ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2013 р. Справа № 809/487/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представника позивача - Сендунь М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області ДПС
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 1291,43 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
13.12.2012 Державна податкова інспекція в Галицькому районі Івано-Франківської області ДПС (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1291,43 грн.
Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку, яка станом на 30.01.2013 року складає 1291,43 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, тобто у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с.17).
Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористалася. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подала.
Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).
За таких обставин, судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 встановлено, що до місцевих податків належить єдиний податок.
З 1 січня 2012 року правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано главою І розділу ХІV Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, а саме, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень (друга група).
Пунктом 293.1 статті 293 цього Кодексу встановлено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 цього Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 05.10.2011 року зареєстрована Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа-підприємець (а.с.6-7) та взята на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області Державної податкової служби.
Виходячи із обраного відповідачем виду господарської діяльності, а саме: виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок тривалого зберігання; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; діяльність агент працевлаштування, ОСОБА_2 віднесено до другої групи платників єдиного податку та відповідно встановлено ставку єдиного податку у розмірі 214,60 грн. до місцевого бюджету Більшівцівської селищної ради в 2012 році (20% від 1073,00 грн.) та 229,40 грн. - до місцевого бюджету Більшівцівської селищної ради в 2013 році (20% від 1147,00 грн.)
Сума податкового боргу є самостійно узгодженою відповідачем, оскільки згідно податкової декларації (вх. №ДПІ 4081 від 03.05.2012 року), відповідачем задекларовано до сплати податку з доходів фізичних осіб щомісячно по 215,00 грн., а також самостійно повідомлено, що в 1 кварталі 2012 року передбачено отримати суму доходу в розмірі 68550,00 грн. (а.с.9-10).
Податковий борг відповідача також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 28.02.2013 року.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Однак, судом встановлено, що відповідачем не сплачувалась до бюджету встановлена ставка єдиного податку у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 30.01.2013 року виникла заборгованість по сплаті вказаних платежів у розмірі 1291,43 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості (а.с.5).
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5).
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 273/1045/10/19-821 від 23.08.2012 року, яку останній отримав особисто та залишив без реагування (а.с.11).
Згідно пункту 295.4 статті 295 цього Кодексу сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 1153,74 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу Україниорган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Враховуючи наведене, а також те, що вищевказана заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 в доход місцевого бюджету податковий борг в сумі 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) гривня 43 копійки з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 05.03.2013 року.