Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2008 року Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі:
головуючого Колесник С.І.
при секретарі Литовченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувсь до суду із вказаним позовом, в якому зазначає, що працював водієм великовантажних автомобілів в Петрівському рудоуправлінні ВАТ “Центральний гірничо - збагачувальний комбінат” (надалі ВАТ “ЦГЗК”).
Під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві він постійно знаходився під впливом шкідливих факторів виробничого середовища, що призвело до виникнення слідуючих захворювань: вібраційної хвороби 1-11 ст. з церебрально-периферичним синдромом та ускладненої гіпертонічної хвороби. Висновком Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від 20.11.1996 року було встановлено, що вказані захворювання мають професійний характер.
Під час проведення розслідування причин виникнення і розвитку в нього хронічного захворювання виявилось, що відповідна подія відбулася у зв'язку з незабезпеченням з боку роботодавця безпечних та здорових умов праці, оскільки рівень вібрації на робочому місці перевищував допустимий, про що було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 26.11.1996 року за формою П-4. Цим же актом адміністрації відповідача було вказано на необхідність переведення позивача на іншу роботу, не пов'язану з дією вібрації. Однак впродовж 1996-2003 років ВАТ “ЦГЗК” не було виконано належних вказівок і він продовжував працювати водієм. Внаслідок погіршення здоров'я у період 2002-2003 років позивачеві згідно висновку МСЕК від 18.06.2003 року було встановлено стійку втрату 40% професійної працездатності, безстроково.
Через професійні хвороби стан його здоров'я постійно погіршується, він потребує постійних проходжень медичних оглядів та лікування.
Фактично через розвиток професійного захворювання позивач позбавлений можливості заробляти собі на життя тією справою, в якій досяг найвищої спеціалізації та професіоналізму і яка приносила заробіток йому та його родині, так як в даний час не працює. Також внаслідок професійного захворювання позивач постійно відчуває біль, йому заборонені фізичні навантаження.
У зв'язку з цим він просить суд стягнути з відповідача враховуючи значний обсяг заподіяних моральних страждань грошову суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 84000 гривень.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить суд поновити йому строк звернення до суду із вказаним позовом, який був пропущений ним через постійне лікування на протязі тривалого часу з 2003 року по 2007 рік, а також у зв'язку з тим, що в грудні 2006 року він звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Однак Законом України від 23.02.2007 року № 717 було внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та виключено положення щодо обов'язку фонду соціального страхування відшкодовувати моральну шкоду.
Представник відповідача позов не визнав, обґрунтовуючи це тим, що професійне захворювання у позивача згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 26 від 26.11.1996 року виникло під час тривалої роботи в умовах завищеної вібрації водієм великовантажних автомобілів на Норільському металургійному комбінаті, Жейремському гірничо - збагачувальному комбінаті і на Криворізькому ЦГЗК, тобто, отримане професійне захворювання зумовлене впливом шкідливих виробничих факторів виробничого середовища внаслідок роботи на різних підприємствах.
Також у відповідності з Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування передбачається надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян в разі настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел передбачених законодавством.
Крім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який був прийнятий відповідно до вищевказаних Основ законодавства, визначаються підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі настання страхового випадку, в тому числі виникнення професійного захворювання, у застрахованої особи, тобто у позивача, з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання допитаного в якості свідка позивача, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 17.08.1983 року в Петрівському рудоуправлінні ВАТ “ЦГЗК” водієм великовантажних автомобілів та звільнився із вказаної роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 28.02.2003 року (а.с.8-10).
Згідно акту № 26 від 26.11.1996 року розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання у позивача вібраційної хвороби 1-11 ст. з церебрально - периферичним синдромом, ускладненої гіпертонічної хвороби 11 ступеня.
Професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим часом роботи в умовах завищеної вібрації позивача водієм великовантажних автомобілів на Норільському металургійному комбінаті, Жейремському гірничо - збагачувальному комбінаті і на Криворізькому ЦГЗК.
Рекомендовано перевести ОСОБА_1 на іншу роботу не пов'язану з дією вібрації (а.с.12-13), однак він продовжував працювати на вказаній посаді до моменту звільнення 28.02.2003 року.
У відповідності з довідкою Кіровоградської обласної МСЕК № 060099 та витягом з акта огляду МСЕК від 18.06.2003 року № 341/5 позивачу було встановлено 111 групу інвалідності і 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання - вібраційної хвороби 1-11 ст. з церебрально - периферичним синдромом, ускладненою гіпертонічною хворобою(а.с.49,98).
Допитаний в якості свідка позивач вказав, що не був повідомлений про результати розслідування 26.11.1996 року його хронічного захворювання і дізнався про існування акту розслідування лише у 2003 році при звернені до МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а тому вважає, що не виконання адміністрацією ВАТ “ЦГЗК” приписів комісії розслідування вказаного випадку щодо переведення на іншу роботу, не пов'язаної з дією вібрації, призвело до втрати ним 40% працездатності та встановлення 111 групи інвалідності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці”, ст. 173 КЗпП України відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року передбачають надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян в разі настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок грошового фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Крім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, (далі - закон) прийнятому відповідно до вищевказаних Основ законодавства, визначається правова основа та механізм відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
За змістом ст.ст. 21,28,30,34,35 Закону право потерпілого на отримання страхових виплат у разі пошкодження здоров'я на виробництві, і тому числі моральної шкоди, у разі настання стійкої втрати працездатності, виникає в особи з дня встановлення їй такої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено професійну втрату працездатності та групу інвалідності висновком МСЕК вперше 18 червня 2003 року, то з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди і на правовідносини, що виникли між сторонами розповсюджуються дія зазначених норм закону, який набрав чинності з 1.04.2001 року.
Рішенням апеляційного суду, Кіровоградської області від 9 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрійському районі, Кіровоградської області було стягнено з вищевказаного відділення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я і втратою працездатності 7 тисяч гривень.
Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року із змінами “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснив, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно шкоду.
Суд вважає, враховуючи характер правовідносин сторін і відповідне законодавство, яке регулює даний вид правовідносин, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування ВАТ “ЦГЗК” моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, в судовому засіданні не знайшли підтвердження.
Відповідно до роз'яснень, які маються в п.1-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розглядання судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” № 6 від 27 березня 1992 року із змінами, вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди завданої працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між потерпілим працівником та роботодавцем щодо права відшкодування завданої шкоди підлягають судовому розгляді в порядку для вирішення трудових спорів (ІЛ ХV КЗпП України).
На підставі ст.233 КЗпП України та роз'яснень, які містяться у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди “ в разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці застосовується строк позовної давності 3 місяці.
Оскільки позивачем пропущено передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з заявою про стягнення моральної шкоди за вказаним трудовим спором з причин постійного перебування на лікуванні в різних медичних закладах у період з 2003 по 2007 рік, а також правовою необізнаністю, що підтверджуються матеріалами справи, суд вважає за необхідне визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
В той же час Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року “Про практику розглядання судами трудових спорів” із послідуючими змінами вказує, що у випадку пропуску встановленого строку звернення суд при розгляді трудового спору має з'ясувати всі обставини справи і при безпідставності вимог відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог саме з цього приводу.
Оскільки у судовому засіданні була встановлена безпідставність вимог позивача до ВАТ “ЦГЗК” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного позову саме з цього приводу.
Вказані правовідносини регулюються ст.ст.21,28,30,34,35 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,
ст.ст.173,233 КЗпП України, ст.9 Закону України “Про охорону праці”, Основами Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,213-215,218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Петрівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 285 ЦПК України.
Суддя (підпис)
З оригіналом вірно
Суддя Петрівського районного суду С.Колесник