Справа №2-2587-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2007 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Безименної Н.В.,
при секретарі - Палійчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу,
встановив:
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 27 вересня 1997 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження. Позивач зазначив, що спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося. З 04 травня 2007 р. шлюбні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть і не мають спільного бюджету
Посилаючись на те, що подальше збереження сім'ї є неможливим, шлюб носить формальний характер, позивач просив задовольнити позов.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову не заперечувала.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 1997 року, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження. З 04 травня 2007 р. сторони не підтримують шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, збереження сім'ї неможливе.
Встановленому факту відповідають сімейні правовідносини сторін, урегульовані нормами Сімейного кодексу України, що виникли у зв'язку з укладенням шлюбу. Підставою для задоволення позову є те, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї в умовах, що склалися, стали неможливими, відповідачем не надано суду доказів про можливість збереження сім'ї та поновлення сімейних стосунків.
Враховуючи майновий стан кожного з подружжя й інші конкретні обставини справи, зокрема, вчинення дій, що призвели до розпаду сім'ї, суд вважає за необхідне покласти обов'язок по сплаті державного мита, яке суд визначає згідно абзацу третього підпункту «б» пункту 5 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» в розмірі 17 грн., при реєстрації розірвання шлюбу на позивача. Виходячи з наведеного, відповідачку від сплати мита необхідно звільнити.
Керуючись ст. ст. 105, 109, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 223-225 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 27 вересня 1997 року Відділом реєстрації актів цивільного
стану Радянського району м. Києва, між ОСОБА_1і ОСОБА_2, актовий запис №413, розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу органами РАЦСу, стягнути з ОСОБА_117 (сімнадцять) гривень державного мита на користь держави, ОСОБА_2від сплати держмита звільнити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо
заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на
рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи
апеляційним судом міста Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано
апеляційному суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом
десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через
Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви
про апеляційне оскарження.