Справа № 11-844 2006 p. Головуючий у 1 інстанції Коренюк В.П.
Категорія: 22 КК Доповідач: Шенін П.О.
УХВАЛА ІменемУкраїни
28 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Фоміна Ю.В.,
Шеніна П.О.
прокурора Руденка В.І.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайсуду від 25.09.2006 р.
Цим вироком
ОСОБА_2, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий (17.10.2005 р. кримінальна справа за ст. 367 ч.2 КК України закрита за амністією на підставі ст.6 п.4 ч.І КПК України),-
був засуджений до позбавлення волі:
-за ч.З ст. 212 КК України - на 5 років, з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, без
конфіскації майна;
-за ч.2 ст. 366 КК України - на 4 роки, з позбавленням зазначених прав на
2 роки;
-за ст. 366 ч.І КК України - на 2 роки обмеження волі, з позбавлення
зазначених прав на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого
покарання більш суворим обрано 5 років позбавлення волі з позбавленням
права займати зазначені посади на 3 роки без конфіскації майна.
Згідно вимог ст. 75 КК України засудженого звільнено від
відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.
Запобіжний захід залишений підписка про невиїзд.
За вироком суду, ОСОБА_2 працював директором ІНФОРМАЦІЯ_1.
Він був платником податків на додану вартість і прибуткового податку у Коростенській ОДШ, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідав за своєчасну сплату податків, зборів, тощо.
Протягом 1.04.-30.09.2003 р. засуджений занижував податкові зобов'язання з оподаткування ПДВ, приховував об'єм оподаткування, занижував валові докази, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 19083 грн. та податку на прибуток в розмірі 66098 грн. Це призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 85181 грн. за обставин, вказаних у вироку (т.З, а.с.281-283).
У квітні 2003 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 отримало попередню оплату за товар від ПП "Вал коммонтаж" 68499 грн., з якої ПДВ склав 11417грн. і їх треба було сплатити в тому ж місяці.
Умисно ухиляючись від сплати податків, засуджений надав гр-ці ОСОБА_3, яка не працює в ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка надавала послуги ОСОБА_2, не знаючи про його наміри, завідомо неправдиві відомості по податкових зобов'язаннях.
Добранська 18.05.03 р. в декларацію по ПДВ за квітень 2003 р. внесла завідомо неправдиві відомості: замість 106328 грн. вказала податкових зобов'язань на 94 911 грн. із зниженням їх на суму 11417 грн. Засуджений підпис декларацію з завідомо неправдивими відомостями, завірив печаткою і 20.05.03 подав в Коростенську ОДШ.
Аналогічно в липні 2003 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 від вищевказаного ПП одержало попередню оплату за товар 46000 грн. з яких ПДВ склав 7666 грн. і їх треба було сплатити в бюджет.
Засуджений надав гр-ці ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості по податкових зобов'язаннях. Остання, допомагаючи ОСОБА_2 в заповненні декларацій і не знаючи про його наміри, 18.08.03 р. в декларацію про ПДВ за липень місяць замість суми 89117 грн. внесла 81451 грн. із зниженням податкового зобов'язання на 7666 грн. Засуджений, діючи умисно, підписав декларацію, завірив печаткою і 20.08.2003 р. подав її в згадану ОДШ.
Таким чином ОСОБА_2 у зазначений час умисно не нарахував і не сплатив ПДВ на загальну суму 19083 грн., направляв в ОДШ неправдиві декларації.
Крім того, засуджений в період з 1.04. по 30.09.03 р. умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 66098 грн.
Відповідно до договору, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" було зобов'язано передати ІНФОРМАЦІЯ_1 товаро-матеріальні цінності на 484 197 грн.,а останнє - оплатити їх.
2.04.03 р.ІНФОРМАЦІЯ_1 від ТОВ "Вестінвест", м.Київ отримало простий вексель від 24.03.03р.за ціною 218000 грн. і реалізувало його ВАТУ "Верстатунівесалмаш" за ціною 484197 грн., здійснивши таким чином оплату за вищевказані товари по договору від 24.03.03 р.
Засуджений в 2 кварталі 2003 p., умисно ухиляючись від сплати податку на прибуток, не включив до складу валових доходів дохід в сумі 266 197 грн.(різницю між ціною придбання векселя - 218000 грн. і ціною його реалізації - 484 197 грн.). Таким чином, ОСОБА_2 занизив об'єкт оподаткування на 266197 грн.
Крім того, він же не включив у повному обсязі до складу валових доходів суму доходу 93846 грн. в 2 кварталі 2003 р.
З іншого боку, безпідставно включив дохід 316 033 грн. (245833 грн. плюс 70200 грн.).
Далі він же до складу валових витрат безпідставно не включив 50786 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 за 2 квартал 2003 року безпідставно занизив валовий дохід на 44010 грн. (266197+93846 -316033). З врахуванням невключення до складу валових витрат - 50786 грн., фактично об'єкт оподаткування за 2 квартал складав за мінусом" 6776 грн. (44010-50786), а відповідно податок на прибуток становить за "мінусом" 2033 грн. (6776 х 30%), що є зобов'язанням держбюджету перед ІНФОРМАЦІЯ_1.
Засуджений, умисно ухиляючись від сплати податку на прибуток, надав зазначеній вище гр-ці ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості по податкових зобов'язаннях по податку на прибуток за Iе півріччя 2003 р. Остання, не знаючи про наміри ОСОБА_2, внесла ці відомості в декларацію і вказала суму 16000 грн. як об'єкт оподаткування замісів суми - за "мінусом" 6776 грн. ОСОБА_2 підписав цю декларацію з неправдивими відомостями, завірив печаткою і 15.09.03 здав у зазначену ОДПІ.
В 3 кварталі 2003 p., умисно ухиляючись від сплати податків, засуджений не включив до складу валового доходу балансову вартість покупних товарів, сировини, тощо, у незавершеному виробництві і залишок готової продукції в розмірі 280322 грн.
З іншого боку, тоді ж він безпідставно включив до складу валових доходів дохід в сумі 55184 грн. і зайво вніс до валових витрат витрати в сумі 1963 грн.
Таким чином, за 3 кв. 2003 р. ОСОБА_2 занизив валовий дохід на 255138 грн., збільшив валові витрати на 1963 грн., тому умисно занизив об'єкт оподаткування на 227101 грн. З врахуванням зазначених вище даних оподаткування за 2 квартал того ж року фактично сума об'єкту оподаткування за 9 місяців 2003 р. становить 220325 грн., а податок на прибуток - 66098 грн.
Засуджений знову надав гр-ці ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості по податкових зобов'язаннях з податку на прибуток за 9 міс. 2003 р. Не знаючи про ці наміри засудженого і допомагаючи робити звітність, ця особа 18.10.03 р. в декларацію по оподаткуванню прибутку ІНФОРМАЦІЯ_1 внесла суму об'єкта оподаткування 32400 грн. замість 220325 грн. Засуджений підписав декларацію, завірив печаткою і 18.11.03 р. подав до Коростенської ОДПІ. Таким чином умисно не нарахував і не сплатив податок на прибуток в період з 01.04. по 30.09.03 р. на загальну суму 66098 грн.
Загалом засуджений умисно не сплатив до бюджету 85181 грн., тобто суму в особливо великих розмірах ( в 5 тисяч разів і більше встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян). Крім того, для складання декларацій ОСОБА_2 надавав вищевказаній особі завідомо неправдиві відомості. В квітні, липні, за 1 півріччя і 9 міс. 2003 р. засуджений підписував, завіряв печаткою і направляв в ОДПІ завідомо неправдиві декларації, що призвело ненадходження до бюджету ПДВ на суму 19083 грн. і податку на прибуток - 66098 грн., а всього 85181 грн.
Крім того, ОСОБА_2 в березні 2005 p., ухиляючись від сплати податків, з метою укриття злочину склав на бланку свого ПП завідомо неправдивий документ на адресу директора ВАТ "Верстатунівесалмаш" ОСОБА_4 з проханням щодо вищевказаного векселя НОМЕР_1 і "забезпечення його зберігання до підписання акту приймання передачі". Причому вказав дату відправлення 25.03.03 р. за НОМЕР_2, підписав його і 9.03.05 р. надав службовим особам зазначеного ВАТ. Таким чином видав завідомо неправдивий документ.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду і закрити проти нього провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину. Він вказав, що суд допустив неповноту і необ'єктивність при дослідженні питань, доводи про що будуть додані додатково.
Крім того засуджений вважає, що при кваліфікації його суд і органи досудового слідства помилково виходили із суми неоподаткованого мінімуму - 17 грн., в той час як слідство проводилося в 2005 p., а суд - в 2006 році. На той час діяли інші закони, зокрема розрахунки проводилися з застосуванням податкової соціальної пільги. На момент притягнення його до відповідальності і час суду вона, на думку апелянта, складала 87,5 грн. і 93,75 грн. Якщо це так, то навіть за ч.І ст. 212 КК потрібно ненадходження коштів до бюджету в сумі 875000 грн., а за вироком суду ця сума складає лише 85181 грн. Таким чином, в його діях відсутній склад цього злочину.
