АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3984/2013 Головуючий у 1 інстанції - Яровенко Н.О.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

УХ В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

при секретарі: Соколюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2012 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2012 задоволено заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та накладений арешт на спірне майно.

З метою забезпечення позову накладений арешт на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку загальною площею - 139,50 кв.м. житловою площею - 95,50 кв.м. та присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею - 0,1000 га.

Не погоджуючись з судовим рішення, представником відповідача подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд безпідставно задовольнив заяву позивача при цьому порушуючи право відповідача та третіх осіб. Зазначає, що суд, наклавши арешт на земельну ділянку площею 0,1000 Га, із якого Спадкодавцю ОСОБА_4 належала при житті тільки 1/4 із її частини (0,025 ГА) щодо якої є спір, не врахував наявності співвласників земельної ділянки чим порушив ї їх права. Також, апелянт зазначає про передчасність оскаржуваної ухвали, оскільки судом першої інстанції не перевірено доказами належність відповідачу вказаного в ухвалі майна. На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати питання на новий розгляд.

Представник апелянта в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Позивач та його представники в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають, що порушень законодавства при постановленні ухвали допущено не було і права інших не порушуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що у грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

З метою забезпечення позову, за клопотанням позивача судом постановлено оскаржувану ухвалу.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, може бути утрудненим або неможливим, права відповідача та третіх осіб порушені в зв'язку з застосування заходів забезпечення позову не будуть, а тому вважав за необхідне забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд, наклавши арешт на майно відповідача, тим самим порушує право власності відповідача та співвласників арештованого майна, оскільки задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не позбавляє ОСОБА_2 права власності на арештоване майно, а лише обмежує його в частині відчуження. Крім того, як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.11.2011 спадщина складається з ј частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, належність яких спадкодавцю підтверджується матеріалами справи і є предметом спору, у зв'язку з чим обґрунтованим є застосування арешту, а тому посилання апелянта на безпідставність постановленої ухвали, порушення прав відповідача та співвласників не відповідають обставинам справи.

Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у спадкодавця права на земельну ділянку, на яку накладено арешт також не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки, враховуючи обсяг позовних вимог, утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову позовні вимоги, в порядку ст. 1225 ЦК України, відповідно до якої до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 291 ч. 1 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подана представником відповідача ґрунтується на доводах, з яких не вбачається які саме права відповідача порушені судом першої інстанції при постановленні ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду, постановлена з додержанням норм процесуального права, і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: