Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
21 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Горбаня В.В.
та захисника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Цим же вироком судом вирішене питання щодо речових доказів.
ОСОБА_2 визнано винним у незакінчених замахах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погрозами його застосування, вчинених повторно та щодо неповнолітніх.
Вказані злочини, згідно вироку, були вчинені ним за наступних обставин.
04 серпня 2009 року приблизно о 00 годин 20 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_3 з метою задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом, підбіг зі спини до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3, яка йшла в той час зі сторони зупинки громадського транспорту по вул. Харківське шосе, 49 в м. Києві, схопив її руками за тулуб та силоміць затягнувши у кущі, поставив на коліна, висловивши вимогу задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом. При цьому ОСОБА_2 висловив погрозу, що якщо потерпіла буде кричати, він її заріже, яку потерпіла сприйняла реально. Ігноруючи вмовляння потерпілої ОСОБА_3 не робити такого з нею, ОСОБА_2, розстібнувши ширінку на своїх шортах, продовжував висловлювати погрози на її адресу і силоміць тримаючи руками за плечі, насильно змушував потерпілу ОСОБА_3 задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом. Однак з причин, які не залежали від його волі довести до кінця злочинні дії не зміг, оскільки почув, як потерпілу звала її мати, а тому послабив свою хватку руками за плечі потерпілої і вона, скориставшись цим, вирвалась та побігла до своїх батьків, які були вже поруч. ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік.
08 листопада 2010 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 6-Ж, що на вул. Тростянецькій в м. Києві, побачив потерпілу ОСОБА_4, яка йшла до себе додому та, маючи на меті повторно задовольнити свою статеву пристрасть неприродним способом, прослідував за нею і разом з потерпілою зайшов у кабіну ліфту зазначеного вище будинку. Перебуваючи у кабіні ліфту, ОСОБА_2 між першим і другим поверхами, натиснувши кнопку «стоп», зупинив ліфт, і став погрожувати потерпілій ОСОБА_4 тим, що якщо вона буде кричати він її заріже, при цьому ще й тиснув своїми руками на її плечі так, що остання присіла. Потім, однією рукою тримаючи потерпілу за голову, щоб остання не дивилася догори, а іншою рукою розстібнувши свої штани, насильно змушував потерпілу задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом. Разом з тим, оскільки потерпіла пручалася і усілякими способами намагалася відволікти підсудного ОСОБА_2 від насильницьких дій, від причин, які не залежали від його волі він не зміг довести свої злочинні дії до кінця. Потерпіла вийшла з ліфту на 7 чи 8 поверсі та побігла по сходах на 14 поверх у свою кватиру.
Крім того, 03березня 2011 року приблизно о 20 годині 25 хвилин, ОСОБА_2,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 3, що на вул. Олійника в м. Києві, переслідуючи неповнолітню потерпілу ОСОБА_5 з метою повторно задовольнити свою статеву пристрасть неприродним способом, зайшов за нею у кабіну ліфту. Разом з ними у ліфт зайшла свідок ОСОБА_6, яка вийшла на дев'ятому поверсі, а підсудний ОСОБА_2 разом з потерпілою залишились у ліфті. Між десятим та одинадцятим поверхами ОСОБА_2 зупинив ліфт, нажавши кнопку «стоп», і став погрожувати потерпілій застосуванням фізичного насильства, а саме, сказав, щоб вона вела себе тихо, оскільки у нього є ніж, що потерпілу дуже злякало. Потім ОСОБА_2 силоміць змусив потерпілу ОСОБА_5 присісти, при цьому тиснув своїми руками на її плечі і, розстібнувши ширінку на своїх штанах, насильно змушував їїзадовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, однак з причин, які не залежали від його волі не довів злочинні дії до кінця, оскільки потерпіла ОСОБА_5 пручалася, а потім змогла дотягнутися до кнопки ліфту та коли ліфт відкрився - втекла.
Не погоджуючись із зазначеним вироком захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити в сторону пом'якшення, а саме застосувати до останнього ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на строк до 3-х років.
В обґрунтування необхідності зміни вироку захисник посилається на те, що зазначений вирок, на погляд захисту, є занадто суворим і не відповідає тяжкості злочину та його наслідкам.
Як зазначає захисник у своїй апеляції, підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні та щиро розкаявся.
Суд першої інстанції хоча і врахував ці та інші пом'якшуючі покарання обставини, а саме: відсутність судимості; не перебування на обліку у лікарів психіатра і нарколога; позитивні характеристики з місця роботи та проживання; перебування у зареєстрованому шлюбі; відсутність тяжких наслідків, проте не прийшов до висновку про можливість звільнення підсудного від реального відбування покарання, із застосуванням до нього ст. 75 КК України, незважаючи на те, що мав таку можливість, оскільки всі ці обставини істотно знижували фактичну ступінь тяжкості злочину та ступінь небезпечності винної особи для суспільства.
У зв'язку з цим, як вважає захисник, призначене ОСОБА_2 судом покарання не відповідає особі засудженого та за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку поданої ним апеляції; пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції захисника та просив суд залишити її без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_2 - без змін; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів заобставин, викладених у вироку, встановлена у передбаченому законом порядку на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом дана належна правова оцінка, і які ніким не оспорюються.
Дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України, як незакінчений замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погрозами його застосування, вчинений повторно та щодо неповнолітніх.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_2 покарання за вчинення злочину, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України, то воно, всупереч доводам апеляції захисника, не може бути визнане таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Зокрема, як прямо зазначено у вироку суду, обираючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд прийняв до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких, фактичні обставини справи та характер злочинних діянь, кількість вчинених злочинів, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, давав правдиві та послідовні показання.
При цьому суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 його щире каяття, а обставиною, яка його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та дані, які характеризують особу підсудного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім та необхідним для виправлення і перевиховання підсудного, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання, а також мотивував у вироку свій висновок про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.
Доводи, наведені в апеляції захисника з приводу того, що призначене ОСОБА_2 покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не тільки врахував всі ті обставини, на які посилається захисник, а й у відповідності до вимог, передбачених ч. 3 ст. 68 КК України, призначив останньому покарання за незакінчені злочини, яке не перевищує двох третин максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 153 КК України.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, колегія суддів, незважаючи на доводи апеляції захисника, не знаходить підстав для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та застосування до нього ст. 75 КК України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни вироку відносно ОСОБА_2 та вважає необхідним залишити цей вирок без змін, а апеляцію захисника - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 та 377 КПК України (1960 року) та п. 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
у х в а л и л а:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (Полтавцева Г.А.)
Справа № 11/796/651/2013
Категорія: ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Скуба А.В.
Доповідач - суддя Новов С.О.