Справа № 22ц - 3145/2006 р.                                       Головуючий у 1-й інстанції Голуб А.В.

Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Муханько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського музично-драматичного театру ім. П.Г.Саксаганського, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановила:

21 червня 2006 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 1963 р. з перервами працював в Білоцерківському музично-драматичному театрі ім. П.Г. Саксаганського спочатку артистом оркестру, потім завідуючим музчастиною та композитором, а з 14 січня 2003 р. - керівником музичної частини.

Згідно наказу НОМЕР_1 відповідач звільнив його з роботи з 08.02.2006 р. на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв"язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає виконанню даної роботи.

Дане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки в порушення ч.З ст.43 КЗпП України подання відповідача на його звільнення розглядалося на засіданні профспілкового комітету без його присутності.

Крім того, в порушення ч.2 ст. 40 КЗпП України при його звільненні йому не було запропоновано іншу роботу в театрі.

Просив поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, поновити його на роботі на посаді керівника музичної частини Білоцерківського музично-драматичного театру ім. П.Г.Саксаганського, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 31.08.1963 р. по 1970 p., з 01.06.1999 р. по 14.12.2001 р. працював в Білоцерківському музично-драматичному театрі ім. П.Г. Саксаганського на різних посадах, а з 14 січня 2003 р. був прийнятий на посаду керівника музичної частини.

Згідно наказу НОМЕР_1 відповідач звільнив позивача з роботи з 08.02.2006 р. на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв"язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає виконанню даної роботи.

Судом встановлено, що позивачу 08.02.2006 р. було вручено копію наказу про звільнення його з роботи.

Встановлено, що позивач звернувся в суд з даною позовною заявою 21.06.2006 р.

Встановлено, що відповідач провів звільнення позивача з порушенням ст.ст. 40, 43 КЗпП України, оскільки не надав доказів тим обставинам, що подання про звільнення позивача з роботи розглядалося на засіданні профспілкового комітету у його присутності, і що його неможливо було перевести за його згодою на іншу роботу.

Встановлено, що позивач пропустив без поважних причин місячний строк звернення до суду за захистом порушених трудових прав, передбачений ст.233 КЗпП України, і суд не знайшов підстав для поновлення цих строків відповідно до ст.234 КЗпП України, так як позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску зазначеного строку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.