Справа № 22а-438                                                                    Голов, у 1 інст .Гуменна Н.М.

Категорія-12                                                                              Доповідач - Мойсюк M.I.

                       ПОСТАНОВА

Іменем України

2006 року листопада 06 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                  Головуючого -Юхименка А.Г.

Суддів - Мойсюка М.І., Павлишина О.Ф. при секретарі - Дунчюс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2006 року у справі за її і ОСОБА_2 позовом до Либохорівської сільської ради Сколівського району за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення,

установила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись з зазначеним позовом до суду посилаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_4 успадкували житловий будинок у с.Либохори Сколівського району та звернулись до відповідача з заявою про закріплення за ними земельних ділянок, якими користувалась мати.

Сільською радою у закріпленні таких ділянок відмовлено з посиланням на передачу їх у власність третій особі.

Вважаючи це порушенням їх прав позивачі просили про задоволення позову,

Оскаржуваною  постановою районного суду позов задоволено частково,

постановлено визнати недійсним рішення Либохорівської сільської ради Сколівського

району НОМЕР_1, в частині передачі у власність третій особі ОСОБА_3, земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,08 га.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову районного суду скасувати , а справу направити на новий розгляд посилаючись на неповне з"ясування дійсних обставин справи та невірне застосування норм матеріального права-(68-70).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін і їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи частково у скасуванні оскаржуваного рішення сільської ради районний суд виходив з того, що таке прийнято у відповідності з вимогами закону та повноважень органу самоврядування.                                                                                                                             

Проте такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Як видно з матеріалів справи, позивачі є спадкоємцями та набули право власності на житловий будинок, що в с.Либохора Сколівського району Львівської області-(а.с.6, 9, 11-12).

Оскаржуваним рішенням сільської ради  НОМЕР_1 задоволено заяву третьої особи ОСОБА_3 та передано у власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, ведення особистого селянського господарства в урочищах „Звір". „Риківське", ,,Глинянка"-(а.с.7).

Задовольняючи частково позов щодо передачі ОСОБА_3., земельної ділянки для обслуговування житлового будинку районний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що цим порушуються права позивачів, як власників житлового будинку.     

Такі висновки суду ґрунтуються на вищенаведених обставинах справи та вимогах статей 120 ЗК України, 1225 ЦК України.

Щодо законності оскаржуваного рішення сільської ради у частині передачі у приватну власність земельних ділянок в урочищах „Звір". „Рикійське", „Глинянка", то таке не відповідає вимогам закону.

Дійсно, у відповідності з статтями 26 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", 8 ЗК України до компетенції місцевих рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин. Передача земельних ділянок у власніть чи користування здійснюється в порядку земельного законодавства.

Згідно з ч.1 п.б ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель, державної і комунальної власності, підстави набуття права власності визначені ст. 116 зазначеного Кодексу .

Як видно з заяви третьої особи ОСОБА_3, він просив передати йому земельні ділянки площею 2,30 га в порядку приватизації-(а.с.24). У заяві ним не зазначається які ділянки та місце знаходження.

З протоколу дев"ятої сесії від 25.12.2003 р. , ні з оскаржуваного рішення сільської ради також не видно, якої площі земельні ділянки підлягають передачі у власність третьої особи.     

Окрім того при прийнятті рішення сільська рада не врахувала вимоги статтей 116 і 121 ЗК України, за якими в порядку приватизації особа може небути у власніть земельну ділянку, якщо така перебувала у користуванні, чи одержання таких із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (не більше 2.0 га).

ОСОБА_3 не був користувачем спірних земельних ділянок, а відтак такі у відповідності до згаданого закону не могли бути йому передані.

За таких обставин постанова районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою задовольнити позов повністю.

Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.З, 202 ч.1 п.п.3-4, 205 ч.2 , 207 КАС України колегія суддів ,-

постановила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2006 року , в частині відмови у позові, скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у цій частині, задовольнити. Визнати протиправним рішення дев"ятої сесії третього демократичного скликання Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області №92 від 25 грудня 2003 p., у частині передачі ОСОБА_3 у власність земельні ділянки на урочищах „Звір", „Риківське", .,Глинянка". 

У решті постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.