РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2-2146/2011Головуючий суду першої інстанції:Докучаєва В.Ю.

№ провадження: 22-ц/190/1172/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.

"20" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Руснак А.П.,

Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,

При секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ домоволодіння, припинення права загальної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду АРК від 19 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є співвласником житлового будинку, який розташовано за адресою АДРЕСА_1. Згоди як щодо поділу будинку в натурі так із приводу користування землею не досягнуто, тому позивач просив виділити в натурі 35/100 часток домоволодіння, припинити право загальної часткової власності та визначити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 19 березня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ домоволодіння, припинення права загальної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено. Виділено ОСОБА_6 на 35/100 часток: жилий будинок літер «Д», тамбур літер «к/д», вбиральня «Г», гараж літер «С», Ѕ частина криниці літер «2». Виділено ОСОБА_7 65/100 часток: жилий будинок літер «А», прибудова літер «А», навіс літер «а2», літня кухня літер «Б», льох літер «П», сарай літер «Н», літній душ літер «Т», бана літер «Ш», Ѕ частка криниці літер «2». Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виділивши ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 639 кв.м., в тому числі площу під будівлями (на схематичному плані в додатку № 6 забарвлено червоним кольором), ОСОБА_7 виділити у користування земельну ділянку площею 739 кв.м., в тому числі площу під будівлями та спорудами (на схематичному плані в додатку № 6 забарвлено синім кольором). Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію за різницю між вартістю, що виникла при поділі домоволодіння і зазначена в експертному висновку в сумі 8774 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у сумі 1558,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 1609,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 1250 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що сарай літ. «С» належить апелянту на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, отримане в порядку спадкування після смерті матері, і безпідставно включив його до складу майна, яке підлягало поділу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, власник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно із ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці у спільній частковій власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном відповідної матеріальної компенсації.

Якщо згоди щодо способу виділу не досягнуто, за позовом будь-якого з учасників майно ділиться в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарчого призначення.

Судовим розглядом встановлено, що сторони є рідними братами, які є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 у частках: ОСОБА_6 - 35/200, ОСОБА_7 - 65/200.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи, поділ будинку можливий лише за єдиним варіантом з відступленням від ідеальних часток співвласників.

Посилання апелянта на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованим 18 жовтня 2010 року за реєстровим номером №1127 він є власником конкретно визначеного майна у тому ж разі і гаражу літ. «С» не можна прийняти до уваги. На підставі цього свідоцтва ОСОБА_7 є власником 65/200 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, тобто ідеальних часток житлового будинку. Після смерті батька ним також успадкована ідеальна частка житлового будинку з господарчими спорудами без визначення конкретних приміщень.

З висновками суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про поділ житлового будинку, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою судова колегія погоджується в частині задоволення позовних вимог про поділ житлового будинку та припинення права спільної часткової власності як такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

В частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою рішення підлягає скасуванню, на підставі п.п.1 та 3 ч.1 ст.309 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора радгоспу «Гвардійське» прибудинкова територія розміром 0,07 га на земельній ділянці, виділеної батьку ОСОБА_8 для будівництва будинку, надана ОСОБА_6 для будівництва нового будинку, а інша частина розміром 0,08 га залишена у користуванні ОСОБА_8 22 жовтня 1997 року за рішенням виконавчого комітету Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК №116 0,07 га передано у приватну власність безоплатно для обслуговування жилого будинку та господарчих споруд позивачеві.

Виходячи з викладеного, не можна погодитись з висновками суду щодо існування спільної сумісної власності сторін у справі на земельну ділянку. Крім того, з матеріалів справи випливає, що межі спірної земельної ділянки не встановлені та вона має значні, біля 64 м, надлишки.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_6 про визначення порядку користування спільною земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду АРК від 19 березня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді

Руснак А.П., Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,