучено до справи, вважає, що апеляційна скарга відповідачів підлягає до задоволення з таких підстав.
Матеріалами справи доведено, що відповідачі - ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 04.08.2002 року, а ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 31.05. 2001 року придбали від ОСОБА_8 торгівельну будівлю по АДРЕСА_2.
Право власності апелянтів на вказану будівлю безспірне, підтверджується воно договором дарування та договором купівлі - продажу (т. 1, а. с. 12,10), та довідкою Берегівського РБТІ (т.1, а.с.83 ).
Отже, вказані відповідачі відповідно до ст.328 ЦК України є добросовісними набувачами права власності на торгівельну будівлю та на даний час законних підстав для позбавлення їх цієї власності апеляційним судом не встановлено.
Перенесення капітальної будівлі на відстань одного метра від межі будівлі позивача не зруйнувавши її неможливо, а в разі виконання рішення суду відповідачі фактично позбавляються частини магазинної площі, оскільки розмір такої у них зменшиться.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто те може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Сторони по справі не заперечують, що до придбання ОСОБА_1 будівлі в ній розміщався районний суд, потім районна дитяча бібліотека, далі її відкупила єврейська община, потім купив батько позивача і подарував їй. Нікому з попередніх власників вказаної будівлі та побудованої у 1996 році ОСОБА_8, торгівельне приміщення не було перешкодою для користування. У договорі дарування будівлі позивачці в п. 6 вказано, що будівля в судовому спорі не перебуває, прав третіх осіб на неї немає.
Судом встановлено, що відповідачі придбали будівлю у ОСОБА_9 у такому стані в якому вона є й тепер - прилягаючою впритул до будівлі, яка на даний час належить позивачці.
На внутрішнє перепланування магазину відповідачі спочатку отримали дозвіл, що стверджується рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради № 214 від 28.04.2004 року.
Матеріалами справи також стверджено, що ОСОБА_8 побудував магазин з дозволу Берегівської міської ради, державна комісія прийняла у 1997 році об'єкт в експлуатацію \т.2 а.с.87-89\ , за ним було зареєстроване право власності на будівлю і він на законних підставах відчужив її відповідачам по справі.
Позивачка бачила будівлю коли батько їй дарував її, бачила і торговельний магазин, побудований впритул до належної тепер їй будівлі, погоджувалась прийняти дарунок у такому стані, тому її вимоги про перенос належного відповідачам приміщення магазину суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 377 ЦК України при набутті права власності на будівлю, яка розміщена на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Аналогічно регулюється це питання ст. 120 Земельного кодексу України.
В матеріалах цивільної справи є Державний акт на право постійного користування землею, який видано 12 липня 2000 року Берегівському об»єднанню ринків і магазинів «Сільгосппродукти» , площею 0,75 га для роздрібної торгівлі споживчої кооперації \т.1, а.с.77-81\.
У відповідачів з об»єднанням ринків 14.12.2011 року укладені договори оренди торговельних площадок, на якій розмішена будівля магазину \ т. 2, а.с.131-132,133-135\.
Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, на який вона посилається у своїй заяві про зміну позовних вимог, суду вона не надала \т.2, а.с.16\.
Що стосується наданої позивачем копії архівного рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради № 386 від 29.07.2004 року, яким задоволено протест прокурора та скасовано попереднє рішення виконавчого комітету цієї ж ради № 214 від 28.04.04 р. «Про проведення будівництва реконструкції та добудови», то таке стосується відповідачів лише в частині проведеної ними внутрішньої реконструкції свого магазину, тому воно не може бути правовою підставою для задоволення позову про переміщення капітальної будівлі магазину.
Матеріалами справи також доведено, що земля, надана у користування Берегівською міською радою Берегівському ринку, на якій побудовано з дозволу міської ради ОСОБА_8 торгову будівлю, пролягає до фундаменту будівлі належній позивачці \ т.1 а.с.18, 76\.
Щодо стосується посилань суду першої інстанції на постанову Берегівського районного суду від 14.12.2011 року, як на підставу доведення позову, якою скасовані попередні рішення виконкому Берегівської міської ради № 197 від 22.05. 1996 р та № 21 від 23.01.1997 року про надання дозволу ОСОБА_8 на будівництво магазину та прийняття його в експлуатацію \ т.2, а.с. 19\, то таку колегія оцінює критично і до уваги не бере, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4.12.2012 року постанова Берегівського районного суду від 14.12.2011 р. у справі № 2а-2804\11\0701 - скасована.
З належно звіреної фотокопії технічного паспорта на будівлю магазину вбачається, що станом на 03.07. 2001 року площа 2- х приміщень магазину по АДРЕСА_2 становила на той час відповідно 9,5 м. кв. та 15.2 м. кв., а загальна площа - 24,7 м. кв. \ т.1, а. с. 91-93\.
Згідно договору дарування ОСОБА_1 власником 74\100 частин нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, стала 5 червня 2003 року \ т. 1, а.с. 35\, тобто значно пізніше від відповідачів по справі, коли вони стали власниками магазину.
На час пред'явлення позову площа магазину відповідачів не змінилася і теж становить - 9.5 м. кв. та 15,2 м.кв.
Дана обставина стверджується планом магазину по АДРЕСА_2 доданим експертом до висновку судової будівельно - технічної експертизи від 30 квітня 2011 року за № 119\11 \ т.1, а.с. 210\.
За таких обставин колегія вважає, що всупереч вимог ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України позивачем позов належними та допустимими доказами у суді не доведений, тому відсутні правові підстави для його задоволення.
Що стосується рішення в частині відмови позивачу у задоволенні решти позовних вимог то його в цій частині слід залишити без змін.
Відповідно до положень п.4 ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм процесуального та матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п. 3, ст.309 ч.1 пп. 3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -задовольнити.
Рішення Берегівського районного суду від 12 липня 2012 року в частині
зобов»язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно усунути перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом переносу будівлі магазину по АДРЕСА_2 на відстань одного метра від межі земельної ділянки ОСОБА_1 та солідарному стягненні з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 грн. 33 коп. державного мита та 5 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позивачу ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді :