АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/3144/2013 Головуючий у 1 інстанції - Лук'яненко Л.М. Суддя-доповідач - Соколова В.В.
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі: Соколюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2012 позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнути із відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродж. м. Києва, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, ПІК НОМЕР_2 - солідарно - на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вулиця Десятинна 4/6, МФО 300346, п/р № 37396000000004) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 161 312,14 грн., відсотки - 11 323, 91 гривень, пеня -25 492,46 гривень, судовий збір в сумі 2 021,29 грн., а всього 200 150 (двісті тисяч сто п'ятдесят) гривень 07 копійка.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, апелянт не погоджується із висновками суду в частині стягнення штрафних санкцій - пені, оскільки, на його думку, суд не перевірив та не встановив ступінь вини відповідача при невиконанні ним зобов'язань за кредитним договором, не взято до уваги той факт, що позивачем порушено вимоги ст.. 509 ЦК України збільшивши суму кредиту. А тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитом у розмірі 161 312, 14 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 11 323, 91 грн, разом 172 636, 05 грн., а в решті позовних вимог відмовити.
ОСОБА_1, його представник та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.
Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення, а тому, в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, 26.05.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» (відповідно до Закону України з 19.08.2009 - ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490072256, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 19 004, 26 доларів США з розрахунку 14,5% річних на строк до 26.05.2015 (а.с. 5).
Згідно Договору від 09.10.2009 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 490072256 від 25.05.2008 були внесені зміни, а саме: було збільшено розмір кредиту та додатково надано відповідачу кошти в сумі 163 740,30 грн. та встановлено нову відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 16,50% річних по 08.10.2011, а у разі виникнення прострочення, процентна ставка за користування неповерненою частиною кредиту в розмірі - 19,10 % річних, а у випадку відсутності прострочки вказана процентна ставка встановлюється з 09.10.2011 (а.с.11).
Відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, збільшив відповідачеві розмір кредиту та додатково надав грошові кошти у сумі 163 740,30 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, заборгованість відповідача станом на 09.09.2012 за кредитом складає - 161 312,41 грн., за відсотками - 11 323,91 грн., пеня -25 492,46 грн. (а.с. 13-14).
Оскільки, відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, не сплачує платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по пені за прострочення виконання зобов'язань, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по кредитному договору, відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена в судовому засіданні.
Також, судом встановлено, що 26.05.2008 в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 по Основному договору між ЗАТ «Альфа - Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 490072256-П (а.с. 21), а 09.10.2009 Договір поруки із фізичною особою-резидентом № 490072256-П1 (а.с. 19).
Згідно пунктів 3.1. вказаних договорів поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення зобов'язання як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Згідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором і порушення зобов'язання боржником. У разі порушення зобов'язання боржником забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором і солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойка відшкодування збитків.
Відповідно до п. 6.1 кредитного договору банк має право вимагати (у тому числі в судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту у разі порушення умов договору, зокрема невиконання чи неналежне виконання будь-яких обов'язків встановлених договором в тому числі сплата платежів по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по пені за прострочення виконання зобов'язань.
З метою досудового врегулювання спору, 16.09.2012 на адресу кожного з відповідачів позивачем було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, проте дані вимоги залишилася без виконання відповідачами (а.с.24).
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, а тому зобов'язаний повернути позивачу борг по кредиту в розмірі 198 128,78 грн., в тому числі: 161 312,41 грн. - заборгованість за основним боргом; 11 323,91 грн. заборгованість по відсоткам, з урахуванням наданої в судовому засіданні суду першої інстанції квитанцію про сплату суми боргу в розмірі 4000,00 грн., 25 492,46 грн. пеня за прострочення боргу. А у зв'язку з тим, що в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладені Договори поруки, на підставі ст. 553,554 ЦК України в солідарному порядку стягнув суму заборгованості з відповідачів.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогам ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позички, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідачем ОСОБА_1 не заперечується наявність суми боргу в розмірі 172 636,05 грн., проте не погоджується із нарахованою сумою пені і апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд не дослідив та не взяв до уваги наявність та ступінь вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язань за Договором кредиту, неправомірне, в порушення вимог ст. 509 ЦК України, збільшення позивачем суми кредиту та відсотків за їх користування.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, зокрема щодо підвищення позивачем суми кредиту та відсотків за його користування, нарахувань суми заборгованості та не дослідження майнового стану відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зміни до умов договору, якими підвищено розмір відсотків, погоджено сторонами та внесені з додержанням вимог ст. 651 ЦК України.
В порядку ст. 1050 ч. 1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Статтею 625 ЦК України встановлюється право кредитора на отримання індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.4 Кредитного договору встановлено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов Договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.
А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 611, 625 ЦК України.
Відповідач прострочив виконання взятого на себе зобов'язання, тому на підставі заявлених вимог та у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав до стягнення заборгованості по кредитному договору у повному обсязі, а також інших обов'язкових платежів.
Твердження апеляційної скарги про нарахування банком штрафних санкцій та відсотків за договором в порушення вимог закону є безпідставними та необґрунтованими, будь-яких відхилень від умов договору при його виконанні з боку позивача судом не встановлено, оскільки це є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання відповідно до Договору.
Посилання апелянта на не врахування його скрутного становища позивачем, не можуть бути прийняті до уваги суду так, як в порядку ч. 1 статі 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: