АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/2400/2012 Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.

Провадження № 22-ц/789/315/13 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія - 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Ткач О. І., Бахметової В. Х.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Тернопільводоканал" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року; апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Оранта", комунального підприємства "Тернопільводоканал" про стягнення страхової суми та завданої шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ВАТ "НАСК "Оранта" 20 000 грн. страхового відшкодування, посилаючись на невиконання страховою компанією своїх зобов'язань за договором добровільного страхування майна та відповідальності власника (користувача) житлового приміщення, який був укладений між ними 24.02.2009 року.

Зокрема, позивачка посилалась на те, що 27.02.2009 року мав місце страховий випадок, а саме затоплення цокольного поверху застраховано майна - житлового будинку АДРЕСА_1, який стався на її думку через порушення комунальним підприємством "Тернопільводоканал" технології промиву водопровідної системи міста через пожежні гідранти і це призвело до появи в черні 2009 року тріщин на стінах будинку і відповідно заподіяло збитки.

В подальшому позивачка, з врахуванням результатів проведеної оцінки пошкодження майна (яка як доказ була подана з порушенням вимог ч. 2 ст.27 ЦПК України, введеної в дію з 30.07.2010 року), збільшила розмір позовних вимог до 92 270 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року позов задоволено частково.

"Стягнуто з комунального підприємства "Тернопільводоканал" в користь ОСОБА_1 57 000 грн. завданої шкоди по переносу гідранту.

В позові ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 92 270 грн. страхової суми відмовлено за недоведеністю заявлених позовних вимог.

Стягнуто із КП "Тернопільводоканал" в користь ОСОБА_1 120 грн. за ІТЗ і 51 грн. судового збору та в користь держави 519 грн. судового збору."

Додатковим рішенням цього ж суду від 23 січня 2013 року достягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 242 грн. 40 коп. судового збору.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2013 року виправлено описку в зазначенні пункту договору з "7.6.14" на "2.6.1.4" в двадцятому абзаці мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2012 року в даній справі.

В апеляційній скарзі КП "Тернопільводоканал" просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року скасувати в частині стягнення з них в користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 57000 грн. та судових витрат, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні її позову до НАСК "Оранта" та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Крім того, просить скасувати, як незаконні: додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2013 р. та ухвалу цього ж суду від 29.01.2013 р. про виправлення описки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скаргах доводи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга КП "Тернопільводоканал" підлягає до задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_1 слід відхилити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що титульним власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є малолітня дитина позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка разом із матір'ю постійно проживає в АДРЕСА_2

Протягом 2008 - початку 2009 року до даного житлового будинку була здійснена прибудова без розробленої і узгодженої документації та дозволу на будівництво, внаслідок чого вулична водопровідна мережа Д=200мм опинилась під прибудовою, а каналізаційна мережа опинилась на відстані 1м від прибудови, що суперечило вимогам існуючих будівельних норм (а.с. 81, 90, 97 т. 1).

В зв'язку з цим, управління житлово-комунального господарства та екології виконкому Тернопільської міської ради зобов'язало ОСОБА_3 - діда малолітнього власника будинку та постійного представника позивачки ОСОБА_1 виконати за власні кошти перенесення даних мереж або демонтувати прибудову (а.с. 96 т. 1).

В подальшому ОСОБА_3 було перенесено дані мережі.

24.02.2009 року між ОСОБА_1 (страхувальником) та відкритим акціонерним товариством НАСК "Оранта" (страховиком) укладено договір добровільного страхування майна та відповідальності власника (користувача) житлового приміщення №61 форма № 83 серія УБ № 498140, згідно умов якого позивач застрахувала житлове приміщення за адресою м.Тернопіль вул.Довженка 15.

Строк дії договору встановлено сторонами з 02.03.2009 року по 01.03.2010 рік.

Із змісту статті 129 Конституції України вбачається, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачка, посилаючись на те, що 27.02.2009 року мав місце страховий випадок, а саме затоплення застрахованого майна - цокольного приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 наслідком чого стала поява в червні цього ж року тріщин в стінах будинку, просила стягнути з страховика - НАСК "Оранта" страхове відшкодування в розмірі 92270 грн., оскільки останній відмовляє їй у проведенні такої виплати.

В суді апеляційної інстанції позивачка не змогла дати будь-яких пояснень за обставинами справи, лише підтримала позов, який був написаний від її імені батьком - представником її інтересів ОСОБА_3, зіславшись на те, що всі обставини справи відомі лише її батьку - представнику, оскільки вона там не проживає.

Суд першої інстанції обґрунтовано і законно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з НАСК "Оранта" страхового відшкодування.

Так, страховий випадок, на який посилається позивачка у своїй позовній заяві мав місце 27.02.2009 року.

Проте, укладений між нею та НАСК "Оранта" 24.02.2009 року договір добровільного страхування майна почав діяти лише з 02.03.2009 року (а.с. 9).

Тому, такі її вимоги є необґрунтовані.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази такої події, як промивання КП "Тернопільводоканал" 27.02.2009 року (в зимовий період) водопровідної системи міста через пожежні гідранти, як і відсутні докази письмового чи телефонного звернення ОСОБА_1 про таку подію у відповідні служби міста Тернополя і в саму страхову компанію, у визначений договором страхування строк.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення заявлених ОСОБА_1 вимог до НАСК "Оранта" є законним та обґрунтованим.

Щодо стягнення з КП "Тернопільводоканал" майнової шкоди в користь ОСОБА_1, то дані вимоги взагалі позивачкою не заявлялись, а комунальне підприємство не набуло процесуального статусу сторони справи.

Так, в матеріалах справи (про що свідчить і звукозапис судового засідання та пояснення представників НАСК "Оранта" та КП "Тернопільводоканал" в суді апеляційної інстанції) відсутня ухвала суду про залучення комунального підприємства "Тернопільводоканал" до участі в справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до НАСК "Оранта" про виконання умов договору та стягнення страхової суми в якості чи третьої особи чи співвідповідача.

Відповідно до змісту ст. 31 ЦПК України позивачу надано право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Позивачка скористалась наданим їй законодавцем правом і збільшила розмір позовних вимог 92 270 грн.

Проте, предмета чи підстави позову позивачка не змінювала.

Щодо її "уточнень та доповнень до позовних вимог" (а.с. 72 т.2), які були подані її представником в серпні 2012 року перед закінченням судового розгляду справи і в яких вона просила визнати КП "Тернопільводоканал" співвідповідачем у справі і стягнути з нього в її користь завдану перенесенням водопроводу і пожежного гідранту майнову шкоду в розмірі 57000 грн., то подання таких "доповнень до позову" законодавцем не передбачено.

По своїй суті ці вимоги є новими позовними вимогами, з новим предметом та підставою позову і не є однорідними з первісним позовом, а випливають з інших - деліктних правовідносин і відповідно такі вимоги повинні розглядатися в іншому цивільному провадженні, шляхом подання позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Даний висновок кореспондується і з статтею 11 ЦПК України, яка передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції провів стягнення з комунального підприємства майнової шкоди в користь ОСОБА_1 без подання останньою відповідної позовної заяви, без відкриття провадження за такими вимогами, з грубим порушенням норм цивільно-процесуального законодавства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині, як незаконне.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що роботи з перенесення водопроводу та пожежного гідранту замовляв та оплачував ОСОБА_3, який не є стороною справи.

Що стосується додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2013 року, яким достягнуто з позивачки ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, відповідно до збільшених нею під час розгляду справи позовних вимог до 92270 грн. та ухвали цього ж суду від 29.01.2013 року, якою виправлено в мотивувальній частині судового рішення пункт договору страхування, який помилково зазначив суд мотивуючи рішення, то вони ухвалені судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" - задовольнити.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року скасувати в частині стягнення з комунального підприємства "Тернопільводоканал" в користь ОСОБА_1 57000 грн. майнової шкоди; 171 грн. понесених судових витрат та в користь держави 519 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Залишити без змін додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 29 січня 2013 року про виправлення описки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський