АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2927/13 Головуючий у 1-й інстанції - Самсонова В.В

Справа № 2/419/1771/12

Категорія - 47 Доповідач - Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Савчук Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким розірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 23 жовтня 2009 року у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського МУЮ, актовий запис № 915 - розірвати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23 жовтня 2009 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського МУЮ. Дітей від шлюбу - не мають. Між сторонами втрачене взаємопорозуміння, довіра та повага. Сімейні стосунки між ними фактично припинені з 24 листопада 2011 року та кожний з них веде окреме господарство.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в даті фактично припинених шлюбних відносин.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу, по суті визнала позовні вимоги.

Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Згідно ст. 112 СК України, яка передбачає підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 жовтня 2009 року уклали шлюб у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 915 ( ар. сп. 4). Від шлюбу у них дітей немає.

Шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою припинені з 24 листопада 2011 року, шлюб носить формальний характер і збереження його суперечило б інтересам сторін.

Факт припинення шлюбних відносин з 24 листопада 2012 року підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_3 , який є другом та колегою позивача та ОСОБА_4 , яка є подругою відповідачки, які були опитані в судовому засіданні. Дані обставини підтвердив і позивач ОСОБА_2 , допитаний судом першої інстанції у якості свідка ( ар. сп. 50,66).

Крім того, факт припинення сімейних стосунків позивача та відповідачки з листопада 2011 року підтверджується договором № 19/11 про надання юридичної допомоги від 30 листопада 2011 року укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ ПКФ «Форвард ЛТД», згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання підготувати від імені ОСОБА_2 позовну заяву про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та представляти інтереси ОСОБА_2 в суді (а.с.41).

В судовому засіданні оглядалася справа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська №2-4144/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якій ОСОБА_2 20 грудня 2011 року пред'явив позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і , в якому також вказував, що сімейні стосунки між ним та ОСОБА_1 припиненні у листопаді 2011 року (справа № 2-4144/2011 а.с.1).

Крім того, відповідно до наказу Приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Фрунзе №152а від 01 грудня 2011 року ( ар. сп. 34) та довідки Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе за № 82 від 24 травня 2012 року ( ар. сп. 33) , ОСОБА_2 працює на даному підприємстві з 01 грудня 2011 року на посаді головного агронома. Дане підприємство розташоване в Зачепилівському районі Харківської області, що також свідчить, що позивач на вказаний період часу не проживав з відповідачкою в м. Дніпропетровську. В період з 28 листопада по 1 грудня 2011 року позивач проходив курс лікування в амбулаторії ОПСМ с. Берданка Зачепілівського району Харківської області ( ар. сп. 36)

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно роз'яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що враховуючи те, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, то суд вважав, що він по суті визнав позовні вимоги, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб і дійшов вірного висновку про розірвання шлюбу.

З наведених мотивів, районний суд прийшов до вірного висновку, що сім'я фактично розпалася та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зміни в оскаржуваному рішенні дати припинення шлюбних відносин сторін і визначення її як « лютий 2012 року» , а не « 24 листопада 2011 року» , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції. Представник апелянта - відповідачки не заперечував те , що з 24 листопада 2011 року сторони проживали окремо , однак , неодноразово зустрічались і намагались поновити шлюбні відносини. Однак , суду ж не було надано доказів саме поновлення сімейних шлюбних відносин , які у відповідності до ст. 3 СК України передбачають спільне проживання , зв»язок подружжя спільним побутом, наявність взаємних прав та обов»язків. Наполягання ж у визначенні дати припинення шлюбних відносин пояснені були представниками сторін наявністю спору між сторонами , що виник після розпорядження відповідачкою спільним майном подружжя.

В решті - рішення по суті не оскаржувалось.

Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає , що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, ЦПК України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді