ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року Справа № 5002-22/1870-2012
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Сибіги О.М.,
Яценко О.В.,
розглянула
касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим (далі - Прокуратура)
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від04.12.12
у справі№ 5002-22/1870-2012
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомПрокурора міста Євпаторії (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіки Крим (далі - Інспекція)
доНовоозернівської селищної ради (далі - Рада),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимого на предмет спору: обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний "Андріївський" (далі - Кооператив),
провизнання рішень недійсними.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Бондаренко О.І. (за дов. № 10-19/28 від 13.03.13);
- відповідача:не з'явились;
- третьої особи:Сокор О.М. (за дов. б/н від 13.09.11);
- прокуратури:Романов Р.О. (посв. № 014714).
Ухвалою від 20.02.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б., Яценко О.В. касаційну скаргу Прокуратури № 05/3-2265вих.12 від 24.12.12 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.03.13.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 14.03.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 14.03.13 представники Ради не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 14.03.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Прокуратури, Інспекції та Кооперативу.
У зв'язку з завантаженістю судді Данилової Т.Б. розпорядженням від 13.03.13 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.
Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 14.03.13.
Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.03.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 25.07.12 господарського суду Автономної республіки Крим (суддя - Калініченко А.А.) позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Ради № 47/5-8 від 21.05.10 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення".
Визнано недійсним рішення Ради № 47/5-9 від 21.05.10 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення" (далі - рішення Ради № 47/5-9).
Рішення мотивоване тим, що оскільки Кооператив не відповідає ознакам житлово-будівельного кооперативу, то до нього не можуть застосовуватись положення ст. 41 Земельного кодексу України, а надання значних за площею земельних ділянок безоплатно у власність Кооперативу прямо суперечить інтересам територіальної громади селища Новоозерне, оскільки не призведе до досягнення соціального ефекту у вигляді покращення житлових умов членів територіальної громади, одночасно це призведе до значного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, адже територіальна громада селища Новоозерне недоотримає кошти у вигляді орендної плати або плати за придбання земельних ділянок.
Постановою від 04.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Заплави Л.М., суддів - Антонової І.В., Сікорської Н.І.) апеляційну скаргу Кооперативу задоволено, а рішення від 25.07.12 господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано.
Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Кооператив відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив", тому на нього поширюється положення ст. 41 Земельного кодексу України, а отже рішення Ради № 47/5-8 від 21.05.10 та рішення Ради № 47/5-9 від 21.05.10 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність Кооперативу для будівництва об'єктів житлового призначення" прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для визнання таких рішень недійсними немає.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 04.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 25.07.12 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 41 Земельного Кодексу України, ст.ст. 133, 134 Житлового кодексу.
Від Кооперативу на адресу Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу Прокуратури № 05/3-2265вих.12 від 24.12.12 в якому Кооператив просить касаційну скаргу Прокуратури залишити без задоволення, а постанову від 04.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Ради № 47/5-8 від 21.05.10 надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 19 га, розташованої в с.Новоозерне, в районі між котельнею та автодорогою Новоозерне-Веселовка, для будівництва об'єктів житлового призначення.
Рішенням Ради № 47/5-9 від 21.05.10 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення" (далі - рішення Ради № 47/5-9) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га, розташованої в с.Новоозерне, район вул.Соснова, для будівництва об'єктів житлового призначення.
Кооператив заснований громадянами Туменко М.П., Сокор О.М., Сокор В.І., з яких лише один постійно мешкає в селищі Новоозерне, при цьому судами не встановлено що вони потребує поліпшення житлових умов.
На замовлення Кооперативу, державним підприємством Український науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" ім. Ю.Н. Білоконя розроблено містобудівне обґрунтування забудови земельних ділянок 10 га та 19 га згідно якого передбачено розміщення 271 садибного будинку, середній розмір якого складає 200 м2.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи приписи ч. 5 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" приходить до висновку що Статут Кооперативу щодо чисельності членів кооперативу, яких не може бути меншою ніж три особи, відповідає вказаним вимогам закону.
Зазначений Кооператив створений з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів Кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти Кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
В той же час, у статуті Кооперативу не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення Кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу, - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5-ти чоловік.
Зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (постанова Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 № 186 "Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу"), а тому вбачається, що судом першої та апеляційної інстанції до спірних взаємовідносин не застосовані норми спеціального нормативно-правового акту, хоча він не суперечить нормам загального нормативно-правового акту який має вищу юридичну силу.
Встановлені судом обставини свідчать, що Кооператив незалежно від того, що за напрямом діяльності відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив", не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, однак вирішуючи спір по суті попередні судові інстанції юридичної оцінки цій обставині не надали, хоча вона має значення для визначення питання щодо права Кооперативу на отримання земельних ділянок в порядку ст. 41 Земельного кодексу України.
Виходячи із положень ст. 41 Земельного кодексу України при вирішенні питання щодо надання земельної ділянки необхідно враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до містобудівного обґрунтування, що міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Кооперативом на відведених землях планується зробити забудову 271 садибного будинку, середній розмір якого складає 200 м2 але членами Кооперативи є лише 3 особи, проте цим обставинам суди не надали належної правової оцінки.
Також, попередні судові інстанції не врахували та не надали правової оцінки тій обставині, що створення Кооперативу відбулося з істотними порушеннями діючих норм Житлового кодексу Української РСР, а також прийнятого на його основі Примірного статуту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції не надали належної правової оцінки питанню, чи може Кооператив вважатись таким, що мав достатньо правових підстав для отримання земельних ділянок у відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку.
Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.
Пунктами 1.1 та 2.1.1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками кооперативу.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством.
Також попередні судові інстанції не врахували, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в постійне користування із земель державної або комунальної власності звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Згідно ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі України, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу.
Відповідно до статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.
Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.85 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.
Відповідно до п. 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, але вказані обставини не встановлені попередніми судовими інстанціями та їм не надано належної правової оцінки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередніми судовими інстанціями при винесенні процесуальних актів по суті спору допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки неможливо встановити фактичні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судами не надано належної правової оцінки наведеним правовим положенням та не здійснено їх юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справу було розглянуто судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення та постанови з помилковим застосуванням норм права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і прийняти судове рішення в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим № 05/3-2265вих.12 від 24.12.12 задовольнити частково.
Рішення від 25.07.12 господарського суду Автономної республіки Крим та постанову від 04.12.12 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-22/1870-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
судді: О.Сибіга
О.Яценко