Справа №22ц/2270 Головуючий у 1 інстанції Шимко В.П.
Категорія 23 Доповідач Жизневська А.В.
РІШЕННЯ Іменем України
29 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської області
в складі:головуючого Жизневської А.В.
суддів Малахової Н.М. Матюшенка І.В.
при секретарі Кульчицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за -позовом
ОСОБА_1 до Державного виробничого житлового
ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 (далі ДВЖРЕП-2)
м.Бердичева, виконкому Бердичівської міської ради про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою ДВЖРЕП-2, на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року,
встановив:
У листопаді 2005 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просила стягнути з ДВЖРЕП-2 М.Бердичева шкоду, завдану їй внаслідок затоплення її квартири з даху будинку АДРЕСА_1, що сталося 26 серпня 2005 року. Просила стягнути на її користь 4 394 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року частково задоволено позов до ДВЖРЕП-2, стягнуто на користь ОСОБА_1. Зобов'язано ДВЖРЕП №2 М.Бердичева відремонтувати дах над квартирою ОСОБА_1 У задоволені позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 24,90 грн.
Додатковим рішення від 25 жовтня 2006 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до виконкому Бердичівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Додаткове рішення не оскаржено.
В апеляційній скарзі на основне рішення апелянт просить скасувати його в частині стягнення з ДВЖРЕП-2 на користь ОСОБА_1 1867 грн. завданої їй матеріальної шкоди, 252 грн. витрат за проведення експертизи, 29,80 грн. витрат за оплату державного мита та 12,60 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і постановити нове по суті позовних вимог. Зазначають, що залиття квартири сталося внаслідок форс-мажорних обставин, тому ДВЖРЕП не може відповідати за шкоду. Це залишилося поза увагою суду і не враховано, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що актами від 26.08.2005 року та 27.08.2005 року (а.сп.8,27) зафіксовано факт залиття з даху будинку внаслідок сильних злив квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1, яка знаходиться на 9-му поверсі і належить ОСОБА_1.
Згідно з висновком експерта (а.сп.39-43) - розмір шкоди, заподіяної власнику в результаті залиття водою квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1 складає 1867 грн.
У відповідності до положень п.9 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N'6 з послідуючими змінами - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії(бездіяльність) останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. А згідно положень ч.2 ст.1166 ЦК України - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідачем - ДВЖРЕП-2 суду не представлено доказів на підтвердження того, що внаслідок саме сильних дощових злив було пошкоджено дах, водостоки або інше обладнання, а не внаслідок неналежного обслуговування жилого будинку та ремонту обладнання. Суд, оцінивши це у сукупності із тим фактом, про який не заперечують обидві сторони, що ОСОБА_1 і раніше неодноразово було затоплено з даху будинку, оскільки покрівля даху потребувала ремонту, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. В частині відшкодування моральної шкоди рішення не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Що стосується судових витрат, то апеляційний суд вважає, що вони мають бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі, оскільки в судовому засіданні встановлено, що саме з вини останнього було завдано шкоди майну ОСОБА_1, і вона підлягає відшкодуванню. Згідно квитанції від 03.03.2006 року (а.сп.36) ОСОБА_1 сплатила за проведення експертизи 600 грн., 51 грн. державного мита (а.сп.2). Витрати ж на інформаційно-технічне забезпечення мають складати ЗО грн. за розгляд справ майнового характеру і стягнуті з відповідача відповідно до постанови КМУ від 21.12.2005 року №1258. Виходячи з викладено, апеляційний суд вважає, що з резолютивної частини рішення має бути виключено вказівку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Судовий інформаційний центр» 24,90 грн., як зайве.
В решті рішення підлягає залишенню без зміни. Доводи апеляційної скарги про форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки це не звільняє ДВЖРЕП-2 від виконання, обов'язку по належному обслуговуванню житлового фонду. Інші доводи апеляційної скарги теж не спростовують висновки суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.301, 305, 306, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу Державного виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 М.Бердичева відхилити.
Змінити рішення Бердичівського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року в частині стягнення з ДВЖРЕП-2 на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат, збільшивши їх розмір: судового збору з 29,80 грн. до 51 грн., витрат на проведення експертизи з 252 грн. до 600 грн., та у частині витрат на оплату інформаційно-технічних послуг, збільшивши їх з 12,60 грн. до ЗО грн. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення вступає в законну силу з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий