РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2-0107/4/2012Головуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
№ провадження: 22-ц/190/1619/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
"14" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Хмарук Н.С.
Суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільної огорожі, відновлення меж земельної ділянки та усунення порушення пожежної безпеки шляхом звільнення доступу до домоволодіння
за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10
на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільної огорожі, відновлення меж земельної ділянки та усунення порушення пожежної безпеки шляхом звільнення доступу до домоволодіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власницею домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Весною 2005 року відповідач ОСОБА_7, який мешкає у сусідньому домоволодінні АДРЕСА_2 здійснив захоплення належної їй земельної ділянки. Так, він встановив на належній їй земельній ділянці огорожу, яка порушує правила пожежної безпеки, передбачені для обслуговування житлового будинку. На підставі наведеного, просила зобов'язати відповідача ОСОБА_7 знести самовільно збудовану огорожу; відновити межі земельної ділянки у положенні, яке існувало до порушення; усунути порушення пожежної безпеки, шляхом звільнення доступу до домоволодіння АДРЕСА_1, з бокової сторони будинку.
За клопотанням позивачки, 17 листопада 2011 року ухвалою суду до участі у справі у якості відповідачів залучені ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які є співвласниками будинку АДРЕСА_2.
Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 за свій рахунок в тримісячний строк з дня набрання чинності рішення суду знести самовільно збудовану огорожу, розташовану по АДРЕСА_3, відновити межі земельної ділянки по вказаній адресі, у положення, яке існувало до порушення та усунути порушення пожежної безпеки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.04.1992 року (а.с. 59) та земельна ділянка, площею 576 кв.м., що розташована за тією ж адресою, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КМ № 012997 (а.с. 60-61).
Власниками ѕ часток сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 є відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25.11.2010 року (а.с. 168-170), а ј частки - ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2008 року (а.с. 151).
Як вбачається із позовної заяви, позивачка просила захистити її право на земельну ділянку шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення її прав та запобігання вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Статтею 107 ЗК України встановлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка, відповідно до ст. 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі і користувачами.
Факт порушення відповідачами меж земельної ділянки позивачки підтверджений висновком судової будівельно-технічної експертизи № 21541 від 19.06.2012 року, якою встановлено, що межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають технічному паспорту станом на 05.03.1999 року та державному акту на право власності на земельну ділянку, виданому на ім'я ОСОБА_6; межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 не відповідають технічному паспорту станом на 23.04.1997 року; огорожа збудована відповідачем по АДРЕСА_3 перешкоджає вільному доступу позивача на частку виділеної їй земельної ділянки (а.с. 208-221).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.
Згідно з п. «б», «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відновлення права позивачки на користування належною їй земельною ділянкою та зобов'язав ОСОБА_7 відновити межі земельної ділянки у положення, яке існувало до порушення права та знести самовільно збудовану огорожу.
Оскільки ОСОБА_6 не надала будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення відповідачами правил пожежної безпеки, то суд необґрунтовано задовольнив її вимоги в цій частині.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, але рішення стосовно відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 судом не ухвалено, в зв'язку з чим справа ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим була повернута до суду першої інстанції для усунення недоліків.
Оскільки суддя, який ухвалив рішення не має можливості ухвалити додаткове рішення, ухвала суду від 29.11.2012 року не була виконана, що не суперечить п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, відповідно до якого додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
З огляду на викладене позивачка не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з аналогічними вимогами на загальних підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення місцевого суду відповідає не в повній мірі.
Так, в резолютивній частині рішення суд навів конкретні дані про те, в які строки та за чий рахунок повинні бути відновлені права позивачки та визначив порядок виконання рішення, поклавши обов'язок на Залізничний ВДВС Сімферопольського МУЮ.
Порядок виконання судових рішень передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Так, статтею 27 зазначеного Закону, встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Отже примусове виконання рішення полягає у відповідних діях державного виконавця.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Таким чином, рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.
З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 303, 304, пунктами 2, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільної огорожі, поновлення меж земельної ділянки та усунення порушення пожежної безпеки шляхом звільнення доступу до домоволодіння задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою, площею 0,0576 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в межах плану зовнішніх меж земельної ділянки, згідно державного акту серії КМ № 012997 від 21 лютого 2005 року.
Зобов'язати ОСОБА_7 знести самовільно встановлену огорожу.
Відновити межі земельної ділянки в натурі, згідно межових знаків, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 21541 від 19.06.2012 року.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка