№ 2а - 5
2008 р.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
( вступна та резолютивна частина)
м. Вугледар 30 січня 2008 року
Вугледарський міський суд Донецької області - місцевий адміністративний суд, в складі: головуючої - судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., за участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 - опікуна дитини інваліда до Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті недоплаченої суми грошових коштів по щомісячним платежам на дитину - інваліда ЧАЕС,
в с т а н о в и в :
Керуючись ст.ст. 98, 99, 158,160-163 КАС України, суд
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1.. задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради в частині відмови РОСОБА_1 щомісячних виплатах сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою - ОСОБА_4 у відповідності до ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період: 2003р., 2004 р., 2005 р., 2007 р. - протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним виплатам сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою за період 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 9720 ( дев`ять тисяч сімсот двадцять гривень) грн.98 коп. з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради № 35219032001525, ОКПО 25953362, МФО 834016, відкритого у Головному управлінні Державного казначейства України в Донецькій області, згідно КПКВ 2501210.
В частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним виплатам сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою за період 2006 року - відмовити з вище наведених підстав.
В частині позовних вимог ОСОБА_1. про визнання неправомірними дій Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області стосовно відмови у виплаті щомісячних сум сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою - відмовити з вище наведених підстав.
В частині позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання відповідачів і на майбутнє виплачувати щомісячні виплати у розмірі, встановленому ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - відмовити з вищезазначених підстав.
Заяву про апеляційне оскарження цієї постанови може бути подано до місцевого адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Апеляційний адміністративний суд через місцевий адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вугледарського
міського суду Т.І.Биліна.
№ 2а - 5
2008 р.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
м. Вугледар 30 січня 2008 року
Вугледарський міський суд Донецької області - місцевий адміністративний суд, в складі: головуючої - судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., за участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 - опікуна дитини інваліда до Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті недоплаченої суми грошових коштів по щомісячним платежам на дитину - інваліда ЧАЕС,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1, яка є матір'ю - опікуном дитини інваліда звернулася до Вугледарського управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради та Державного казначейства України в Донецькій області з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у виплаті недоплаченої суми грошових коштів по щомісячним платежам на дитину - інваліда ЧАЕС.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_4, є дитиною інвалідом в наслідок Чорнобильської катастрофи, внесена до державного реєстру постраждалих в наслідок аварії на ЧАЕС, має посвідчення НОМЕР_1, знаходиться на обліку у Вугледарському управлінні праці та соціального захисту населення. Відповідно до ст. 30 п.8 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” сім`ї на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом у зв`язку з захворюванням внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щомісячна виплата в розмірі мінімальної заробітної плати, однак відповідачем в порушення Закону щомісячна допомога виплачується в значно менших розмірах. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виплати щомісячної допомоги в повному обсязі, просила стягнути на її користь недоотриману суму в розмірі 13787,88грн. за у період з жовтня 2003 року по жовтень 2007 року.
Під час судового розгляду справи позивач змінила позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів на її користь недоотриману суму щомісячної грошової допомоги на дитину - інваліда ЧАЕС за період з жовтня 2003 по жовтень 2007 року в розмірі 15003 грн. 98 коп.
В судовому засіданні позивач просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області неправомірними в частині відмови у виплаті сум щомісячної грошової допомоги на дитину - інваліда ЧАЕС за період 2003-2006 роки у відповідності до положень Закону в сумі 15003,98 грн., а також просила зобов'язати відповідачів у майбутньому проводити виплати у розмірах, встановлених ст. 30 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, мотиви та обґрунтування, вказані в позові підтвердила.
У судовому засіданні представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради позов не визнала з тих підстав, що належні позивачу щомісячні виплати здійснено, згідно постанови Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір щомісячної виплати дітям інвалідам Чорнобильської катастрофи складає 6 грн. 40 коп, а згідно постанови Кабінету міністрів України № 649 від 20.04.2007 р. „Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір щомісячної виплати сім`ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом в наслідок Чорнобильської катастрофи складає 32 грн., тому представник вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Просила у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області позовні вимоги визнала в частині стягнення на користь позивача недоплачених щомісячних виплат в розмірі мінімальної заробітної плати дітям інвалідам Чорнобильської катастрофи з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради та просила, в разі задоволення позову, стягувати кошти з рахунку Управління праці та соціального захисту населення, відкритого в ГУДКУ у Донецькій області з метою погашення боргів позивачам. В частині стягнення грошових сум з Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області позов не визнала, так як відшкодування боргу не входить до компетенції Держказначейства, яке здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних грошових коштів та розрахунково-касове обслуговування.
Суд, вислухавши думку позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги, викладені в позові, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та не спростовано сторонами, що позивач є опікуном дитини інваліда в наслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачені пільги і компенсації потерпілим дітям та їх батькам, зазначає, що сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню в наслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щомісячна виплата мінімальної заробітної плати.
Відповідачем за період з жовтня 2003 року по жовтень 2007 року була виплачена позивачу щомісячна грошова допомога на дитину - інваліда ЧАЕС, передбачена Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету міністрів України № 649 від 20.04.2007 р. „Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, загальна сума виплат дорівнює 438,02 грн.
У вересні 2007 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про виплату різниці між виплаченими їй сумами щомісячної грошової допомоги на дитину - інваліда ЧАЕС за вказаний період та розміром, передбаченим ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
26.10.2007 року відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначеної різниці. Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні її вимог про виплату різниці між розміром допомоги, встановленими постановами № 836 від 26.07.96р та №649 від 20.04.2007 року і Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Управління праці та соціального захисту населення посилалося на ст. 62 Закону, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем.
