№>22а-968 Категорія:
Головуючий у 1 інстанції: Шарговська В.І. Доповідач: Коротенко Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Коротенко Є.В.
суддів: Карайван Т.Д., Дмитрієвої Л.Д.
при секретарі: Кагадій І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління УМВС України в Луганській області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до пенсійного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області на неправомірні дії, -
встановила:
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління МВС України на Донецькій залізниці на неправомірні дії та про призначення йому пенсії на підставі п.б ст.12 Закону України "Про пенсійне забеспечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" з 14.01.2003 року, посилаючись на наступне.
Він працював в органах МВС з грудня 1992 року до 15.09.1997 року. До цього, в період з 1981 року по 1990 рік він проходив службу в Краснознаменному Середньоазіатському військовому окрузі в зоні чрезвичайного радіаційного ризику - в М.Семипалатинськ Республіки Казахстан. В травні 1997 року він подав рапорт з проханням звільнити його на пенсію за вислугою років та станом здоров'я. Керівництво УМВС України на Донецькій залізниці прийняло рапорт, оформило пенсійну справу і спрямувало її в фінансово-економічне управління УМВС України в Донецькій області. Відповідно до свідоцтва про хворобу він був визаний обмежено придатним до військової служби. Йому була виплачена вихідна допомога та премія, але в призначенні пенсії йому було відмовлено. 14.01.2003 року він повторно звернувся з питанням про призначення йому пенсії на підставі п.б ст.12 Закону України "Про пенсійне забеспечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", але отримав відмову. Не погодившись з цією відмовою, він звернувся в суд з вказаним позовом (а.с.3-5).
Ухвалою від 05.04.2006 року, на підставі ч.і ст.52 КАС України, Стахановський міський суд Луганської області замінив неналежну сторону по справі - відповідача - з Управління МВС України на Донецькій залізниці на пенсійний відділ (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до пенсійного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області були задоволені в повному обсязі (а.с.55-56).
05.09.2006 року від УМВС України в Луганській області надійшла апеляційна скарга на
вказану постанову суду першої інстанції та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження
(а.с.65-67)
-" Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 40.10.2006 року Управлінню МВС України в Луганській області був поновлений строк на апеляційне оскарження постанови Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року (а.с.82).
В обгрунтування апеляційного оскарження УМВС_України в Луганській області посилалось на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуємо' постанови порушив норми процесуального та матеріального права, а саме:
не викликав належним чином до судового засідання сторони по справі; ' "- невірно долучив до участі у справі в якості належного відповідача пенсійний відділ (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області;
суд помилково розглядав питання про визнання дій відповідача неправомірними, оскільки відповідач до пенсійного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області та до других структурних підрозділів УМВС України в Луганській області з питанням про призначення пенсії ніколи не звертався;
суд неправильно застосував норми матеріального справа, а саме - п.б ст.12 Закон\
України "Про пенсійне забеспечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Тому апелянт прохає апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати, як
постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і постановити нову, якою
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав. Позивач в письмових запереченнях та в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав. вказавши, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті судового рішення, і тому вважає, що апеляційну скаргу елі;, задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено у справі, ОСОБА_1. працював в органах МВС з грудня 1992 року по 15.09.1997 року. До цього, в період з 1981 року по 1990 рік він проходив службу в Краснознаменному Середньоазіатському військовому окрузі в зоні чрезвичайного радіаційного ризику - в М.Семипалатинськ Республіки Казахстан. В травні 1997 року він подав рапорт \ проханням звільнити його на пенсію за вислугою років та станом здоров'я. Керівництво УМВС України на Донецькій залізниці, де працював позивач, прийняло рапорт, оформило пенсійну справ} і спрямувало її в фінансово-економічне управління УМВС України в Донецькій області. Відповідне до свідоцтва про хворобу він був визваний обмежено придатним до військової служби. Йому була виплачена вихідна допомога та премія, але в призначенні пенсії йому було відмовлено. 14.01.2003 року він повторно звернувся з питанням про призначення йому пенсії на підставі п.б ст.12 Закон) України "Про пенсійне забеспечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового склад) органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", але отримав відмову. Не погодившись з цією відмовою, він звернувся в суд з вказаним позовом, який було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги позивача до пенсійного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління УМВС України в Луганській області, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.І ст.48 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами. організаціями (юридичними особами).
Згідно із ч.З ст.48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Як встановлено в судовому засіданні, пенсійний відділ (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області, яке є "відповідачем по справі, є лише структурним підрозділом Управління УМВС України в Луганській області та не мас статусу юридичної особи, тобто не має адміністративної процесуальної правоздатністі та адміністративної процесуальної дієздатністі.
Також встановлено, що пенсійний відділ (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області не має повноважень для представництва інтересів Управління МВС України в Луганській області в судових інстанціях.
Таким чином пенсійний відділ (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області, який був долучений до участі у справі в якості єдиного відповідача, не маючи адміністративної процесуальної дієздатністі, не міг бути самостійною стороною по справі.
Згідно із ч.І ст.52 КАС України заміну відповідача належним може допустити лише суд першої інстанції.
Відповідно до ч.І ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже апеляційну скаргу Управління МВС України в Луганській області на постанов} Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року слід задовольнити, постанов} суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити, що не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до належного відповідача.
Керуючись ст. ст. 195-198, 202 п. 4 ч. 1, ст. 205 ч. 2, ст. 207 КАС України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу Управління МВС України в Луганській області на постанов} Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року задовольнити.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19.07.2006 року по справі Зеї адміністративним позовом ОСОБА_1 до пенсійоного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області на неправомірні дії скасувати.
Винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до пенсійоного відділу (відділення) управління фінансових ресурсів та економіки Управління МВС України в Луганській області на неправомірні дії відмовити за безпідставністю.
Постанова вступає у силу негайно, але її може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого Адміністративного суду України.