4

Справа № 2/588/2011

Провадження № 22ц/779/581/2013

Категорія 5

Головуючий в 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :

головуючого: Меленко О.Є.

суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представників: ОСОБА_2- ОСОБА_2,

ОСОБА_3- ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Новокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на будинковолодіння, договору купівлі-продажу будинковолодіння, визнання права власності на будинковолодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 04 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 04 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Новокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на будинковолодіння, договору купівлі-продажу будинковолодіння, визнання права власності на будинковолодіння - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що спірний житловий будинок був побудований за кошти колгоспу «Ленінська іскра» і перебував на балансі колгоспу, а в подальшому ТзОВ «АПФ Іскра». Даний факт в суді першої інстанції підтвердили ОСОБА_8, який очолював колишній колгосп, та ОСОБА_9, який в 1986-1989 рр. працював у будівельній бригаді колгоспу і приймав участь в будівництві спірного будинку. Що стосується сім'ї ОСОБА_6, то ні вона, ні члени її сім'ї не надали доказів того, що спірний будинок було передано сільській раді, чи хтось із них брав участь у його будівництві.

Крім того, ОСОБА_10 вказує, що факт передачі їй житлового будинку у власність підтверджується випискою з протоколу зборів засновників від 18.02.2005 року.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_10 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просив про її задоволення.

Представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Новокривотульська сільська рада звернулася з листом про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, між сторонами виник спір з приводу права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1.

Як встановив суд першої інстанції, з 1950 р. в спірному житловому будинку проживав ОСОБА_11 разом із сім'єю. Згідно відомостей погосподарських книг та довідки Новокривотульської сільської ради Тисменицького району від 20.08.2012 року (а.с. 162) ОСОБА_11 був членом колгоспу «Радянська Україна», подальшому - «Ленінська Іскра» і спірне домоволодіння відносилось до суспільної групи «колгоспний двір».

Зазначеної обставини жодна з сторін не оспорює.

Як роз'яснено п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.1995, №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Як вбачається з даних погосподарських книг: з 1950 року по 1990 рік головою спірного будинковолодіння був ОСОБА_11, після смерті якого, головою домогосподарства з 1991 року стала відповідач ОСОБА_6.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_6 набула право власності на домогосподарство по АДРЕСА_1, як найстарший член колгоспного двору, що не втратив права на частку в майні колгоспного двору.

Посилання апелянта на виписку з протоколу зборів засновників ТзОВ «АПФ Іскра» від 18.02.2005 року не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ТзОВ «АПФ Іскра» мав правові підстави розпоряджатися спірним майном.

Крім цього, з протоколу зборів засновників ТзОВ «АПФ Іскра», на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог зазначається про передачу ОСОБА_2 у безоплатне довічне користування житлового будинку АДРЕСА_1, в той час як з 1 січня 2000 року спірному домоволодінню присвоєна адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 68). Правильність адреси спірного домоволодіння - АДРЕСА_1 підтверджується технічним паспортом на виданим Івано-Франківським ОБТІ від 28.12.1990 року на ім'я ОСОБА_6, та відомостями погосподарських книг.

Не приймаються також до уваги, доводи апелянта, що стосуються списку кредиторської заборгованості ТзОВ «АПФ Іскра» перед її чоловіком, оскільки на час виникнення такої заборгованості спірне домогосподарство вже належало на праві власності відповідачу ОСОБА_6 (а.с. 44).

Що ж стосується рішення Новокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області то таким лише оформлено ( а не визнано) право власності ОСОБА_6 При цьому Новокривотульська сільська рада діяла як представницький орган територіальної громади - с. Терновиця та в межах своєї компетенції відповідно до Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні».

Зважаючи на те, що правочинами, які на даний час оспорює ОСОБА_2 її права не порушено, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 04 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Соколовський