Погодитися з таким висновком не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна виплата мінімальної заробітної плати виплачується сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку в наслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ч.2 ст.19 Koнституції України органи державної влади та органи місцевогo самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Miністрів України № 836 від 26.07.1996 року встановлені конкретні розміри щомісячних виплат на дитину, що суперечить вимогам Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3 моменту прийняття постанови №836 від 26.07.1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлені ними poзміри щомісячної виплати сім'ям, які мають дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного захисту, Верховна Рада України внесла доповнення до ст.71 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 05.10.2006 р.)
В зв'язку з цим необхідно зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
В статті 28 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року зазначено, що дітям, які постраждали в наслідок техногенних катастроф, держава забезпечую всебічну підтримку.
Згідно статті 26 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Україною 27 вересня 1991 року, держави учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення і приймають заходи для досягнення повного здійснення цього права згідно з національним законодавством.
Тому суд вважає, що дії відповідачів по виплаті щомісячних виплат на сім'ю у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 30 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що порушують права позивача ОСОБА_1.- опікуна дитини інваліда на належний соціальний захист.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази і інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ і організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Враховуючи викладене, та виходячи з загальних засад приорітетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 30 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.
Як вбачається із змісту Законiв України № 1328-1Y від 25.11.2003 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік”, № 372-IV від 26.12.2002 р. „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, №1328- IV від 25.11.2003 року «Про державний бюджет на 2004 рік», № 2285-1Y від 23.12.2004 р. „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та № 2505-1Y від 23.12.2004 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, та деяких інших законодавчих актів України”, що приймались стосовно poзмірів мінімальної заробітної плати, обмеження щодо застосування poзмірів мінімальної заробітної плати для реалізації положень ст. 30 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлювались.
Зупинення дії пункту 8 частини першої статті 30 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має місце в 2006 році в Законі України «Про державний бюджет на 2006 рік» №3235 - IV від 2012.2005 року та в Законі України «Про державний бюджет на 2007 рік» №489 -V від 19.12.2006 року
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг - визнано неконституційним.
Враховуючи вище викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, так як обмеження встановлені Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235-1Y від 20.12.2005 р. щодо дії положень законів, якими визначено застосування мінімальної заробітної плати не було скасовано, тобто дана норма не була визнана неконституційною Конституційним судом України.
Крім того суд не може прийняти до уваги розрахунок відшкодування щомісячних виплат, так як стаття 30 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить положення про застосування розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Посилання позивача на абзац 7 частини 4 статті 48 вище зазначеного Закону, недоречне, так як в статті 48 мова йде про щорічні виплати, а стаття 30 передбачає щомісячні виплати. Суд вважає що позивач застосовувала не ті розміри мінімальної заробітної плати, які були встановлені чинним законодавством на момент виплати відповідачем щомісячних виплат у 2003, 2004, 2005, 2007 роках. Згідно Закону України № 372- IV від 26.12.2002 року розмір мінімальної заробітної плати становить 185 грн., згідно Закону України № 1328-IV від 25.11.2003 р. „Про Державний бюджет України на 2004 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2004 року становить 205 грн. Згідно Закону України № 2285-IV від 23.12.2004 р. „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2005 року становить 262 грн., згідно Закону України №749 - V від 15.03.2007 року «Про державний бюджет на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить 400 грн.
Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням на користь ОСОБА_1. грошових сум згідно наступного розрахунку.
Виплати призначені в жовтні 2003 року,
тобто, в 2003 році позивач повинна була отримати 555,00 грн. (185грн. х 3міс.);
в 2004 році - 2460,00 грн. (205грн. х 12 міс.);
в 2005 році - 3144,00 грн. (262грн. х 12міс.);
в 2006 році дія статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - зупинена;
в 2007 році - 4000грн. (400грн. х 10міс.).
Загальна сума недоотриманої позивачем щомісячної виплати на сім'ю, яка має дитину інваліда, визначена судом, дорівнює 9720 грн.98 коп. (555,00 + 2460,00 + 3144,00 + 4000,00 - 438,02грн.) з урахуванням отриманої суми - 438 гривні 02 копійки.
В частині позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання відповідачів і на майбутнє виплачувати щомісячні виплати щомісячної виплати сім'ям, які мають дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою у розмірі, встановленому ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає необхідним відмовити з тих підстав, що ці вимоги не відповідають змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
В частині позовних вимог стосовно стягнення грошових сум з Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області суд вважає необхідним відмовити, так як відшкодування боргу не входить до компетенції Держказначейства, метою якого є контроль за цільовим використанням бюджетних грошових коштів.
Згідно п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” органи соціального забезпечення звільнені від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, ст.ст. 98, 99, 158,160-163 КАС України, суд
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1.. задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради в частині відмови РОСОБА_1 щомісячних виплатах сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою - ОСОБА_4 у відповідності до ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період: 2003р., 2004 р., 2005 р., 2007 р. - протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним виплатам сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою за період 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 9720 ( дев`ять тисяч сімсот двадцять гривень) грн.98 коп. з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради № 35219032001525, ОКПО 25953362, МФО 834016, відкритого у Головному управлінні Державного казначейства України в Донецькій області, згідно КПКВ 2501210.
В частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним виплатам сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою за період 2006 року - відмовити з вище наведених підстав.
В частині позовних вимог ОСОБА_1. про визнання неправомірними дій Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області стосовно відмови у виплаті щомісячних сум сім'ї, яка має дитину інваліда в наслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою - відмовити з вище наведених підстав.
В частині позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання відповідачів і на майбутнє виплачувати щомісячні виплати у розмірі, встановленому ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - відмовити з вищезазначених підстав.
Заяву про апеляційне оскарження цієї постанови може бути подано до місцевого адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Апеляційний адміністративний суд через місцевий адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вугледарського
міського суду Т.І.Биліна.