На момент апеляційного розгляду справи ніяких доводів доповнень до апеляції, крім зазначених в неї, не надійшло.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які апеляцію підтримували і усно доповнили її згадкою про неправильність засудження ОСОБА_2 за операцію з векселем, думку прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, залишає апеляцію без задоволення з наступних міркувань.
Згідно вимог ст. 365 КПК України, вирок суду перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Твердження ОСОБА_2 в апеляції про неправильність розрахунків і застосування суми неоподаткованого мінімуму - 17 грн. замість податкової соціальної пільги - є безпідставними і не грунтуються на законі.
За матеріалами справи, події по неї відбулися в 2003 році, тобто органи досудового слідства і суд досліджували податкові декларації ІНФОРМАЦІЯ_1, які підписував і затверджував печаткою ОСОБА_2, а також здавав в ОДПІ в той час, а не в наступні роки.
Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. набрав чинності і діяв з 01.01.2004 р. (ст. 22.1 Прикінцевих положень). Для кваліфікації злочинів, вчинених у 2003 році, брався розмір неоподаткованого мінімуму -17 грн., а не інша сума.
Застосувати розмір податкової соціальної пільги 2004 року (61 грн. 50 коп.), 2005 р. (131 грн.) і 2006 р. (175 грн) - підстав немає, оскільки це суперечить вимогам зазначеного закону від 22.05.03 року, зокрема ст. 22.5.
Вимоги ст. 5 КК України про зворотню силу закону ( в апеляції помилково згадана ст. 5 КПК) відносяться до пом'якшення кримінальної відповідальності або скасування злочинності діяння, а не до правил оподаткування і розрахунків, які встановлюються на конкретні роки.
Особливо великий розмір фактичного ненадходження до бюджету коштів за ч.З ст. 212 КК згідно приміток до неї є перевищенням в п'ять тисяч і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а тяжкі наслідки за ч.2 ст. 366 КК - це заподіяння збитків, які у 250 і більше разів перевищують цей мінімум (ст. 364 КК, примітки).
Ці вимоги закону і правильність розрахунків по справі - дотримані.
Аналогічну позицію про необхідність врахування для розрахунків наслідків і збитків податкових соціальних пільг замість розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян ОСОБА_2 висловлював і в суді 1ої інстанції. Однак вона є помилковою і не грунтується на законах України.
В суді 1ої інстанції ОСОБА_2 наполягав на тому, що усі податкові декларації він складав правильно, також правильно визначав об'єкт оподаткування, валовий дохід і витрати. Однак його пояснення були спростовані матеріалами справи, конкретними документами (податковими накладними, різними договорами, накладними, довідками, висновком управління дослідчих перевірок УПМ ДПА в Житомирській обл., тощо), а також показами в суді свідка ОСОБА_5, який конкретно перевіряв діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановив порушення ОСОБА_2 податкового законодавства. Докази вини останнього суд виклав у вироку. Ці докази на даний час ніким, в тому числі засудженим, не спростовані і інших доказів суду, в тому числі апеляційної інстанції, не додано. Також на даний час не існує рішень господарського або адміністративного судів про неправильність або незаконність дій податкових органів чи їх розрахунків.
Твердження засудженого про те, що вищевказаний вексель від 24.03.03 року в тому ж році передавався лише на зберігання від ІНФОРМАЦІЯ_1 до ВАТ "Верстатуніверсалмаш", а офіційно для розрахунків був переданий по акту прийому-передачі 9.03.05 p., є безпідставним і спростовано показами свідків ОСОБА_5 і керівниками та посадовими особами зазначеного вище ВАТ. Документ від 25.03.03 р. за НОМЕР_2, який ОСОБА_2 надав 9.03.05 р. посадовим особам вищевказаного ВАТ, обгрунтовано визнаний судом завідомо неправдивим, направленим з метою ухилення від сплати податків у 2003 році та укриття цього злочину.
Тому колегія суддів вважає, що висновки суду у вироку відповідають матеріалам справи. Дії ОСОБА_2 за ч.З ст. 212, ч.2 ст. 366 і ч.І ст. 366 КК України кваліфіковані правильно, при цьому враховані вимоги ст. 33 КК України.
Обрана засудженому міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Для скасування вироку і закриття провадження по справі ніби-то за відсутністю в діях засудженого складу злочинів або його вини - підстав немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 ч.2 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайсуду від 25.09.06 р. щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області П. О.Шенін