Справа № 22-ц -2540/2006 p.                                 Головуючий у 1-й інстанції Рудніченко О.М.

Категорія   39                                                           Доповідач у 2 інстанції Поліщук  М.А.

УХВАЛА

Іменем           України

10 листопада 2006року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І. суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Зозуля Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Київ апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" на рішення Ірпінського міського суду від 5 червня 2006року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2005року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду, просив поновити його на роботі у відповідача на посаді старшого майстра зміни цеху скловиробів№1, стягнути з ТОВ „Бучанський завод склотари" заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в розмірі 30 000грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим. що 11.01.2005року його було звільнено з роботи за ст.40 п.З КЗПП України і вказане звільнення з роботи вважає незаконним, таким, що порушує його трудові права і завдало моральної шкоди.

Рішенням Ірпінського міського суду від 5 червня 2006року позов задоволено частково. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді старшого майстра зміни цеху скловиробів№1 товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 19 454, 80грн., моральну шкоду в розмірі 1000грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1144,40грн. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ТОВ „Бучанський завод склотари" просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_1 і ТОВ „Бучанський завод склотари" перебували в трудових правовідносинах з 9 липня 2002 року, коли позивач був прийнятий на роботу майстром зміни цеху скловиробів, до     11 січня 2005року.

31.03.2004року наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено стягнення догану.

6.07.2004року наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 оголошено догану.

21.12.2004року наказом НОМЕР_3 ОСОБА_1 оголошено догану.

Наказом НОМЕР_4 ОСОБА_1 за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором звільнено з роботи за ч.З ст.40 КЗПП України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, період часу з 11.01.2005року по день винесення рішення є вимушеним прогулом,

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, поскільки вони є обгрунтованими і відповідають вимогам закону.

Відповідно до п.З ст.40 КЗПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

Згідно роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року за передбаченими п.З ст.40 КЗПП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції до припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 21.12.2004року - наказом НОМЕР_3 за недбале ставлення до своїх обов'язків ОСОБА_1 оголошено догану.

В період з 31.12.2004року до 9.01.2005року позивач перебував на лікарняному, а 11.01.2005року відповідач звільнив його з роботи за п.З ст.40 КЗПП України.

Таким чином за період з 21.12.2004року до 11.01.2005року позивач жодного порушення трудової дисципліни не вчинив, доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

В наказі про звільнення від 11.01.2005року дані про те, який проступок вчинив ОСОБА_1, відсутні.

З врахування вказаних обставин суд прийшов до обґрунтованого та законного висновку про незаконність звільнення позивача з роботи за п.З ст.40 КЗПП України, і поновив його на роботі.

Відповідають вимогам закону висновки суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 19 454грн.80коп. та моральної шкоди в розмірі 1000грн., поскільки судом встановлено, що позивач з 11.01.2005року не працював, звільнення з роботи визнане судом незаконним і порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано обставини справи, вимоги ст.237-1 КЗПП України, вимоги розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, і задовольняючи позовні вимоги, обгрунтовано застосував закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача за час роботи на підприємстві неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення і звільнення проведено з дотриманням вимог чинного законодавства не можуть бути прийняті до уваги, поскільки звільнення з роботи відповідачем проведено з порушенням п.З ст.40 КЗПП України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" -відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду від 5 червня 2006року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.