Справа № 378/30/13-ц Головуючий у І інстанції Марущак Н.М.
Провадження № 22-ц/780/1819/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 44 18.03.2013
УХВАЛА
Іменем України
14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.
при секретарі: Черненко І.Ю.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 04 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», треті особи: відділ Держземагенства у Ставищенському районі Київської області, Ставищенська районна державна адміністрація про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Інтерагроінвест», треті особи: відділ Держземагенства у Ставищенському районі Київської області, Ставищенська районна державна адміністрація про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 липня 2004 року йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім'я серії ЯА № 256878, який він вважає недійсним, оскільки розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року, на підставі якого видано державний акт, видано пізніше, ніж виготовлено та зареєстровано акт. Фактично це зіпсований бланк державного акту. Крім цього, реєстраційний номер, присвоєний державному акту, має складатися не менш як з дванадцятирозрядного числа, тоді як реєстраційний номер вказаного документу чотитьохрозрядний. 21 серпня 2008 року підписано спірний договір оренди земельної ділянки з відповідачем. Він був зареєстрований в управлінні Держкомзему Ставищенського району Київської області 08 вересня 2008 року. Пізніше ним було отримано належний державний акт про його право власності на земельну ділянку, після чого 06 липня 2012 року укладено новий договір оренди землі з селянським фермерським господарством "Левада".
Позивач вважав, що на момент підписання спірного договору оренди землі від 21 серпня 2008 року у нього не було повноважень орендодавця земельної ділянки, так як вона йому в той період не належала, а неукладений договір не породжує для його сторін права та обов'язків
Позивач просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на його ім"я на бланку серії АЯ № 256878 на підставі розпорядження Ставищенсько РДА від 19 серпня 2004 року № 546, на земельну ділянку ділянку площею 3,280 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподасрького виробництва, зареєстровану 30 липня 2004 року. Витребувати від відповідача належну йому земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію спірного договору оренди землі від 08 вересня 2008 року.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 04 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 04 лютого 2013 року, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Судом встановлено, що На підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача серії АЯ №256878 з помилковим зазначенням дати його реєстрації 30 липня 2004 року, відповідно до якого їй було передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 3.601 га, що розташована на землях запасу Іванівської сільської ради в с. Іванівка Ставищенського району Київської області (а.с. 15).
Відповідно до п. 4.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року N 325 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06 серпня 2009 року за N 735/16751, - у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта.
Згідно із п. 4.6. зазначеної Інструкції - при видачі нового державного акта державний акт, у якому було допущено помилку, повертається до відповідного територіального органу Держкомзему і вважається зіпсованим.
З копій державних актів на право власності на земельну ділянку АЯ №256878, ЯЛ №070877 (а.с. 15, 19), довідки відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області від 14.01.2013 року №01-05/15/4 (а.с. 29) встановлено, що при видачі спірного державного акта були зазначені невірно дата реєстрації та реєстраційний його номер, взв'язку з чим позивачем цей державний акт зданий Ставищенському управлінню земельних ресурсів з метою виготовлення нового акта. Після чого відповідно до вимог п. 4.4. вказаної Інструкції 30.06.2010 року позивачу було видано новий державний акт серії ЯЛ №070877 на право приватної власності на земельну ділянку взамін зіпсованого державного акта серії ЯА №256878 на цю ж земельну ділянку. Зіпсований державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача було повернено на зберігання до управління Держкомзему в Ставищенському районі. При видачі нового державного акта взамін зіпсованого межі земельної ділянки позивача та її кадастровий номер не змінені.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що фактично відбулась лише заміна зіпсованого державного акта на новий, при видачі нового державного акта зіпсований акт був зданий на зберігання територіальному органу Держземагенства; підстава видачі державного акта, який позивач просить визнати недійсним, позивачем не оспорюється, то підстав для визнання цього державного акта недійсним суд не вбачає.
21 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №223 належної їй земельної ділянки, яка в той же день відповідно до акту приймання-передачі передана відповідачу. Зазначений договір оренди зареєстрований у Ставищенському РВ №23 КРФ ДП "ЦДЗК при ДКУ по ЗР", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 вересня 2008 року (а.с. 09-14).
06 липня 2012 року між позивачем та селянським фермерським господарством "Левада" укладено договір оренди належної їй вищевказаної земельної ділянки з підписанням між сторонами акту її приймання-передачі від 06 липня 2012 року. Зазначений договір було зареєстровано в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 липня 2012 року № 322420004002060 (а.с. 16-18).
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду землі"в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно ч.1 ст.15 даного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.15 зазначеного Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.
З огляду на те, що ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" чітко визначає спосіб судового захисту прав особи, яка бажає повернути ділянку у зв'язку із відсутністю у договорі оренди землі істотних умов, а саме - шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, передбачених ст.216 ЦК України, то вимоги позивача про витребування ділянки як набутої відповідачем без достатніх підстав задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на вимогах закону.
Суд першої інстанції, вірно не прийняв до уваги як необгрунтовані посилання позивача на те, що договір оренди від 21 серпня 2008 року №223 є неукладеним.
В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210, 640 ЦК України та ст.18 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України "Про оренду землі"є укладеним з моменту його державної реєстрації. Укладений між сторонами спірний договір оренди у встановленому законом порядку зареєстрований у Ставищенському РВ №23 КРФ ДП "ЦДЗК при ДКУ по ЗР", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 серпня 2008 року.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки укладений між сторонами спірний договір оренди у встановленому законом порядку зареєстрований, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 серпня 2008 року, отже даний договір оренди є укладеним, і відповідно, підстави для скасування його реєстрації відсутні.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 04 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: